ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
УХВАЛА
|
14.02.2008 |
Справа №2-16/16722-2007 |
За позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
До відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» ( 95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400, р/р 26032333350602 в ПІБ м. Феодосії, ОКПО 05471129, МФО 324388)
Про визнання недійсним акту
Суддя В.А. Омельченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача - не з'явився (телеграма)
Від відповідача - Дяченко Т.В. ю/к , дов. № 346-Д від 11.10.2007 року
Суть спору: Позивач - СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача ВАТ «Крименерго» про визнання недійсним акту № 100832 про порушення Правил користування електричною енергією від 31.08.207 року та розрахунок застосованих збитків.
На день судового засідання 08.02.2008 року від позивача надійшло уточнення позовних вимог відповідно до яких позивач прохає визнати дії посадових осіб Феодосійського РЕМ ВАТ «Крименерго» по складанню ату № 100832 від 31.08.2007 року про порушення Правил користування електричною енергією на ППОСОБА_1 та комісії ВАТ «Крименерго» по складанню протоколу № 1769 від 13.09.2007 року про нарахування суми 57691,31 грн. ПП ОСОБА_1 незаконними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.08.2007 р. представником відповідача була проведена перевірка по дотриманню Правил користування електричною енергією. За результатами перевірки був складений Акт № 100832 про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідач проти позову заперечує та у своєму відзиві на позов вказує на те, що 31.08.2007 була проведена перевірка об'єкту по адресу: АДРЕСА_2, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». В ході перевірки було виявлено порушення ПКЕЕ, а саме, в без облікове користування електроенергії шляхом підключення фазного проводу скритої електропроводки мимо електролічильника.
Також у своєму відзиві на позов відповідач вважає, що вибраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачений ні законом, ні договором. Тому відповідач у своєму відзиві на позов просить суд припинити провадження у справі відповідно до п.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку із тим що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не підвідомчий господарським судам.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд, -
В С ТА Н О В И В :
Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання незаконними акту № 100832 від 31.08.2007 року про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності та розрахунку спричинених збитків, а також з урахуванням уточнень до позовної заяви про визнання дій посадових осіб Феодосійського РЕМ ВАТ «Крименерго» по складанню аут № 100832 від 31.08.2007 року незаконними.
Підвідомчість спорів господарському суду визначена у ст. 12 ГПК України.
Відповідно до ст. 12 ГПК України, спір про визнання незаконними акт № 100832 від 31.08.2007 року про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності , а також визнання дій посадових осіб по складанню вказаного акту не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до роз'яснень президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкту (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Згідно з пунктом 6.2 Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.
Це також підтримує Верховний суд України, що виклав у Постанові № 3/576н від 12.06.2007р. у якої вказав на те, що за змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способі захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 6 ЦК України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини 1 названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними які передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Оскаржений акт № 100832 від 31.08.2007 року про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Тобто, оскаржені акти можуть бути використані в якості доказу у разі звернення з позовом до суду відповідачем і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України.
Так, суд зазначає, що відповідно до п. 6.43 ПКЕЕ спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку. Отже, стягнення зі споживачів коштів за недовраховану електричну енергію на підставі актів про порушення ПКЕЕ, у разі несплати нарахованих сум добровільно, можливо лише в судовому порядку.
За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню у господарському суді.
Однак, позивач вправі звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів в спорі, який виник при виконанні господарських договорів, а саме при виконанні договору про постачання електричної енергії ( договір від 22.09.2003 року № 1597 укладений між позивачем та відповідачем.)
Так, відповідно до п. 9.3 договору питання та розбіжності по виконанню умов договору, яким сторонами не будуть досягнуті умови, вирішуються в порядку встановленому законодавством України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Як вбачається з тексту позовної заяви предметом спору являється спір який витікає з дій споживача ( позивача) по самовільному винесенню змін до схеми розрахункового обліку електроенергії, а також відповідальності споживача ( позивача) відповідно до п. 4.2.2 договору від 22.09.2003 року.
Згідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
Однак, позивач предмет спору не змінив.
Відповідно до ст. 83 ч. 2 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право :виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне провадження у справі припинити відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів “Про держмито”, у випадку коли справа не підлягає розгляду в господарському суді, держмито підлягає поверненню, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне видати наказ про повернення держмита.
Також, суд вважає за необхідне повернути позивачу 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до п.13 “Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ”.
Керуючись п.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк -ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026 або із іншого розрахункового рахунку) держмито в розмірі 577 грн.
3. Повернути Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з держбюджету України (одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22050000, р/р 31218259700002 в УДК в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.