П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2011 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Кузьмін А.С., за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 03 лютого 2011 року відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, яка не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
в с т а н о в и в :
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.
Згідно з постановою, ОСОБА_1, 10 листопада 2010 року о 21 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, проїжджала регульоване перехрестя проспекту Оболонський – вулиці Малиновського в місті Києві на червоний забороняючий сигнал світлофора, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, чим заподіяла механічні пошкодження обох автомобілів.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 8.7.3.е, п. 8.10. Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 28 лютого 2011 року подала апеляційну скаргу, в якій просить викликати на апеляційний розгляд та допитати в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; приєднати до матеріалів справи: висновок авто-технічного дослідження по факту дорожньо-транспортної пригоди, фото-таблицю з місця дорожньо-транспортної пригоди та пошкоджених транспортних засобів, роздруківку режиму роботи світлофорного об’єкту, – як докази; скасувати постанову судді та закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що під час розгляду адміністративної справи судом не з’ясовані всі обставини справи та порушені вимоги закону, зокрема:
- в порушення п. 2 ст. 278 КУпАП, суд не дослідив та не надав належної оцінки тому, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена з пропуском встановленого законодавством строку на два дні, а тому, протокол про адміністративне правопорушення, який складений на підставі цієї постанови, є незаконним;
- в порушення ч. 3 ст. 38 КУпАП, при постановленні рішення, суддя незаконно застосував стягнення, оскільки на момент розгляду справи закінчився уставлений законом строк в один місяць;
- суд незаконно зазначив в постанові, що вона, ОСОБА_1, порушила п. 8.7.3.е та п. 8.10. Правил дорожнього руху України і, відповідно, ст. 124 КУпАП;
- судом порушені вимоги ст. 252 КУпАП щодо оцінки доказів, а саме показань свідків.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2, в підтримку апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3, який вважав постанову суду законною та просив залишити її без зміни, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, згідно з показаннями яких, вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 відсутня, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, слід прийти до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Підставою для відкриття провадження по даній адміністративній справі стала постанова інспектора з дізнання ВДАІ з обслуговування АТ Оболонського району та АТ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в місті Києві, погоджена з начальником СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві, про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 листопада 2010 року.
Згідно з даною постановою, 10 листопада 2010 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 8.7.3.е та п. 8.10. Правил дорожнього руху України, а оскільки вона отримала тілесні ушкодження по своїй вині, склад злочину, що передбачений за ст. 286 КК України, відсутній.
Разом з цим, відповідно до вимог ст. 99 КПК України, прийнято рішення про складання адміністративного протоколу за ст. 124 КУпАП.
Дану постанову ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 99 КПК України, не оскаржувала, і вона набрала законної сили.
Заява ОСОБА_1 про те, що постанова винесена з грубим порушенням ч. 4 ст. 97 КПК України, є необгрунтованою, оскільки два дні пропуску установленого строку не вплинуло на правильність прийнятого рішення та ущемлення права ОСОБА_1 на захист.
Предметом розгляду в судовому засіданні був протокол про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушила п. 8.7.3.е та п. 8.10. Правил дорожнього руху України.
Свою вину у вчиненому ОСОБА_1 не визнала, натомість пояснювала суду, що, керуючи своїм автомобілем, рухалась зі швидкістю 60 км/год на зелений сигнал світлофора, а водій автомобіля марки «Хонда» ОСОБА_3 , навпаки, рухався на червоний сигнал.
При перевірці даних пояснень ОСОБА_1, суд, допитавши ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, дослідивши письмові пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_8, протокол огляду та схему дорожньо-транспортної пригоди, прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 надіслала до Апеляційного суду міста Києва, як докази, що свідчать про відсутність її вини у вчиненні правопорушення, та наявність вини в діях ОСОБА_3, висновок авто-технічного дослідження, складений ОСОБА_14, яке призначалося не судом, в провадженні якого перебувала справа, а за заявою ОСОБА_1, що може свідчити про те, що спеціаліст керувався виключно поясненнями ОСОБА_1 про обставини дорожньо-транспортної пригоди.
До того ж, як вбачається з висновку авто-технічного дослідження по факту дорожньо-транспортної пригоди, спеціаліст дослідив технічну можливість автомобіля ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем, яким керував ОСОБА_3, але при цьому фактично залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 рухалась на червоний сигнал світлофора, як це було встановлено постановою судді в першій інстанції.
За таких обставин, дане дослідження не може впливати на юридичний критерій вчиненого правопорушення та спростовувати правильність висновків суду першої інстанції.
Твердження ОСОБА_1 про те, що суд, в порушення ч. 3 ст. 38 КУпАП, застосував до неї адміністративне стягнення після закінчення встановленого строку є помилковим.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справа підвідомча суду (судді), як в даному випадку, то стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з для вчинення правопорушення.
А тому, слід зазначити про те, що до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення в передбачені законом строки.
Думка апелянта про те, що показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4, які містяться в постанові суду, не відповідають дійсності, а письмові показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_8 – фальсифіковані, є бездоказовими.
Між тим, показання цих свідків досліджені в судовому засіданні та знайшли свою оцінку в постанові в сукупності з іншими фактичними даними справи.
Разом з тим, приймаючи до уваги показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_16 та ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, які суперечать висновкам, відображеним в постанові, вважаю, що вони не спростовують правильності прийнятого рішення судом першої інстанції.
Вид та розмір адміністративного стягнення, застосованого відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, є справедливим.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 03 лютого 2011 року, якою ОСОБА_1 визнано винною та застосовано адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.С.Кузьмін