Справа № 2-543/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року Жовківський районний суд Львіської області у складі :

головуючої           - судді          Мікула В. Є.,

при секретарі                     Петришин М.Є., Сало С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківського районного управління юстиції про поновлення на роботі , -

ВСТАНОВИВ :

           Позивач    звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  мотивуючи свою вимогу тим , що  26.04.2006 року відповідно до наказу № 12-К  була прийнята на посаду спеціа ліста 1-ої категорії Жовківського районного управління юстиції на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, як така що рекомендована конкурсною комісією Жовківського районного управління юстиції. 26.04.2006          року   прийняла Присягу державного службовця і їй було присвоєно 15 ранг державного службовця сьомої категорії. 04.07.2006          року позивачу продовжено термін перебування на посаді спеціаліста 1-ої категорії на час відпустки по догляду за дитиною основного прцівника ( ОСОБА_2).  В зв'язку з виходом на роботу ОСОБА_2, за  заявою позивача від 25.06.2010 року   переведено тимчасово на посаду провідного спеціаліста Жовківського районного управління юстиції на час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника ( ОСОБА_3, наказ № 18-К від 25.06.2010 року. 13.08.2010 року наказом № 26-К начальник управління юстиції ОСОБА_4   звільнив позивача з займаної посади у зв'язку з виходом основного працівника ( п. 2 ст. 36 КЗпП України) ОСОБА_3

        звільнення вважає незаконним з наступних підстав, про що вказала у позовній заяві :

По-перше: підстава   звільнення, наведена в наказі № 26-К . а саме п. 2 ст. 36 КЗпП Украї ни - у зв'язку з виходом основного працівника, не відповідає дійсним обставинам справи. Провідний спеціаліст Жовківського районного управління юстиції ОСОБА_3. після перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами фактично на роботу не вийшла, а написала заяву про надання їй щорічної відпустки, яку їй надали ( наказ РУЮ від 12.08.2010 р. про надання відпустки з 16.08.2010 р. по 15.09.2010р.). Отже, відповідач звільнив позивача ще до того коли вирішилось питання про відпустку ОСОБА_3.

   Чинне законодавство України не вимагає на сьогоднішній день від жінки виходу на робо ту після перебування її у відпустці у зв'язку з вагітністю, пологами для того, щоб отримати щорічну відпустку.

   По-друге: на час звільнення позивач була вагітна і перебувала на 2-му місяці вагітності, що під тверджується даними ультразвукового дослідження. З 09 серпня 2010 року по 16 вересня 2010 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Рава-Руській районній лікарні з загрозою са мовільного викидня та гострим бронхітом, що підтверджується листками непрацездатності.

    Про вагітність та своє захворювання повідомила по телефону 09.08.2010 року   спеціаліста 1-ої категорії управління юстиції ОСОБА_2, яка відповідає за кадрову роботу управління, в тому числі веде облік робочого часу працівиків. Особисто повідомити начальника управління   не вдалося, так як його не було на робочому місці.

       Звільнивши   вагітну жінку, з роботи відповідач порушив вимоги частини 3-ої статті 184 КЗпП України : " Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли до пускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строко вого трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору."

  В листі від 14.10.2010 року за № 662 108-201 відповідач вказує, що він законно звільнив позивача з посади і посилається на перше речення частини 3 ст. 184 КЗпП України, яка передбачає обов'язкове працевлаштування вагітних жінок тільки при їх звільненні з ініціативи власника, а друге речення упускає, так як йому це не вигідно.

   Посада, з якої позивача незаконно звільнили, була і є тимчасовою посадою - на час перебу вання у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника, на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника..

     І  що позивач була переведена на посаду провідного спеціаліста на час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами мала  право продовження перебування на даній по саді провідного спеціаліста -основного працівника на час її відпустки по догляду за дитиною.

     По-четверте: позивача звільнено з займаної посади наказом №26-К від 13.08.2010 року у зв'язку з виходом основного працівника ( п. 2 ст. 36 КЗпП України), однак пункт 2 ст. 36 КЗпП України передбачає підставою припинення трудового договору - закінчення строку, а не вихід основ ного працівника.

    При прийнятті ОСОБА_1 на посаду, в наказі № 18-К від 25.06.2010 року вказано, що її пере ведено тимчасово на посаду провідного спеціаліста Жовківського районного управління юсти ції на час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника. В наказі, конкретно, ні прізвища основного працівника, ні дати закінчення терміну   пе ребування ОСОБА_1 на даній посаді не було вказано, що є порушенням вимог ст. ст. 23, 241-1 КЗпП України, які передбачають - " трудові договори, що укладаються на строк, визначений за погодженням сторін". " Строки винекнення і припинення трудових прав та обов»язків обчис люються роками, місяцями, тижнями і днями."

    А тому, відповідач звільняючи позивача з посади 13.08.2010 року, звільняв його за власною ініціативою і зобов'язаний був   письмово повідомити про   звільнення, в день звільнення видати наказ, провести розрахунок та видати трудову книжку, чого він вчасно не зробив і чим порушив вимоги діючого законодавства України.

    Ствердження відповідача у пункті 2. листа від 14.10.2010 року за № 662 108-201 про те, що 14.08.2010 року на  адресу позивача було направлено копію наказу про   звільнення, неправ диві:

-          в листі від 14.10.2010 року № 662 108-201 відповідач вказує, що копію наказу № 26-К від 13.08.2010 року надіслано простим поштовим відправленням на адресу: 80300 м. Жовква, вул. Л.Українки, 27"а" кв.2 ,

-          однак, в журналі вихідної кореспонденції Жовківського районного управління юстиції вка зано, що ОСОБА_1 направлено повідомлення про звільнення. Номер вихідної кореспонденції №411-1 від 14.08.2010 року дописано між  номерами: № 411 від 13.08.2010 року та №412 від 18.08.2010 року, що підтверджує те, що фактично 14.08.2010 року мені нічого не направлялось,

-          копію наказу нібито направлено за адресою в м. Жовква, вул. Л. Українки, 27 "а" кв. 2 . це в той час коли позивач з 12.08.2009 року, з часу одруження проживає в м. Рава-Руська, про що всі працівники знають, коли позивач 09.08.2010 року повідомила працівника управління ОСОБА_2 про те. що знаходиться на стаціонарному лікуванні у Рава-Руській районній лікарні,

-за адресою: 80300 м. Жовква. вул. Л.Українки, 27"а" кв.2 позивач зареєстрована, однак не проживає. За даною адресою проживають її батьки, які можуть підтвердити те, що на вказану адресу жодних повідомлень чи інших документів не надходило.

   По-п'яте:позивачабуло звільнено з роботи під час   перебування на лікуванні у стаціонарі Ра-ва-Руської лікарні, що є порушенням статті 40 КЗпП України, яка встановлює: " Недопускаєть-ся звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності."

     Відповідач у п. З листа від 14.10.2010 року за № 662 108-201 стверджує, що це правило не застосовується, так як він   звільнив позивача у зв»язку з закінченням строкового договору. Однак це не вірно. Кокретно дата закінчення строкового договору не була встановлена , а отже вона мені не могла бути відома. Фактично основний працівник ОСОБА_3.не вийшла на роботу, а отримала щорічну відпустку згідно заяви від 12.08.2010 року з 16.08.2010 р.

     Таким чином, з викладеного вбачається, що відповідач звільнив позивача без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов'язаний понови ти  на попередній роботі.

       Також слід зазначити, що вказані дії з боку відповідача є порушенням   законних прав на працю, які завдали позивачу моральних страждань.

    Моральна шкода, завдана   в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному, що  відповідач позбавив позивача гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй майбутній дитині на життя. Відсутність сталого заро бітку впливає на   матеріальне забезпечення, в тому числі на нормальне харчування вагітної жінки. Вказані незаконні дії відповідача призвели до   моральних переживань, позивач втратила працю, заробіток, душевний спокій, постійно перебува. у роздратованому стані .  

     В судовому засіданні позивач та її представник свої позовні вимоги підтримали з тиз самих підстав, які вказано у позовній заяві.

         Відповідач  та його представник   проти позову заперечили вказавши, що звільнення відбулося відповідно до вимог чинного законодавства та вказали, що вимоги щоодо заборони звільнення вагітних жінок стосуються лише випадків звільнення за ініціативи власника, а не застосовуються до строкоих договорів.     

          Суд вважає, що позовні вимоги   підлягають задоволенню з наступних підстав.

     26.04.2006 року відповідно до наказу № 12-К  позивач була прийнята на посаду спеціа ліста 1-ої категорії Жовківського районного управління юстиції на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, як така що рекомендована конкурсною комісією Жовківського районного управління юстиції.

     26.04.2006          року   прийняла Присягу державного службовця і їй було присвоєно 15 ранг державного службовця сьомої категорії.

    04.07.2006 року позивачу продовжено термін перебування на посаді спеціаліста 1-ої категорії на час відпустки по догляду за дитиною основного прцівника ( ОСОБА_2).  В зв'язку з виходом на роботу ОСОБА_2, за  заявою позивача від 25.06.2010 року   переведено тимчасово на посаду провідного спеціаліста Жовківського районного управління юстиції на час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника ( ОСОБА_3, наказ № 18-К від 25.06.2010 року.

     13.08.2010 року наказом № 26-К начальник управління юстиції   звільнив позивача з займаної посади у зв'язку з виходом основного працівника ( п. 2 ст. 36 КЗпП України) ОСОБА_3

        докази на які вказує позивач суд вважає підставними та враховує ту обставину, що з між сторонами не був укладений строковий договір та на позивача розповсюджуються вимоги ст184 КЗпП України.              

   Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

    Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винеснні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівни кові середнього заробітку, за час вимушеного прогулу.

    також суд прнийшщов до переконання, що позивачем не доведено завданої їй моральної шкоди.

           Керуючись ст.ст.10,11,57,60,88,208,209 ч.3,212-215   ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.          

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Жовківського районного управління юстиції Львівської області з 13 серпня 2010 року.

Стягнути з Жовківського районного управління юстиції Львівської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 13.08.2010 року.

В частині відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 грн. відмовити.

Стягнути з  Жовківського районного управління юстиції Львівської області 8 грн. 50 коп. (п»ятдесять одна грн. 00 коп.) судового збору  та 37 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної цивільної справи в дохід державного бюджету.

Рішення допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга  подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                Мікула В. Є.

Оригінал.Виготовлений в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.