Справа № 2-255/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р.   Суворовський районний суд міста Одеси  

у складі:

головуючого судді                            Пепеляшкова О.С.

при секретарі                              Лапчинській О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, публічне акціонерне товариство „Кредо агріколь банк” про поділ спільного майна подружжя та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Одеської міської ради про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

          До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якому представник позивача ОСОБА_3 вказала, що під час перебування у шлюбі подружжям було придбано рухоме та нерухоме майно, та у зв’язку з розірванням шлюбу й припиненням шлюбних стосунків позивач простить поділити спільне майно та після уточнення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 погашено кредит, автомобіль Nissan він отримав у власність та розпорядився ним, представник позивача просила визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину кв. АДРЕСА_1 й ? частину кв. АДРЕСА_2, виділити відповідачу у власність набір меблів для дитячих кімнат: для дівочої вартістю 22 008 грн., для хлопчиків -15 960 грн., ванну «Раван»- 6 300 грн., меблі ванної кімнати –5 880 грн., вбудовану шафу –3 360 грн., кондиціонер ЛДЖИ –4 620 грн., телевізор ЛсиДі «шарп»- 3 696 грн., холодильник ЛДЖИ –6 972 грн., бойлер «Електролюкс»80л. –1 680 грн., обігрівачі 2 од. –1 860 грн., ноутбук «Тошиба»- 4 872 грн., меблі АДРЕСА_1, меблі кімнати (стінка) –2 400 грн., диван і 2 крісла –2 400 грн., меблі для коридору –3 600 грн., диван –3 000 грн., кухонні меблі (у тому числі стіл і 4 стільця) –10 200 грн., електроплиту –3 100 грн., витяжка –1 000 грн., холодильник –2 500 грн., бойлер «Термекс»- 1 200 грн., ванну –1 000 грн., пральну машину «електролюкс»- 4 620 грн.

          До суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, об’єднаним в одне провадження, також звернулась ОСОБА_2, яка після останнього уточнення позовних вимог вказала, що сторони самостійно врегулювали свої майнові права стосовно автомобіля марки Note», державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, а також стосовно кредиту у сумі 40 000 доларів США, відповідно до кредитного договору № 3/45-Н від 24.03.2008р. (сторони домовилися, що ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 спірний автомобіль, а ОСОБА_1 у свою чергу погасив повністю залишок кредиту), та відповідач просить відступити від засади рівності часток подружжя, посилаючись на те, що розміру аліментів, визначеного судовим рішенням на користь відповідача, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування двох малолітніх дітей, оскільки донька тяжко хворіє, потребує особливого догляду та лікування, ОСОБА_2 здійснює виховання та догляд за дітьми, у зв’язку з чим несе великі матеріальні витрати на їх утримання, Фактично відповідач з дітьми проживає та зареєстрована у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2, враховуючи інтереси дітей, а саме те, що вони є особами різного полу, дорослішають і у недалекому майбутньому їм будуть потрібні окремі кімнати для належного розвитку та проживання, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів, відповідач просить збільшити частку ОСОБА_2 у спільному майні подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2, а також на рухоме майно загальною вартістю 88 032 грн., яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2, а саме на           кухонні меблі (вбудовані), вартістю 21 840 грн.,           електродуховку «Арістон»(вбудовану) –5 460 грн., електроплиту «Кайзер»(вбудовану) –6 300 грн., витяжку (вбудовану) –2 100 грн., набір меблів для дівчини - 22 008 грн.,           набір меблів для хлопчика –15 960 грн., шафу (вбудовану) –3 360 грн., телевізор ЛДЖИ «Шарп»- 3 696 грн., бойлер «Боксі»10л. (вбудований) –1 008 грн., бойлер «Електролюкс»80л. –1 680 грн., пральну машину «Електролюкс»- 4 620 грн. Також відповідач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, й на рухоме майно загальною вартістю 87 884 грн., яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1: меблі кімнати (стінка) –2 400 грн., диван і 2 крісла -2 400 грн., комод - 1 600 грн., меблі для коридору –3 360 грн., диван –3 000 грн., кухонні меблі, у т.ч. стіл і 4 стільця -10 200 грн.,           електроплиту –3 100 грн., витяжку –1 000 грн., холодильник -2 500 грн., бойлер «Термекс»- 1 200 грн., ванну –1 000 грн., пральну машину «Електролюкс»- 4 620 грн.; на рухоме майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2: меблі великої кімнати –21 000 грн., ванну «Равак»- 6 300 грн., меблі ванної кімнати –5 880 грн., кондиціонер ЛДЖИ –4 620 грн., холодильник ЛДЖИ –6 972 грн.; обігрівачі 2 шт. –1 860 грн., ноутбук «Тошиба»- 4872 грн.

          В судовому засіданні представники позивача вимоги позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину кв. АДРЕСА_1 й ? частину кв. АДРЕСА_2 підтримали та просили задовольнити, вказали про те, що інші вимоги про визнання права на рухоме майно не підтримують, так як спір щодо автомобіля та боргу за кредитним договором сторонами врегульовано та не є предметом спору, вважали вимоги ОСОБА_2 в частині відступу від рівності часток подружжя в майні необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, в іншій частині не заперечували проти задоволення позову відповідача. Крім того в судовому засіданні представники позивача не заперечували обсягу та вартості нерухомого майна (побутової техніки та меблів, визначених відповідачем).

          ОСОБА_2 та її представник проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували та просили задовольнити позов відповідача з відступом від принципу рівності часток подружжя, посилаючись на те, що спільні діти подружжя проживають з матір’ю, яка їх доглядає, донька є хворою та її утримання й лікування потребує великих додаткових витрат, розмір аліментів, які стягуються з позивача за рішенням суду, є недостатніми, а тому справедливим буде поділ майна, визначений в останній редакції позовних вимог ОСОБА_4

          Представники третіх осіб - органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, служби у справах дітей Одеської міської ради, публічного акціонерного товариства „Кредо агріколь банк” до суду не з’явились, треті особи повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

          Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ПАТ „Індустріально-експортний банк” надали лист з проханням розглядати справу у відсутність її представника (т.1 а.с. 53, 200).

          Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позови ОСОБА_1 й ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Шлюб, укладений 04.12.1993р. між ОСОБА_1 й ОСОБА_2, розірваний рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 05.10.2009р., сторонами отримано відповідне свідоцтво (т.1 а.с. 141, 144, 153)

          Сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, й ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 108, 109).

          Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 16.11.2009р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено, на користь ОСОБА_2 стягнуто кошти на утримання їх неповнолітніх дітей –сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно по 1/3 частки від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи 24.09.2009р. і до досягнення старшою дитиною повноліття, а саме по 05.01.2019р. (т.2 а.с. 12-13).

          Згідно рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2011р., з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам на утримання двох малолітніх дітей в сумі 114 128,79 грн. а також неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 76 466,29 грн., а всього - 190 595,08 грн. (т. 2 а.с. 131-132).

За ОСОБА_2 згідно відповіді РВ № 2 УДАІ ГУМВС України в Одеській області було зареєстровано право власності на автомобіль Note», державний номерний знак НОМЕР_1, придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2007р. (т.1 а.с 70, 145, 154-157).

          07.05.2007р. на ім’я ОСОБА_1 виконкомом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на кв. АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 11, 118).

          Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 26.04.2010р. визнано дійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, укладений на Одеській товарній біржі 23.12.1998р., за ОСОБА_2 визнано право власності на вказану квартиру (т.1 а.с. 92-93, 118, 208).

Вартість кв. АДРЕСА_2 згідно висновку експертизи складає 470 000 грн., а кв. АДРЕСА_1 –299 000 грн. (т.2 а.с. 57-61).

Між АТ „Індустріально-експортний банк” (зараз Кредо агріколь банк” –т.2 а.с. 118-122) та ОСОБА_1 24.03.2008р. було укладено кредитний договір № 3/45-Н, на забезпечення виконання якого 24.03.2008р. також було укладено між АТ „Індустріально-експортний банк” й ОСОБА_2 іпотечний договір, предметом якого стала кв. АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 54-70). Крім того зазначений кредитний договір був забезпечений порукою з боку ОСОБА_2 (т.1 а.с. 74). Згідно довідки АТ „Індустріально-експортний банк” від 09.08.2010р. ОСОБА_1 повністю виконав зобов’язання перед банком по вказаному кредитному договору, заборгованість за кредитом відсутня (т.1 а.с. 173).

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Сімейним Кодексом України, відповідно до статей 60, 70 якого майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, та у разі поділу частки майна є рівними, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до діючого Сімейного законодавства набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

У відповідності частини 3 статті 368 ЦК України, майно нажите подружжям під час шлюбу вважається їх спільним майном. При вирішенні спору стосовно частки сторін у спільному майні подружжя, суд виходить із того, що в силу статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене домовленістю між ними.

На підставі викладеного та статей 60, 63, 70 СК України, статті 358 ЦК України, суд дійшов до висновку про те, що є спільною власністю подружжя, та підлягає поділу.

          Розглядаючи вимоги про поділ спільного майна подружжя та його обсяг, суд виходить з того, що, як убачається з позовних заяв сторін, колишнє подружжя самостійно врегулювали свої майнові права стосовно транспортного засобу Note», державний номерний знак НОМЕР_1, та вимоги щодо його поділу не підтримують; спірне питання щодо заборгованістю за кредитом сторонами вирішене, а тому вимоги відповідні ОСОБА_2 ухвалою залишені без розгляду.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування –ч.3 ст.70 СК України.

          Оцінюючи вимоги позивача про визнання за ним права власності на ? частину кв. АДРЕСА_1 й ? частину кв. АДРЕСА_2, та відповідача –про визнання за нею права власності на кв. АДРЕСА_2 й відступу від рівності часток між сторонами на підставі того, що розміру аліментів, визначеного судовим рішенням на користь відповідача, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування двох малолітніх дітей, оскільки донька тяжко хворіє, потребує особливого догляду та лікування, суд виходить з обов’язку сторін довести ті обставини, на яки вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Як убачається з рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2011р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам, стягнення неустойки (пені), розрахунку першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 01.03.2011р. заборгованість позивача по сплаті аліментів за період з 24.09.2009р. по 01.03.2011р. (17 повних місяців) складає 114 128,79 грн. (т.2 а.с. 87-89, 131-132) –тобто в середньому по 6 713,46 грн. за календарний місяць.

Розмір прожиткового мінімуму визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»статтею 21 - у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні; для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 816 гривень, з 1 квітня - 832 гривні, з 1 жовтня - 853 гривні, з 1 грудня - 870 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 977 гривень, з 1 квітня - 997 гривень, з 1 жовтня - 1022 гривні, з 1 грудня - 1042 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

          Таким чином очевидною є та обставина, що середній розмір щомісячної суми аліментів, що має стягуватися з позивача на кожну дитину, суттєво перебільшує розмір прожиткового мінімуму, а ОСОБА_2 не зазначено належних доказів та необґрунтовано тієї обставини, що вказаного розміру аліментів є недостатнім.

          Оцінюючи пояснення відповідача та її представника щодо наявності додаткових витрат на дитину, то суд зауважує, що це є самостійною підставою окремого позову відповідно до ст. 185 СК України. Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 та її представника, що відповідач не сплачує аліменти, оскільки це суперечить їх власному твердженню про часткове погашення заборгованості, а сам факт її непогашення може стати підставою для звернення стягнення на майно позивача, що є самостійним механізмом захисту прав неповнолітніх дітей на утримання.

          Виходячи з цього суд не убачає підстав для відступу від рівності часток майна подружжя на нерухоме майно, та вимоги позивача та відповідача (частково) в частині нерухомого майна мають бути задоволені шляхом визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 й залишення за ним права особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, залишення за нею права особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

          Судом не приймаються до уваги посилання відповідача та її представника  про неможливість спільного проживання, так як це може стати підставою для окремого позову про визначення порядку користування майном або припинення части у спільному майні тощо.

Оскільки сторони досягли згоди щодо обсягу та вартості рухомого майна (побутової техніки та меблів), на яке претендує відповідач, а також визнання позову представниками позивача в цій частині, то вимоги ОСОБА_2 щодо залишення їй майна: кухонних меблів (вбудованих) вартістю 21 840 грн., електродуховки «Арістон»(вбудованої) вартістю 5 460 грн., електроплити «Кайзер»(вбудованої) - вартістю 6 300 грн.,  витяжки (вбудованої) вартістю 2 100 грн.,  набору меблів для дівчини вартістю 22 008 грн., набору меблів для хлопчика вартістю 15 960 грн.,  шафи (вбудованої) вартістю 3 360 грн.,  телевізору ЛДЖИ «Шарп»вартістю 3 696 грн., бойлеру «Боксі»10л. (вбудованого) –1 008 грн.,  бойлеру «Електролюкс»80л. вартістю 1 680 грн., пральної машини «Електролюкс»вартістю 4620 грн. –з урахуванням обставин справи, в тому числі розумних потреб сторін у певному майні, побажань позивачки щодо передачі їй певного майна, відсутності у поясненнях представників позивача побажань щодо передачі йому певного майна, підлягають задоволенню.

          Так як інше рухоме майно фактично не було предметом спору, а відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, сторонами не обґрунтовано та суперечить принципу диспозитивності звернення з вимогами про поділ спільного майна подружжя в інтересах протилежних сторін, то вимоги позивача виділити відповідачу у власність набір меблів для дитячих кімнат: для дівочої вартістю 22 008 грн., для хлопчиків -15 960 грн., ванну «Раван»- 6 300 грн., меблі ванної кімнати –5 880 грн., вбудовану шафу –3 360 грн., кондиціонер ЛДЖИ –4 620 грн., телевізор ЛсиДі «шарп»- 3 696 грн., холодильник ЛДЖИ –6 972 грн., бойлер «Електролюкс»80л. –1 680 грн., обігрівачі 2 од. –1 860 грн., ноутбук «Тошиба»- 4 872 грн., меблі АДРЕСА_1, меблі кімнати (стінка) –2 400 грн., диван і 2 крісла –2 400 грн., меблі для коридору –3 600 грн., диван –3 000 грн., кухонні меблі (у тому числі стіл і 4 стільця) –10 200 грн., електроплиту –3 100 грн., витяжка –1 000 грн., холодильник –2 500 грн., бойлер «Термекс»- 1 200 грн., ванну – 1 000 грн., пральну машину «електролюкс»- 4 620 грн., а вимоги ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, й на рухоме майно загальною вартістю 87 884 грн., яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1: меблі кімнати (стінка) –2 400 грн., диван і 2 крісла -2 400 грн., комод - 1 600 грн., меблі для коридору –3 360 грн., диван –3 000 грн., кухонні меблі, у т.ч. стіл і 4 стільця -10 200 грн.,           електроплиту –3 100 грн., витяжку –1 000 грн., холодильник -2 500 грн., бойлер «Термекс»- 1 200 грн., ванну –1 000 грн., пральну машину «Електролюкс»- 4 620 грн.; на рухоме майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2: меблі великої кімнати –21 000 грн., ванну «Равак»- 6 300 грн., меблі ванної кімнати –5 880 грн., кондиціонер ЛДЖИ –4 620 грн., холодильник ЛДЖИ –6 972 грн.; обігрівачі 2 шт. –1 860 грн., ноутбук «Тошиба»- 4872 грн. –задоволенню не підлягають.

          В силу ст.88 ЦПК України, так як сплачене сторонами державне мито відповідає вимогам п.п. а) п.1 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, то згідно до Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ДПІ № 15 від 22.04.1993р. відповідає загальній вартості виділеній кожній стороні частці майна, то вимоги ОСОБА_1 й ОСОБА_2 про стягнення з кожної сторони державного мита задоволенню не підлягають; не може бути вирішене питання про відшкодування інших судових витрат у зв’язку з їх недоведеністю (ненаданням оригіналів відповідних квитанцій).

          Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

          Залишити за ОСОБА_1 право особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

          Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

          Залишити за ОСОБА_2 право особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Виділити у власність ОСОБА_2:

- кухонні меблі (вбудовані) вартістю 21 840 грн.;

- електродуховку «Арістон»(вбудовану) вартістю 5 460 грн.;

- електроплиту «Кайзер»(вбудовану) вартістю 6 300 грн.;

- витяжку (вбудовану) вартістю 2 100 грн.;

- набір меблів для дівчини вартістю 22 008 грн.;

- набір меблів для хлопчика вартістю 15 960 грн.;

- шафу (вбудовану) вартістю 3 360 грн.;

- телевізор ЛДЖИ «Шарп»вартістю 3 696 грн.;

- бойлер «Боксі»10л. (вбудований) –1 008 грн.;

- бойлер «Електролюкс»80л. вартістю 1 680 грн.;

- пральну машину «Електролюкс»вартістю 4620 грн.

          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя