АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2006 року.                                                                             м. Київ.

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого                                   Левчука О .Д.

суддів                                             Ігнатюка О.В., Нагорного A.M.

з участю прокурора                       Єлфімова І.М.

скаржника                                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 10 липня 2006 року, якою залишена без задоволення скарга

ОСОБА_1 на постанову начальника ВКР Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області від 24 квітня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи,

встановила:

Постановою начальника ВКР Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області від 24 квітня 2006 року відмовлено в порушенні щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 154 КК України із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. б КПК України, тобто у зв"язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного злочину. Вказана постанова була винесена за результатами перевірки заяв громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3. про примушування ОСОБА_1. до вступу в статевий зв"язок громадянок ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Зазначену постанову ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст.236¹ КПК України оскаржив до Богуславського районного суду Київської області, будучи незгідним із мотивами прийнятого рішення та вважаючи, що в порушенні кримінальної справи повинно було бути відмовлено із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.6 КПК України.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 10 липня 2006 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що орган дізнання, приймаючи 24 квітня 2006 року рішення про відмову у порушенні щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 154 КК України зробив правильний висновок про підтвердження фактів звернення ОСОБА_1 із пропозиціями до ОСОБА_4 та ОСОБА_5. про вступ із ним у статевий зв"язок.

В апеляції ОСОБА_1 вказано на незаконність даної постанови та необхідність її скасування. В обгрунтування апеляції ОСОБА_1 посилався на те, що висновки органу дізнання про наявність його пропозицій до вступу у статевий зв"язок не підтверджується матеріалами перевірки, а грунтуються на поясненнях зацікавлених осіб. Він ніколи не висловлював таких пропозицій. Під час перевірки орган дізнання, а потім суд не звернули уваги на істотні обставини, зокрема про те, хто звернувся із заявами та коли були дані звернення. Вважав, що в порушенні кримінальної справи повинно було бути відмовлено в зв"язку із відсутністю події злочину, тобто на підставі п.1 ч.1 ст. 6 КПК України. Просив постанову скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Справа № 11-860 / 2006                                                                      Головуючий в 1-й інстанції Чумаченко О.В.

Категорія: ст. 236² КПК України                                                                                    Доповідач Ігнатюк О.В.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1, який свою апеляцію підтримав, просив її задовольнити, просив скасувати постанову Богуславського районного суду Київської області від 10 липня 2006 року та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити його скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, пояснення прокурора, який апеляцію підтримав, вважав, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи містить суперечності, а тому вона має бути скасована, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, начальник ВКР Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області, а після цього і суд, дійшли до висновку про те, що за результатами перевірки знайшов своє підтвердження факт звернення ОСОБА_1 до підлеглих йому працівників, зокрема до ОСОБА_4 та ОСОБА_5. із пропозиціями про вступ у статевий зв"язок. Однак пропозиція про вступ у вступ у статевий зв"язок не є кримінально-карним діянням, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 154 КК України.

Між тим, із такими висновками безспірно погодитись не можливо. Так, п.1 ч.1 ст.6 КПК України передбачена необхідність відмови у порушенні кримінальної справи в зв'язку із відсутністю події злочину, а п.2 ч.1 ст. б КПК України передбачається необхідність відмови у порушенні кримінальної справи в зв"язку із відсутністю в діянні складу злочину. За загальними правилами кримінального процесу подія злочину вважається відсутньою, якщо не було самого факту вчинення злочину. У діянні особи відсутній склад злочину, коли встановлено, що діяння, у якому є ознаки злочину, дійсно вчинене, але не даною особою, а іншою, або ж воно не передбачене чи не розцінюється Кримінальним кодексом України як злочин. Таким чином, для відмови в порушенні кримінальної справи у зв'язку із відсутністю в діянні складу злочину, необхідна наявність діяння, яке містить ознаки злочину.

Об"єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 154 КК України виражається у примушуванні жінки чи чоловіка в статевий зв"язок, під примушуванням розуміється протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб примусити вступити у статевий зв'язок. Із наведеного слідує, що однією із умов застосування п.2 ч.1 ст. б КПК України при відмові в порушенні кримінальної справи за ст. 154 КК України, є наявність діяння у якому присутні ознаки злочину, що із об"єктивної сторони проявляється у примушуванні до вступу у статевий зв"язок, тобто у випадку встановлення факту будь-якого протиправного впливу на жінку чи чоловіка метою якого є вступ у статевий зв"язок. Разом із тим за результатами проведеної перевірки начальник ВКР Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області дійшов до висновку, про те що факту примушування громадянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5. до вступу у статевий зв"язок не було. В зв'язку із цим рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 154 КК України із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.б КПК України є суперечливим і не може бути визнане обгрунтованим.

На дані обставини суд першої інстанції, при розгляді скарги ОСОБА_1, уваги не звернув і відмовив скаржнику в задоволенні скарги. За наявності зазначених вище протиріч, постанова суду про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної скарги не може бути визнана законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Оскільки матеріали справи містять достатню кількість даних які вказують на обґрунтованість скарги ОСОБА_1 на постанову начальника ВКР Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області від 24 квітня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи, то колегія суддів вважає за можливе постановити по зазначеній скарзі ОСОБА_1 свою ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити, оскаржувану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасувати та повернути матеріали для проведення додаткової перевірки.

Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Богуславського районного суду Київської області від 10 липня 2006 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника ВКР Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області від 24 квітня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи задовольнити. Постанову начальника ВКР Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області від 24 квітня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи скасувати.

Матеріали направити прокурору Богуславського району Київської області для проведення додаткової перевірки.