Справа № 22-Ц-2552.                 Головуючий у 1-й інстанції-Войнаренко В.Ф.

Доповідач-Суханова Є.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого-Приходька К.П.,

суддів-Суханової C.M., Яворського М.А.,

при секретарі- Шешко О.Б.,

розглянула матеріали з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду від 24 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недісним Державного акту на право приватної власності на землю та повернення в користування незаконно відібраної частини земельної ділянки:

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Вишгородського районного суду від 24 травня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недісним Державного акту на право приватної власності на землю та повернення в користування незаконно відібраної частини земельної ділянки було відмовлено.

Апелянт не погодившись з висновками, наведенними в рішенні суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія   суддів   вислухавши   доповідь   судді-доповідача,   пояснення   сторін,   вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовано визначився, щодо правовідносин, які склались між сторонами та застосував законодавство, яке їх регламентує.

Суд встановив, що позивачка користувалась земельною ділянкою такого ж   . розміру як під час свого вселення в будинок у 1992 році, так й на момент звернення з  позовом до суду у 2006 році. На протязі цього часу вона не оспорювала право  відповідачів на їх земельні ділянки, які розташовані по сусідству з її земельною ділянкою та  не зверталась до  суду за захистом  своїх ніби-то  порушених прав власника.

Крім   того,   розглядаючи   апеляційну   скаргу,   колегія   суддів   встановила відсутність у позивачки Державного акту про право власності на земельну ділянку,  що позбавляє її можливості довести, що її право на земельну ділянку порушено   відповідачами.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету НОМЕР_1 в зв"язку з упорядкуванням присадибного фонду села закріплено за радгоспним будинком по АДРЕСА_1

Згідно рішення другої сесії двадцять четвертого скликання № 22-111-ХХ1У від 24 вересня 2002 року надано для обслуговування 5-ти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,20 га.

Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданий на підставі рішення Новопетрівської сільської ради НОМЕР_2 на ім"я ОСОБА_2.ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., Рішення сесії Новопетрівської сільської Ради за НОМЕР_2 не скасовано. Згідно данного Державного акту розмір приватизованої земельної ділянки в АДРЕСА_1 становить 02034 га.

Апелянт також не довела факт самозахвату земельної ділянки відповідачем ОСОБА_7., тому суд прийшов до обгрунтованного висновку, що вимоги позивачки щодо зобов"язання ОСОБА_7. повернути незаконно вилучену земельну ділянку в розмірі 0,065 га є необгрунтованними та такими, що задоволенню не підлягають.

Питання про зобов'язання Новопетрівської сільської ради закріпити за позивачкою земельну ділянку в розмірах, в яких вона виділялась раніше, не входить в компетенцію вирішення спору судовими органами, оскільки питання набуття права власності та права користування земельними ділянками у відповідності до ст. 116 ЗК України віднесено до оганів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Апелянт не змогла спростувати висновків суду, не надала нових доказів обгрунованності своїх позовних вимоги, тому апеляційна скарга не може бути задоволена.

На підставі наведеного, керуючись ст. 309-311 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду від 24 травня 2006 року залишити без змін.        

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.