АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «23 » серпня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Підгорна С. П.
суддів Марчака В.Я., Давнього В.П.
за участю прокурора Малик Н.В.
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду міста Чернівців від 22 червня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Бегень Рівненської області, українець, з середньою освітою, одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, судимий Першотравневим районним судом міста Чернівців 17 березня 1993 року за ст. 144 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, Ленінським районним судом міста Чернівців 30 травня 1996 року за ст.229-6 ч.1, 45 КК України на один рік позбавлення волі умовно, Першотравневим районним судом міста Чернівців 23 червня 2001 року за ст.ст.229-6 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі, Глибоцьким районним судом Чернівецької області 10 січня 2003 року за ст.190 ч.2 КК України на один рік позбавлення волі, Ленінським районним судом міста Чернівців 11 червня 2003 року за ст.ст. 309 ч.2, 70 ч.4 КК України на два роки позбавлення волі, Шевченківським районним судом міста Чернівців 13 листопада 2006 року за ст.ст.185 ч.3, 309 ч.2, 345 ч.1, 70 КК України на три роки позбавлення волі, звільнений 23 вересня 2009 року по відбуттю покарання, -
засуджений за ст.185 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу залишена тримання під вартою, строк відбування покарання обчислено з 19 лютого 2011 року. Вирішена доля речового доказу.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 12 липня 2010 року приблизно о 01 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп‘яніння, на вулиці поряд з під‘їздом будинку АДРЕСА_2
Справа №11- 440 /2011 р. Головуючий у І інстанції: Ярема Л.В.
Категорія: ст.185 ч.2 КК України Доповідач: Підгорна С.П.
Чернівців таємно викрав з зовнішньої кишені сумки потерпілої ОСОБА_3 мобільний телефон «LG КР-300»зі стартовим пакетом, грошима на рахунку 30 гривень та флеш-карткою на загальну суму 1 175 гривень.
В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати і справу закрити, стверджує, що злочину не вчиняв, а на досудовому слідстві себе оговорив. У разі відмови у скасуванні вироку, апелянт просить зменшити йому міру покарання, застосувати ст.ст. 69, 75 КК України, врахувати сукупність пом‘якшуючих покарання обставин.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який частково підтримав доводи апеляції, винуватим себе у вчиненні визнав повністю, просив пом‘якшити покарання, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених судом першої інстанції доказів і їм дана правильна юридична оцінка.
Так, з показань в суді потерпілої ОСОБА_3, видно що 11 липня 2010 року вона перебувала в гостях у ОСОБА_4, де разом з ОСОБА_5 та засудженим розпивали спиртне. Спускалася з квартири до таксі разом з засудженим, телефон знаходився у боковій кишені її сумки. Вдома вона виявила відсутність мобільного телефону, а пізніше від працівників міліції дізналася, що телефон викрав ОСОБА_2 В суді потерпіла ствердила, що в таксі своїм мобільним телефоном не користувалася, а виявила пропажу уже вдома.
З показань допитаного судом свідка ОСОБА_6 видно, що 12 липня 2010 року він, займаючись підприємницькою діяльністю (продажем мобільних телефонів) на ринку «Буковинський»міста Чернівців, купив у засудженого мобільний телефон «LG КР-300»червоного кольору за 500 гривень, при цьому він склав акт закупки згідно з паспортом засудженого. Під час продажу ОСОБА_2 цього телефону засуджений був один.
Як вбачається з протоколу явки з повинною (а.с. 21) засуджений заявив про вчинення крадіжки телефону у потерпілої. Під час допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого на досудовому слідстві засуджений повністю визнавав свою вину у вчиненні крадіжки майна потерпілої та розповідав про обставини вчиненого злочину і повністю підтвердив свої показання під час проведення очної ставки з потерпілою (а.с.46-47,59-60, 70).
Невизнання засудженим своєї вини у вчиненні злочину під час судового слідства районний суд правильно розцінив як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне. Дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, оскільки судом доведено, що ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення майна потерпілої повторно.
Міра покарання засудженому обрана судом у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням обтяжуючих та пом‘якшуючих покарання обставин, в тому числі і тих, на які посилається засуджений в апеляції, та даних про його особу. Судова колегія враховує повне визнання вини засудженим при розгляді справи в апеляційній інстанції, каяття, разом з тим вважає, що призначене засудженому покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для зміни вироку та пом‘якшення покарання, застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Вирок Шевченківського районного суду міста Чернівців від 22 червня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий С.П.Підгорна
В.Я.Марчак
В.П.Давній