Справа № 1464-2006 p.                                               Головуючий у 1 інстанції

Меланич A.M.

Доповідач Дьоміна О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Дьоміної О.О.

Суддів:          Мережко М.В., Данілова О.М.

При секретарі: Колесник Н.І.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 лютого 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Бородянська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування, вселення, усунення перешкод в користуванні житлом, встановлення порядку користування житлом, визнання 1\2 частини будинку спільною сумісною власністю подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житла за систематичне порушення правил співмешкання.

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2003 р. позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 08 листопада 1986 p., від якого є двоє неповнолітніх дітей, 1988 р. та 1997 р. народження.

 Під час шлюбу вони проживали в половині будинку АДРЕСА_1, яка була подарована відповідачу 21 червні 1986 р. його батьком.

Після розлучення 09 вересня 2003 р. відповідач вигнав її з дітьми на

вулицю   змінив   замки   і   вони   не   мають  можливості   користуватися

житлом.

      17 вересня 2003 р. ОСОБА_2 подарував належну йому частину

будинку своєму батькові. Вважала, що договір укладено з порушенням

вимог закону, просила визнати недійсним договор дарування, вселити її

в  будинок,  усунути  перешкоди в  користуванні житлом,  встановити порядок користування житлом, визнати 1\2 частини будинку спільною сумісною власністю подружжя.

21   квітня   ОСОБА_4   звернувся   до   суду   з' зустрічним  позовом  до  ОСОБА_1,   третя  особа: ОСОБА_2  про  виселення без надання  іншого житла за систематичне порушення правил співмешкання.

Після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, судом проведено його заміну на ОСОБА_3.

Рішенням суду від 09 лютого 2006 р. в задоволені позовів -відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з відповідачем перебувала у шлюбі з 08 листопада 1986 p., від якого є двоє неповнолітніх дітей, 1988 р. та 1997 р. народження.

Під час шлюбу вони проживали в половині будинку АДРЕСА_1, яка була подарована відповідачу 21 червні 1986 р. його батьком.

Після розлучення 09 вересня 2003 р. відповідач вигнав її з дітьми на вулицю змінив замки і вони не мають можливості користуватися житлом.

17 вересня 2003 р. ОСОБА_2 подарував належну йому частину будинку своєму батькові.

Відмовляючи в задоволені позовів суд послався на те, що розмір спірної частини будинку не збільшився, суттєвих переобладнань не проведено і добудова надвірних споруд не надає позивачці права на визнання спільної сумісної власності на будинок.

Однак, з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна, так як згідно ст. 25 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, якщо будинок (майно) був власністю одного з подружжя, то його можна визнати їхньою спільною сумісною власністю в тому разі коли його цінність (а не складу господарських будівель, що є приналежністю будинку) або іншого майна істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових витрат другого з подружжя або їх обох.

Крім цього, розглядаючи зустрічний позов про виселення, який стосується інтересів неповнолітніх дітей, суд в порушення вимог закону не притягнув до участі по справі в якості третьої особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Пісківської сільської ради.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним  є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно вимог п.4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участь у справі.

За таких обставин не можна вважати рішення законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючисїь ст.ст. 311, 314, ЦПК України колегія суддів , -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 лютого 2006 р. - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, до того ж суду, іншим суддею.

Ухвала суду вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.