УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" лютого 2008 р.                                                       Справа № 1/48-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Сичової О.П.

за участю представників сторін

від позивача Тренова О.В., довір. 03.01.08р.;

від відповідача Басюк В.І.

взяв участь Венгловський

прокурора  

 

розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "Класичне страхування" (м. Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир);

Приватного підприємця Довбиша Миколи Васильовича (с.Левків)

про визнання недійсним договору купівлі - продажу та витребування з чужого володіння майна

У судовому засіданні 14.02.08. оголошувалась перерва до  11.15 год. 22.02.08 у відповідності до ст.77 ГПК України.

Спір розглядається у більш тривалий термін за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу тепловозу ТГМ-23Б зав. №3339 інв. №739, укладеного між відповідачами  28.12.05  та витребування вказаного тепловозу з чужого незаконного володіння у  другого відповідача - приватного підприємця Довбиша Миколи Васильовича.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав, пояснив, що спірний договір є недійсним, оскільки укладений по заниженій ціні, без проведення аукціону. Якщо б майно було продано на аукціоні, то ціна була б значно вищою, що дало б можливість отримати більший прибуток від реалізації, а  акціонери отримали б більші девіденти. Просив суд задовольнити позов.

Перший відповідач позовні вимоги заперечив з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву (а.с. 23) та у запереченнях на позов (а.с. 71). Представник першого відповідача в засіданні суду пояснив, що позивач не являється стороною по договору і права останнього при укладенні спірного договору ніяким чином не були порушені. У першого відповідача  діє спостережна рада з числа акціонерів, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів до складу якої входять також представники позивача та можуть впливати на прийняття рішень. Крім того, пояснив, що витребувати майно із чужого незаконного володіння має власник, але позивач не являвся і не являється власником спірного майна. Просив суд відмовити в позові.

Другий відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2005 року між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу №590, згідно якого перший відповідач продав, а другий відповідач купив тепловоз ТГМ-23Б зав. №3339 інв. №739 (а.с. 7).

Продаж  вищезазначеного майна вчинено за домовленістю сторін за 40000,80грн. (п.1.1 договору).

Слід зазначити, що згідно  експертного висновку №250 ринкова вартість спірного майна становить 36288грн. (а.с.76-98).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).        

Відповідно до  ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи  з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст.632  ЦК України).

Слід зазначити, що  ціна на  тепловоз не встановлена і не регулюється уповноваженими органами державної влади  чи органами місцевого самоврядування, про що і не заперечував представник позивача в засіданні суду.

Таким чином, при укладенні спірного договору, встановивши ціну 40000,80грн. сторони не порушили вимог чинного законодавства.  

Крім того, не надав позивач обґрунтування щодо порушення вимог закону при укладенні спірного договору не на аукціоні.

Відповідно до п.3.2 положення  про порядок  продажу основних фондів від 23.05.03., затвердженого головою правління Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор", не передбачено продаж майна на аукціоні.

Тому, враховуючи вище викладене, суд не приймає доводи позивача щодо продажу спірного майна по занижених цінах і не на аукціоні.

Господарський суд не погоджується з доводами позивача і в частині визнання спірного договору недійсним на підставі ст.207 Господарського кодексу України, оскільки укладений договір носить  характер цивільно-правової угоди, а не господарського зобов'язання. Позивач не являвся стороною спірного договору.  

Крім того,  матеріали справи свідчать про те, що укладаючи спірний договір права  позивача не порушені і таких доказів, що підтверджували би порушення прав позивача, останній не надав.   

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності,  мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ст.2 ГПК України).   

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ст.21 ГПК України).

Отже, звертаючись до суду позивач повинен довести, що його права порушені.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову  щодо визнання договору купівлі -продажу №590 від 28.12.2005 року, укладеного між відповідачами недійсним.

Також суд відмовляє в позові і в частині витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки, згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної  правової підстави  заволоділа ним.

Отже, за приписами наведеної норми, позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову, а саме: право власності (чи інше суб'єктивне право володільця)  на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №2/407"НМ".

Проте, спірне майно ніколи не належало на праві власності позивачеві і позивач не володів цим майном, про що і не заперечував представник  позивача у засіданні суду. Доказів, у підтвердження того, що майно належало на праві власності позивачеві теж не надав позивач.

За таких обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні позову щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.  

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не надав доказів в підтвердження своїх доводів, зазначених в позовній заяві, а також не надав доказів в підтвердження того, що його права порушені укладенням спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову та про відхилення клопотання про вжиття запобіжних заходів, оскільки позивач не надав доказів, в підтвердження заявленого клопотання.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 387, 626, 627, 632, 655 ЦК України, ст.ст.,1,2,21,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Відхилити клопотання позивача щодо вжиття запобіжних заходів по забезпеченню позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  підписання мотивованого рішення у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                       Сичова О.П.  

            Дата підписання 06.03.08

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу; 3-4 - відповідачам