УКРАЇНА
Справа № 22-5584/11 р. Головуючий в 1 інстанції - Шклянка М.П.
Доповідач – Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Волкової Л.О., Слободянюк С.В.
при секретарі – Штефюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ощадний банк України» в особі філії Подільське відділення №5393 м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 р. ВАТ «Ощадний банк України» в особі філії Подільське відділення №5393 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту від 30.10.2007 р., відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 1 300 000,00 грн. на купівлю квартири строком на 180 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,75 % річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.11.2022 р., погашаючи його згідно графіка доданого до договору.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість по погашенню кредиту та процентах за його користування, позивач з урахуванням доповнень та уточнень просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по залишку кредиту у розмірі 1 184036,00 грн., простроченим платежам - 81 396,00 грн., пеню на прострочені платежі – 9 050,02 грн., прострочення по сплаті процентів за користування кредитом – 76 176,80 грн., пеню по прострочених процентах 3 939,36 грн., а всього 1 330 407,32 грн.
Заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2009 р. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України», філія Подільське відділення №5393 м. Києва суму заборгованості за кредитним договором 1 330 407, 32 грн., державне мито 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 250 грн., а всього 1 332 357 грн. 32 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково. А саме стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 251 075,28 грн., посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача суму кредиту, нарахованих відсотків та пені, не застосував позовну давність, передбачену ч.2 п. 1 ст. 258 ЦК України строком один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу і пені), та не урахував сплачені ОСОБА_1 кошти на загальну суму 201 290,00 грн.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник ВАТ Державний Ощадний банк України в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи зазначена юридична особа була повідомлена належно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача суму непогашеного кредиту, нараховані відсотки та пеню, суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 порушила умови договору іпотечного кредиту щодо строків повернення отриманих коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Подільське відділення №5393, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобовязання відповідно до умов договору про іпотечний кредит №496 від 30.11.2007 р. за яким вона отримала грошові коти в сумі 1 300000,00 грн. строком на 180 місяців зі сплатою 13,75 процентів річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.11.2022 р.
Згідно п.3.3 договору про іпотечний кредит Банк має право вимагати від Позичальника дострокове повернення суми Кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов’язань за Іпотечним Договором.
З вимогою про сплату заборгованості по договору про іпотечний кредит позивач звертався до відповідача з відповідними листами від 25.07.2008 р., 29.08.2008 р., 11.11.2008 р., 19.12.2008 р.
Відповідно до протоколу зустрічі з позичальником від 29.01.2009 р., ОСОБА_1 зобов’язувалась до 30.03.2009 р. сплатити прострочені платежі по тілу кредиту та відсотки за його користування, однак ці зобов’язання не виконала.
Станом на 18.11.2009 р. заборгованість за договором про іпотечний кредит у відповідача складала загальною сумою 1 330407,32 грн. Розрахунок заборгованості за кредитним договором та пені ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Подільське відділення №5393 виконано правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував строк позовної давності до вимог Банку про стягнення пені, який не повинен перевищувати один рік є необґрунтованими.
Як убачається з розрахунку наданого ВАТ Державний Ощадний банк України, позивачем нараховувалась пеня на прострочені платежі з 26.04.2008 р., а з позовними вимогами Банк звернувся 27.04.2009 р., тобто нарахування пені відбулось в строк один рік, що не перевищує строк позовної давності, визначений п.2 ч.2 ст.258 ЦК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: