ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
26 вересня 2006 р. |
№ Б-13/201 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Удовиченко О.В., -головуючого |
|
|
Панової І.Ю., |
|
|
Яценко О.В. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
ліквідатора ТОВ “Науково-виробнича фірма А.К.С.” ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 (про перегляд Постанови господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006 ) |
|
|
у справі господарського суду |
№ Б-13/201 Івано-Франківської області |
|
за заявою |
ТОВ “Науково-виробнича фірма А.К.С.” |
|
до |
Приватної фірми “Західно-українська фінансова компанія” |
|
про |
Банкрутство |
за участю представників сторін:
ліквідатор : ОСОБА_1
від АТ “ Укрінбанк” - Ляхович В.Д.
від ЗАТ КБ “ ПриватБанк” - Лобач О.М.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006 у справі № Б-13/201 (суддя Шкіндер П.А.), було визнано боржника - приватну фірму “Західно-українська фінансова компанія” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено розпорядника майна ОСОБА_1
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 у справі № Б-13/201 (судді: Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) апеляційну скаргу АТ “Український інноваційний банк” задоволено, постанову господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006 у справі № Б-13/201 скасовано, зобов'язано розпорядника майна боржника провести збори кредиторів та засідання комітету кредиторів відповідно до вимог ст. 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .
Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ТОВ “Науково-виробнича фірма А.К.С.” ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006, а постанову господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006 у справі № Б-13/201 залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що виходячи з аналізу норм ст.1,ч.2,ст.15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , голосування на зборах ( комітеті)кредиторів а відповідно і прийняття рішень не повинно здійснюватися тими вимогами кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів окремо.
Частина 3 ст.3-1 Закону містить вичерпаний перелік осіб, які не можуть бути призначені арбітражним керуючим. В даному випадку арбітражний керуючий ОСОБА_1 не відноситься до жодного з них. Тому будь-які перешкоди для призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1 в Законі відсутні судом апеляційної інстанції не вказується з посиланням на норми Закону, чому саме недопустима участь одного арбітражного керуючого в одночасній ліквідації двох підприємств -боржника і кредитора, і чому в даному випадку інтереси боржника та кредитора протилежні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
- як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2005 порушено провадження у справі № Б-13/201 про банкрутство за заявою ТОВ “Науково-виробнича фірма А.К.С.” до Приватної фірми “Західно-українська фінансова компанія”. Введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником арбітражного керуючого ОСОБА_1 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В газеті “ Голос України” № 187 ( 3687) від 05.10.2005 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство приватної фірми “ Західно - Українська фінансова компанія”.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2005 у справі № Б-13/201 затверджений реєстр вимог кредиторів до боржника, згідно якої , у тому числі, до першої черги задоволення вимог кредиторів віднесені вимоги ЗАТ “ ПриватБанк” в особі Івано-Франківської філії -9803,97 грн. , АТ “ Український інноваційний банк” в особі Івано-Франківської філії -282441,76 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом зборів кредиторів у справі № Б13/201 про банкрутство приватної фірми “Західно -Українська фінансова компанія” від 27.12.2005 , кредитори боржника вирішили обрати членами комітету кредиторів представників ТОВ “ Н.В.Ф.” АКС”, АТ “ Укрінбанк”, ЗАТ КБ “ Приватбанк”.
06.03.2006 голова комітету кредиторів - ліквідатор ТОВ “ Н.В.Ф.” АКС” ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням про скорочення процедури розпорядження майном боржника , визнання приватної фірми “ Західно-Українська фінансова компанія” банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Постанова господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006 про визнання боржника банкрутом мотивована тим, що розпорядником майна подано клопотання про скорочення процедури розпорядження майном та про відкриття ліквідаційної процедури.
Заходів по погашенню заборгованості з боку боржника не вжито , а тому, враховуючи, що з моменту порушення справи обставини, що призвели до її порушення за заявою ініціюючого кредитора не змінилися суд приходить до висновку про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. , суд призначає ліквідатором по справі № Б-13/201 розпорядника майном ОСОБА_1
Апеляційним господарським судом в постанові від 29.05.2006 про перегляд постанови господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006, зазначено, що при проведенні зборів комітету кредиторів боржника ПФ «Західно-українська фінансова компанія»27.12.2005 головуючий на зборах - арбітражний керуючий ОСОБА_1 позбавив права вирішального голосу кредиторів, чиї вимоги забезпечені заставою та не врахувавши їхніх думок та голосів, звернувся від імені комітету кредиторів до суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури та призначення себе ліквідатором боржника. При цьому кредитори першої черги -АТ «Український інноваційний банк»та ЗАТ «ПриватБанк»заперечували проти відкриття ліквідаційної процедури.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції в даному випадку обґрунтовано послався на ст.16 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якої , протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Відповідно до вимог ч.2 п.1 ст.16 Закону учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до вимог ч.6 ст.14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності -згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали попереднього засідання господарського суду грошові вимоги АТ “ Укрінбанк” та ЗАТ КБ “ ПриватБанк” внесені до реєстру вимог кредиторів.
Виходячи з аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанцій зробив обґрунтований висновок стосовно того, що учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів, незалежно від того, чи є кредитор конкурсним чи заставним.
Вимоги кредиторів, які забезпечені заставою боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів боржника, а тому такі кредитори є повноправними учасниками у справі про банкрутство на рівні з іншими кредиторами та відповідно до вимог п.1 ст.16 Закону, користуються правом вирішального голосу як на зборах кредиторів так і на засіданні комітету кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку виходячи також з наступного:
- відповідно до вимог ч.2 ст.26 Закону майно банкрута, що є предметом застави включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Виходячи з викладеного, задоволення грошових вимог заставних кредиторів можливе лише в процедурах банкрутства, в зв'язку з чим кредитори, які мають грошові вимоги, які внесені до реєстру вимог кредиторів та , які забезпечені заставою майна боржника, також мають право участі в комітеті кредиторів боржника та право вирішального голосу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ “Науково-виробнича фірма А.К.С.” ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 у справі № Б-13/201 (про перегляд Постанови господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006 ) залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко