КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-751/11                                                            Головуючий у 1-й інстанції:   

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.  

  ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "29" вересня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Справа № 2-а-751/11

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                       Коротких А.Ю.,

суддів:                                                                             Літвіної Н.М.,

                                                                                        Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва  на постанову Солом'янського районного суду м.Києва  від 17 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до  управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва про перерахунок пенсії,-

                                                                 В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі –позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва (далі –відповідач, апелянт) про зобов"язання вчинити дії щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії  з урахуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік з виплатою недонарахованих коштів.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва  від  17 лютого 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи те, що апеляційна скарга була подана на постанову суду, яка була ухвалена у порядку скороченого провадження, згідно ст. 183-2 КАС України та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон № 1058) не є перешкодою для застосування порядку, передбаченого статтею 40 вказаного Закону, для здійснення перерахунку пенсії.   

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в даній справі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За наслідком звернення позивача до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії, відповідач здійснив такий перерахунок за стажем із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік.

Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу, регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, які зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 і визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, які зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 вказаного Закону при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 даного Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 9 липня 2003 року.

З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в статті 9 КАС України, приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не можуть застосовуватись до спірних відносин, відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні так і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2008 рік, відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.   

Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції, що привело до неправильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання стягнення судових витрат.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м.Києва  від  17 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні  позову ОСОБА_3.

 Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

 Головуючий суддя:                                                                         Коротких А.Ю.

 Судді:                                                                           Літвіна Н.М.

                                                                                       Чаку Є.В.