У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.,
суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,
за участю прокурора Голюги В.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за п. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі;
за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі;
за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі, без призначення обов’язкового додаткового покарання – конфіскації майна;
за ч. 1 ст. 317 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 8 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, без призначення обов’язкового додаткового покарання – конфіскації майна.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 24 жовтня 2010 року з корисливих мотивів, з метою збуту наркотичних засобів, які незаконно придбав та зберігав по місцю свого проживання з метою збуту в смт. Букачівці Рогатинського району, незаконно збув ОСОБА_7 за 60 грн. речовину зеленого кольору, яка згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - марихуаною, вагою 2,5 грами, а 26 жовтня 2010 року, біля 11 год. в смт. Букачвці він же повторно збув ОСОБА_7 за 30 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб - марихуану, вагою 1,1 грама.
26 жовтня 2010 року, біля 13 год. ОСОБА_5, виступаючи пособником в незаконному придбанні наркотичних засобів, спільно з ОСОБА_6 на його автомобілі направились в м. Івано-Франківськ, де у невстановленої особи придбали 5 таблеток «Субітексу», які згідно висновку експерта містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, – бупренорфін в загальній кількості 0,0385 грамів.
Також, 26 жовтня 2010 року за місцем проживання ОСОБА_5 працівниками міліції виявлено та вилучено речовину зеленого кольору, яка згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом - марихуаною, загальною вагою 155, 78 грамів, яку засуджений зберігав без мети збуту.
Крім того, з червня по жовтень 2010 року ОСОБА_5 використовував свій гараж як місце для незаконного виготовлення і вживання наркотичних засобів.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини засуджених у вчиненні злочину та кваліфікації їх дій, просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості.
Прокурор вказує на безпідставне застосування до засудженого ОСОБА_5 ст. 69 КК України, оскільки, і вважає, що при призначенні покарання судом не враховано тяжкість вчинених ним злочинів, з яких три злочини середнього ступеня тяжкості, а один – тяжкий. Крім того, на думку прокурора, судом при призначенні покарання засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не повною мірою врахована суспільна небезпека скоєних ними злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, зумовлена тяжкими наслідками для здоров’я населення, та дані про їх особи, а ті обставини, які визнані судом такими, що пом’якшують покарання, належним чином в рішенні не вмотивовані.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання ” № 7 від 24 жовтня 2003 року, суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Доводи касаційної скарги прокурора в частині безпідставного застосування до засудженого ОСОБА_5 ст. 69 КК України є слушними.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).
При призначенні покарання суд в достатній мірі не врахував, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, класифікується як тяжкий, а злочини, передбачені ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, як - середньої тяжкості. До того ж, як видно з матеріалів справи, діяв засуджений в більшості епізодів, з корисним мотивом.
Згідно зі ст. 69 КК України та п. 8 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
На думку колегії суддів, судом зазначені вимоги закону не виконані у повному обсязі, оскільки, призначаючи ОСОБА_5 покарання за статями, що відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості злочинів, ще й у сфері обігу наркотичних засобів, якими передбачено позбавлення волі на певні строки, суд зробив передчасний висновок про можливість застосування до засудженого ст. 69 КК України та перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання у виді обмеження волі, адже воно постановлене без урахування конкретних обставин справи.
Незрозумілим є і посилання суду у вироку на матеріальне становище засудженого ОСОБА_5, адже матеріали справи взагалі не містять в собі об’єктивних даних про таке становище.
Фактично у вироку суду не зазначено обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, а лише наведено обставини, що, на його думку, впливають на пом’якшення покарання, однак не мотивував, яким чином ці обставини одночасно можуть істотно знижувати і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням судом ст. 69 КК України, тобто перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, ніж це передбачено санкціями статей, за якими його визнано винним, не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та його особі.
Висновки суду про наявність у ОСОБА_6 на утриманні двох неповнолітніх дітей не підтверджені належним чином, адже в матеріалах справи відсутні копії свідоцтв про їх народження, не перевірено судом і тієї обставини, що на час засудження він не позбавлений батьківських прав, і ці діти дійсно знаходяться на його утриманні.
Отже, на думку колегії суддів, визнання місцевим судом зазначеної обставини, як такої, що пом’якшує покарання засудженому ОСОБА_6, є необґрунтованим і, відповідно, є передчасним застосування судом у зв’язку з цим до нього найбільш м’якого виду покарання, передбаченого санкцією частини 1 статті 309 КК України.
За таких обставин, вирок щодо обох засуджених підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд для, під час якого суд має усунути зазначені недоліки, розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення, призначивши засудженим покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2010 року, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд .
В решті вирок залишити без зміни.
Судді:
О.М. Литвинов В.А. Швець Н.Д. Квасневська