24.06.2011Справа № 2-397/11

Категорія 44

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(повний текст)

24 червня 2011 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

Головуючого: судді Пекарініної І.А.

при секретарі      П’ятак О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, 3-тя особа: Севастопольська міська Рада до Свято-Никольської общини Української православної церкви, 3-тя особа Головне управління Держкомзему України в м. Севастополі про визнання особи такою що втратила право користування земельною ділянкою, визнання права на користування земельною ділянкою та визнання права на укладання технічної документації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом в якому просить суд визнати Свято - Никольську общину Української православної церкви такою, що втратила право на користування частиною земельної ділянки № 3 площею 0,0708 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Свято-Никольської    общини Української православної церкви на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого 27.06.1996 року, визнати за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 0,0708 га, розташованим за адресою АДРЕСА_1, для обслуговування котеджів під №№ 31-32, визнати за позивачем право на укладення технічної документації по землеустрою, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 0,0708 га, що розташований за адресою АДРЕСА_1  для обслуговування котеджів під №№ 31-32.  Вимоги позову мотивовані тим, що позивачу згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.09.2004 року на праві власності належать котеджі №№ 31-32, які розташовані на земельній ділянці площею 83,7 кв.м., та займають частину земельної ділянки належної на праві постійного землекористування Свято - Никольській общині Української православної церкви згідно державному акту від 12.04.1996 року. Позивач вважає, що як власник нерухомого майна, на підставі ст. 120 Земельного Кодексу України, має право на користування частиною земельної ділянки, на якій розташовані належні їй котеджі, але у зв’язку з тим, що відповідач у добровільному порядку відмовляється від визнання за позивачем права на користування земельною ділянкою, позивач вимушена звернутися з позовом до суду.      

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог, з підстав зазначених у позові, вказував на те, що  підставою для визнання відповідача таким, що втратив право на користування земельною ділянкою, та набуття позивачем права на користування земельною ділянкою є укладений позивачем 01.09.2004 року з попереднім власником договір купівлі-продажу котеджів №№ 31-32, які розташовані на земельній ділянці площею 83,7 кв.м., оскільки відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу, що діє на момент подання позову до суду, ст. 377 Цивільного Кодексу України, при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, яка розташована на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Щодо визнання права позивача на укладення технічної документації, представник позивача зазначав, що вказана позовна вимога також підлягає задоволенню, оскільки вирішення цього питання входить у сферу інтересів Головного управління Держкомзему України в м. Севастополі, а відсутність згоди відповідача на передання частині земельної ділянки у користування перешкоджає позивачу у оформленні технічної документації.

              Відповідач у судове засідання не з’явився  про годину і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

В раніше наданих до суду письмових запереченнях, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечував як необґрунтованих, оскільки згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.06.1996 року, виданого на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 12.04.1996 року № 782-р, Свято - Никольська община Української православної церкви, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,4039 га для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку у сел. Любимівка. На момент відчуження котеджів позивачем у 2004 році, їх попередній власник не був належним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомості, у зв’язку з чим позивач також не набув право по землекористуванню спірною частиною земельної ділянки яка перебуває у користуванні відповідача. Набуття позивачем права користування земельною ділянкою, може відбуватися тільки відповідно до вимог статей 123,124 Земельного Кодексу України, на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі з власником земельної ділянки, яким є Севастопольська міська державна адміністрація, на підставі делегованих їй повноважень. Щодо вимоги позивача про визнання за нею права на укладання технічної документації, представник відповідача у письмових запереченнях до позову вказував на те, що її права відповідачем не порушені, тому що у його компетенцію не входить надання дозволу на укладення технічної документації.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали  справи  та надані докази в їx сукупності, суд вважає,  що позовні вимоги  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 01.09.2004 року, позивач ОСОБА_2 є власником котеджів літ. «И»загальної площею 83,70 кв.м., літ. «К»загальною площею 83,70 кв.м., під номерами 31-32, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, в межах постійного землекористування Свято - Никольської общини Української православної церкви, що підтверджується наданою в матеріали справи копією державного акту на право постійного користування землею від 27.06.1996 року, виданого на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 12.04.1996 року № 782-р.

Оскільки частиною 2 статті 377 Цивільного Кодексу прямо не визначений порядок переходу права на земельну ділянку, якщо розташований на земельній ділянці об’єкт нерухомості належить на праві власності одній особі, а земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у іншої, суд, відповідно до ст. 9  Цивільного Кодексу України, застосовує положення Земельного Кодексу України, згідно якої положення Цивільного Кодексу України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу котеджів у 2004 році, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.        

Як видно із наданої до матеріалів справи копії державного акту на право постійного користування землею від 27.06.1996 року, постійним користувачем земельної ділянки, де розташоване нерухоме майно, придбане позивачем, є Свято - Никольська община Української православної церкви. Таким чином, відповідно до вимог ст. 125 Земельного Кодексу України, відповідач правомірно набув право та користується земельною ділянкою, наданої йому державою в особі Севастопольської міської державної адміністрації, відповідно до Розпорядження від 12.04.1996 року № 782-р.

Статтею 141 Земельного Кодексу України визначений перелік припинення прав користування земельною ділянкою, де підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, а частинами 3,4 статті 142 Земельного Кодексу України визначений порядок припинення такого права.

Відповідно до ст. 143 Земельного Кодек5су України, у судовому порядку здійснюється лише примусове припинення прав на земельну ділянку за позовом власника земельної ділянки, яким у даному випадку є держава.   

Таким чином суд приходить до висновку, що визнання відповідача таким, що втратив право на користування частиною земельної ділянки № 3, неможливе у випадку переходу до нового власника об’єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці земель державної власності наданій у користування іншій особі без згоди власника землі.

Щодо набуття ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, з підстав набуття нею права власності на об’єкти нерухомості, що на ній розміщені, то суд зазначає, що оскільки власником земельної ділянки є держава, то у цьому випадку переоформлення права на користування земельною ділянкою можливо лише шляхом укладення новим власником договору оренди земельної ділянки з органом, що уповноважений розпоряджатися ділянкою державної (комунальної) власності, вирішення вказаного питання у судовому порядку, можливо лише у відпадку відмови у наданні цього права компетентним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування.

Суд також не вбачає порушення відповідачем права ОСОБА_2 на укладання технічної документації на оформлення прав на земельну ділянку, тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у цієї частині, оскільки доказів порушення належного їй права, позивач не довів.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право на користування частиною земельної ділянки, визнання права позивача на користування земельною ділянкою, визнання права на укладення технічної документації, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ст. 16, 377 ЦК України, ст. 120,125,141,142,143 ЗК України, керуючись статтями 10,11, 60, 212, 215,218,224-226 ЦПК| України суд

                         В И Р І Ш И В|розв'язав|:

В задоволенні позову ОСОБА_2, 3-тя особа: Севастопольська міська Рада до Свято-Никольської общини Української православної церкви, 3-тя особа Головне управління Держкомзему України в м. Севастополі про визнання особи такою що втратила право користування земельною ділянкою, визнання права на користування земельною ділянкою та визнання права на укладання технічної документації, –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 Рішення може бути оскаржено позивачем в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя  підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

 суду міста Севастополя І.А. Пекарініна