18.07.2011

НАХІМОВСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                    ______________________________________________________________________

                                                                                                   Справа № 2-828/11

                                                       Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 липня 2011 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:       

  головуючого судді –Пекарініної І.А.

  при секретарі  -    П’ятак О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

    В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні власністю, житловою кімнатою НОМЕР_1, площею 20,60 кв.м., в комунальному блоці, АДРЕСА_1 в м. Севастополі шляхом виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення, стягнення з відповідача сумі заборгованості за квартплату у розмірі 939,15 гривень, за період з 26.12.2007 року по 01.07.2010 року та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.  Вимоги позову мотивовані тим, що позивачу на праві власності в порядку спадкування належить житлова кімната НОМЕР_1 площею 20,60 кв.м. в комунальному блоці кімнат АДРЕСА_1 в м. Севастополі, яка належала її матери - спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.10.1998 року, але її брат, відповідач по справі, якому належить сусідня кімната НОМЕР_2, самовільно зайняв спірну кімнату НОМЕР_3, та користується нею без належних правових підстав, не пускає позивача до кімнати, чим створює перешкоди у користуванні належнім їй майном.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі, представник позивача вказував на те, що ОСОБА_3, якому належить кімната НОМЕР_2 за вказаною адресою, після смерті матери ОСОБА_4 самовільно зайняв сусідню кімнату НОМЕР_3, та користується нею без належних правових підстав, також вказував на те, що відповідач використовує кімнату не за призначенням, переобладнав її під майстерню, зберігає у кімнаті вибухівку, щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу. Позивачем, протягом 2008-2010 року за кімнату сплачувалися платежі за кімнату, сума яких складає 939,15 грн., але у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не має можливості користуватися належним їй майном, а ним користується відповідач, він також просить стягнути на її користь суму сплачених платежів у розмірі 939,15 грн. Вимоги про стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 10000 гривень обґрунтував тим, що під час спроби позивача вселитися, 13.07.2010 року, між сторонами у справі, а також дочкою позивача ОСОБА_5 відбувся конфлікт, в ході якого відповідач спричинив позивачу та її дочці тілесні ушкодження, що підтверджується висновками актів судово-медичного дослідження від 14.07.2010 року, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 17.07.2010 року, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, з підстав передбачених ст. 1167,1168 ЦК України. Також обґрунтував вимоги про стягнення моральної шкоди, тим, що позивач тривалий час не може користуватися своєю власністю, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди, відповідно до вимог ч.3 ст. 386 ЦК України.

Відповідач та його представник в судовому засіданні вимоги позову не визнали у повному обсязі, просили відмовити в його задоволенні. Пояснили суду, що відповідач тривалий час, з 1989 року користувався кімнатою НОМЕР_3, на підставі його заяви та усного дозволу командира в/ч 90242 м. Севастополя, на балансі якої перебував гуртожиток, сплачував за користування кімнатою комунальні платежі, в 1991 році поселив у кімнату свою мати ОСОБА_4, при цьому продовжував користуватися кімнатою. У 1993 році звертався до органів приватизації з проханням про надання йому дозволу приватизувати кімнату НОМЕР_3, але йому було відмовлено, оскільки будинок був визнаний непридатним для проживання. Про те, що мати приватизувала кімнату НОМЕР_3 у 1998 році, та залишила на користь ОСОБА_2 заповіт, відповідачу стало відомо лише в вересні 2010 року, після того, як він отримав позову заяву, справа за якою зараз розглядається судом. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, також не визнав, не заперечував, що 13.07.2010 року між ним та ОСОБА_2 та її дочкою відбувся конфлікт, оскільки позивач попередивши ОСОБА_3 про свої права на кімнату, разом з дочкою стали виносити з кімнати НОМЕР_3 його майно, він просив припинити таки дії, а, оскільки вони не реагували, був вимушений силою виставити їх з кімнати, але побої не наносив. Щодо стягнення з нього суми сплачених ОСОБА_2, платежів за кімнату в сумі 939,15 грн., вимоги позову також не визнав, пояснив суду, що сам сплачував їх до 1998 року. У 1998 році перебував в місцях позбавлення воли, а коли звільнився у тому ж 1998 році, та прибув до свого місця проживання, перестав їх оплачувати, оскільки узнав, що документи на кімнату вже були оформлені на мати.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані доказі у їх сукупності, суд знаходить вимоги, викладені у позовній заяві, підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 12.11.2008 року, позивач є власником житлової кімнати НОМЕР_1 площею 20,60 кв.м., в комунальному блоці кімнат АДРЕСА_1. Право власності позивача зареєстроване у встановленому законом порядку.

Згідно наданої в матеріали справи копії ордеру від 07.01.1988 року, відповідач займає за вказаною адресою кімнату НОМЕР_2.

   Судом також встановлено, та не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні, що він займає та користується кімнатою № НОМЕР_1 площею 20,60 кв.м., в комунальному блоці кімнат АДРЕСА_1

Згідно ч.3 ст. 10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів того, що спірною кімнатою № НОМЕР_1 він користувався та користується на законних підставах, мав право на вселення до кімнати своєї матери ОСОБА_4, суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого користування спірним житлом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу  України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник вправі вільно розпоряджатись своєю власністю.

     Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника  та місцезнаходження майна.

     Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти  щодо свого майна  будь-які дії, які не суперечать закону.

     Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути  протиправно позбавлений  цього права чи обмежений  у його здійсненні.

     Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні  ним права користування та розпорядження своїм майном.

     Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу  України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право, і  відновлення становища, яке існувало до порушення.

Права власника житла визначені ст. 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідач ОСОБА_3 без будь-якої правової підстави, після смерті матери ОСОБА_4 у 2007 році, зайняв кімнату належну позивачу, став її використовувати для власних потреб, на вимоги позивача звільнити належну їй кімнату не реагував. Такі дії відповідача перешкоджають позивачу користуватися та розпоряджатися належною їй кімнатою за своїм розсудом.

          За правилами  ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.305 ЦК України члени сім’ї власника, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до  угоди з власником. Тобто  виникнення прав  членів сім’ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника права власності на це житло, відповідно –припинення  права власності особи на житло припиняє право членів її сім’ї   на користування  ним;  права членів сім’ї власника будинку  на об’єкт  права власності  є похідними від прав самого власника.     

     Враховуючи те, що ОСОБА_3 був членом сім’ї померлої ОСОБА_4  він не має самостійного житлового права при переході права власності до ОСОБА_2

          Таким чином, проживання ОСОБА_3 у кімнаті після того, як позивач при відвідуванні 13.07.2010 попередила його про необхідність звільнення кімнати, є незаконним, оскільки ОСОБА_6 займає кімнату по суті самоправно, підстав встановлення житлового сервітуту  за ст.405 ЦК України не встановлено.

    Відповідно до ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють  без надання  їм іншого жилого приміщення.

          На підставі наведеного відповідач підлягає виселенню із кімнати № НОМЕР_1 площею 20,60 кв.м., в комунальному блоці кімнат АДРЕСА_1

          Суд також вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті послуг за користування житлом в сумі 939,15 грн., виходячі з наступного.

          Відповідно до ч.4 ст. 319 ЦК України, власність зобов’язує.  

          Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 592 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, як власник житла виконувала свої зобов’язання по утриманню майна, що їй належить, будучі позбавленою можливості користування ним, тому сума заборгованості за користування житлом у розмірі 939,15 грн., сплата якої підтверджена наданими в матеріали справи копіями квитанцій, повинна бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Вимоги позивача|позовниці,позивачки| ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд знаходить|находить| обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково, враховуючи, що сам факт порушення відповідачем права власності, щодо майна, яке їй належить,|ушкодження| перешкоджання в праві володіння, користування та розпоряджання своїм майном безперечно заподіяв|спричинив| шкоду її інтересам і викликав|спричинив| моральні переживання, у зв’язку з тим, що більше 2-х років вона не може реалізувати своє право, між нею та відповідачем постійно виникають конфлікти з приводу спірної кімнати, позивач була вимушена була звернутися до суду за вирішенням спору про захист свого права власності, при цьому суд враховує, що відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України, право на відшкодування моральної шкоди виникає у власника незалежно від того, якими діями було заподіяно шкоду їх праву власності, та які способи захисту ними застосовувалися, але зважаючи на вимоги справедливості, добросовісності та розумності, як на загальні засади цивільного законодавства, вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у розмірі 1000 грн. вважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог, характеру діяння відповідача.

Посилання позивача на ст. 1167,1168 ЦК України, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд знаходить помилковим, оскільки позивачем суду не надано доказів винних дій відповідача при заподіянні їй та її дочці тілесних ушкоджень 13.07.2010 року, що прямо передбачено ч.1 ст. 1167 ЦК України, випадки відшкодування моральної шкоди без вини заподіювача, передбачені частиною другою вказаною статті.  

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним у зв'язку із сплатою судового збору у розмірі 67 грн. (51+8,50+8,50), та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 грн.

На підставі ст.11,16,23,316,317,319,321,383,386,391,405,525,526,1167,1168 ЦК України, ст. 116,150,156,179 ЖК України, керуючись ст. 10,11,88,209,212-215 ЦПК України, суд,  

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні власністю для ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_3 із кімнати № НОМЕР_1 площею 20,60 кв.м., в комунальному блоці кімнат АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті послуг за користування житлом в сумі 939,15 грн., моральну шкоду в сумі 1000 гривень, судові витрати в сумі 187 гривень, а всього 2126 гривень 15 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя –підпис

Копія вірна.

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна