Справа №  2-451/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року Дебальцевський міський суд Донецької області у  складі       головуючої:  судді  Попович Т.М.

при секретарі Чернишевої Н.А.

за участю адвоката ОСОБА_1

представника  відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «Донрибкомбінат», треті особи ЖКГ Миронівської ТЕС, Орган опіки та піклування Дебальцівської міської ради,  про визнання  приватизації квартири незаконною, свідоцтва про приватизацію недійсним, виселення та вселення в квартиру, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

         Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «Донрибкомбінат», треті особи ЖКГ Миронівської ТЕС, Орган опіки та піклування Дебальцівської міської ради, про визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 м. Дебальцевого, незаконною, а свідоцтво про приватизацію недійсним, виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового приміщення –квартири АДРЕСА_1 м. Дебальцевого, вселення позивачки в квартиру АДРЕСА_1 м. Дебальцевого.

В обґрунтування своїх вимог, позивачка зазначила, що 9 червня 2008 року заочним рішенням Дебальцівського міського суду по справі № 2-1085-2008 за позовом ОСОБА_7 в інтересах ВАТ «Донрибкомбінат», позивачку визнано такою, що втратила право на користування житловим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1. Після перегляду заочного рішення Дебальцевським міським судом 19 січня 2010 року було прийнято рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_7 в інтересах ВАТ «Донрибкомбінат»про визнання позивачки такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області рішення залишено без змін. Незважаючи на це, ВАТ «Донрибкомбінат»спірну квартиру було виділено сім’ї ОСОБА_4 16 жовтня 2009 року спірну квартиру, а також квартиру АДРЕСА_2 було приватизовано відповідачами. Позивач  вважає, що відповідачі незаконно займають житлове приміщення –квартиру АДРЕСА_1, незаконно його приватизували та незаконно отримали свідоцтво про приватизацію житла.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та  ВАТ «Донрибкомбінат»надав до суду заперечення, відповідно до яких такого об’єкту нерухомості, як квартира АДРЕСА_1 не існує. Відповідач ОСОБА_4 має у власності, як добросовісний набувач, квартиру № НОМЕР_1-НОМЕР_2по АДРЕСА_1, як єдиний об’єкт нерухомості. Саме квартиру № НОМЕР_1-НОМЕР_2 його сім’я отримала у власність у процесі приватизації. У подальшому це право визнано рішенням Дебальцевського міського суду по справі № 2-740-2010. Окремої приватизації квартири № НОМЕР_2 не проводилося, тому неможливо визнати протиправною приватизацію того, що не було об’єктом приватизації. Не можливо визнати недійсним свідоцтва про приватизацію квартири АДРЕСА_1, оскільки не існує такого свідоцтва. На теперішній час не існує окремих квартир № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та окреме проживання у приміщеннях цих бувших квартир не можливе, та як усі комунікації об’єднані, вбиральня одна, кухня одна, вхід один. Вважає що вимога про виселення сім’ї ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1  неможливе, в наслідок відсутності такої квартири. За цією ж підставою вважає неможливим вселення позивачки  в квартиру АДРЕСА_1.   

Позивач у судове засідання не з’явилася, належним чином повідомлена про дату час та місце судового засідання, надавши заяву про розгляд справи за її відсутністю (а.с.22).

Представник позивача  наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі в особі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов не визнали в подальшому в судове засідання не з»явилися , належним чином повідомлені про дату,час тамісце судового засідання, надали заяву про розгляд справи без їх участі (а.с.98,129,196)

Представник відповідачів ОСОБА_4, ВАТ «Донрибкомбінат»позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник органу опіки та піклування позовні вимоги підтримав частково, в подальшому в судове засідання не з»явився, належним чином повідомлений про дату,час та місце судового засідання.

Третя особа -ЖКГ Миронівської ТЕС в судове засідання не з»явилася, належним чином повідомлена про дату,час та місце судового засідання.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, встановив слідуючи фактичні обставини та відповідні  їм правовідносини.

9 червня 2008 року заочним Рішенням Дебальцівського міського суду позов ОСОБА_7 в інтересах ВАТ «Донрибкомбінат»до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням був задоволений. ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.5). Рішенням Дебальцевського міського суду від 19 січня 2010 року позов ОСОБА_7 в інтересах ВАТ «Донрибкомбінат»до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, був переглянутий та в задоволені позову було відмовлено в повному обсязі (а.с.7). Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 8 квітня 2010 року, апеляційна  скарга ВАТ «Донрибкомбінат»була відхилена, рішення Дебальцевського міського суду від 19 січня 2010 року залишено без змін та набуло законної сили (а.с.9-10). 9 грудня 2008 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_4 (а.с.27,28,37), а з 05.11.2011 року зареєстрований за  адресою АДРЕСА_1 кв НОМЕР_1-НОМЕР_2 (а.с.198), ОСОБА_5 відповідно до довідки СГІРФО Дебальцевського МВГУМВС України в Донецькій області № 1042 від 02.11.2001 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.38). ОСОБА_6, 05.09.2003 року (а.с.25), відповідно до довідки СГІРФО Дебальцевського МВГУМВС України в Донецькій області № 1393 від 30.11.2001 року зареєстрована разом з матір’ю за адресою АДРЕСА_2 (а.с.46). Відповідно до «Удостоверения № 30 на право занятия служебной жилой площади»позивачу ОСОБА_3, що працювала в рибгоспі на посаді технологу за рішенням виконкому № 107 від 11.11.1981 року, була надана службова житлова площа за адресою АДРЕСА_1 (а.с.137). Відповідно до довідки ВАТ «Донрибкомбінат»№ 0950/06 від 23.08.2011 року ОСОБА_3 дійсно працювала в Донрибкомбінаті на посаді інженера-технолога рибозу «Миронівка»з 16.10.1981 року (наказ 77к від 20.10.1981 р.) по 17.12.1983 року (наказ 91к від 25.11.1983 року) (а.с. 165-167). Відповідно до наказу ВАТ «Донрибкомбінат»за № 165 від 14.10.2002 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до рибхозу «Курахово»на посаду ст.рибовода (а.с.163), відповідно  до наказу за № 81 від 10.08.2005 року ОСОБА_4 був переведений на посаду директора рибхозу «Миронівка»(а.с.164). 18 квітня 2007 року відповідно до ордеру на житлове приміщення № 47 ОСОБА_4 було надане право на зайняття житлового приміщення площею 21.1 кв.м., в квартирі за адресою АДРЕСА_2 (а.с.186); 5 грудня 2008 року відповідно до ордеру на житлове приміщення № 95 ОСОБА_4. було надане право на зайняття житлового приміщення площею 26.8 кв.м., в квартирі за адресою АДРЕСА_1(а.с.185). Відповідно до розпорядження ВАТ «Донрибкомбінат»за № 1198а/01 від 16 жовтня 2009 року відповідачу ОСОБА_4, та членам його сім’ї ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було надано свідоцтво на право власності на житло № 1198/01 від 16 жовтня 2009 року, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, кв.НОМЕР_1-НОМЕР_2 належить їм на праві власності. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», загальна площа квартири становить 88,1 кв.м., житлова площа –48, 3 (а.с.154). Рішенням Дебальцевського міського суду від 15 червня 2010 року по справі № 2-740-2010 було визнано право власності за ОСОБА_4, ї ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на самочинно переобладнані однокімнатну та двокімнатну квартири № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 із захватом тамбура загального користування в єдину двокімнатну квартиру, в наслідок чого загально площа єдиної квартири складає 97,8 кв.метри, житлова площа 49,1 кв.метри, з наданням єдиного номеру НОМЕР_1-НОМЕР_2, рішення набуло законної чинності 25.06.2010 року (а.с. 159-160), ухвалою Дебальцевського міського суду від 4 жовтня 2010 року була виправлена описка в резолютивній частині рішення та правильно вказано адресу АДРЕСА_1, квартири № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 (а.с.161) .      Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення;  відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставами недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.  Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин

   Відповідно до ч.ч.2,3,5,11 ст. 8 Закону України  № 2482 від 19.06.1992 року   "Про приватизацію державного житлового фонду": передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку);передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання   заяви громадянина; передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), кімнат у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення; спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та кімнат (гуртожитків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до вимог ст.118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Статею 119 ЖК України передбачено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ст. 122 ЖК України). Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 —76, 79 —83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 —106 цього Кодексу (ст. 123 ЖК України).

Відповідно до вимог ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв’язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби; сім’ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім’ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними (ст.125 ЖК України).

Статею 126 ЖК України передбачено, що надаване громадянам у зв’язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.

Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, передбачений Постановою Ради Міністрів України за № 37 від 4 лютого 1988 року, з останніми змінами від 25.08.2010 року.

Пунктом 34 Порядку передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку. Відповідно до п. 35 Положення, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у пункті 34 цього Положення, не може бути виселено: інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби; сім’ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім’ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

         При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки квартири №НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 були надані відповідачу ОСОБА_4, та членам його сім’ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як особі, що працює у відповідача ВАТ «Донрибкомбінат»на підставі ордерів на житлове приміщення №47,96 ( а.с.185.186);  на дату приватизації як єдиної квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 в ній були зареєстровані відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6(а.с.27,37,38,46,185,186); позивачка  на  момент приватизації 16.10.2009 року в кватирі № НОМЕР_2 по вул Садова м. Дебальцеве на підставі рішення Дебальцевського міського суду була визнана такою, що втратила право користування  житловим приміщенням  в квартирі АДРЕСА_1; квартира № НОМЕР_2 окремо приватизована не була, на день розгляду справи судом окремої квартири за АДРЕСА_1, не існує.

           Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, Закону України № 2482 від 19.06.1992 року  "Про приватизацію державного житлового фонду" ,  Порядка надання службових жилих приміщень і користування ними, передбачений Постановою Ради Міністрів України за № 37 від 4 лютого 1988 року, з останніми змінами від 25.08.2010 року.ст.ст. 118-124,126 ЖК України,  ст..ст,  15,16, 116, 203,204,215 ЦК України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

           У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «Донрибкомбінат», треті особи ЖКГ Миронівської ТЕС, Орган опіки та піклування Дебальцівської міської ради,  про визнання  приватизації квартири незаконною, свідоцтва про приватизацію недійсним, виселення та вселення в квартиру –відмовити в повному обсязі.

          Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено його  вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 вересня 2011 року.

          Повний текст рішення складений 28 вересня 2011 року.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі складення рішення у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через        Дебальцевський міський суд.

                Суддя Дебальцевського

              міського суду                                                                     Попович Т.М.