ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
"12" березня 2008 р. | справа № 5020-5/311-12/050 |
Господарський суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді Харченко І.А.,
суддів: Остапової К.А., Ілюхіної Г.П.,
при секретарі Баланюк О.В.,
за участю представників:
заявника - третя особа ТОВ «Об’єднання Технохімкомлект»–не з’явився;
позивача – Варочкін Д.В., довіреність №03-08/к від 10.01.2008, юрист;
відповідача –Пилипенко Г.М., довіреність №220/1003/д від 27.12.2007, старший офіцер відділу правового забезпечення фінансово-економічної діяльності Правового департаменту;
третя особа ТОВ «Севастопольмарінсервіс» –Дишловська Т.Ю., довіреність б/н від 08.01.2008, представник;
третій особи ДП МОУ „Феодосійський судноремонтний завод” - не з’явився;
третій особи ОК «Батіліман»- не з’явився;
військовий прокурор ВМС України – Бучко Р.В., посвідчення №299 від 28.09.2007,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання «Технохімкомплект» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 по справі №20-5/311 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Державне підприємство Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод”, Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання «Технохімкомплект», Обслуговуючого кооперативу «Батіліман», Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс», за участю військового прокурора Військово-Морських Сил України, про визнання протиправним та недійсним Наказу Міністерства оборони України №387 від 13.11.2003,
Суть спору:
16.10.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання протиправним та недійсним Наказу Міністерства оборони України № 387 від 13.11.2003 „Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” шляхом приєднання як відособленого підрозділу до Державного підприємства Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод”, посилаючись на те, що спірний наказ прийнятий з порушенням вимог діючого законодавства України, та порушує права позивача.
Постановою судової колегії господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 позовні вимоги задоволені повністю, визнаний нечинним наказ Міністерства оборони України № 387 від 13.11.2003 „Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” шляхом приєднання як відособленого підрозділу до Державного підприємства Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод” з моменту його видачі, та повернути сторони у первинне становище. зобов’язано Державне підприємство Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод” повернути Державному підприємству Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” майно, відповідно до акту прийому-передачі від 16.01.2004 (том 2 арк.с. 11-14).
Ухвалою від 15.03.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду постанова господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 залишена без змін (том 4 арк.с. 91-103).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2007 ухвала від 15.03.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду та постанова господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 скасовані, прийнято нове рішення (том 4 арк.с. 248-252).
Постановою Верховного суду України від 20.11.2007 постанова Вищого адміністративного суду України від 17.07.2007 скасована, ухвала від 15.03.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду та постанова господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 залишені в силі (том 4 арк.с. 344-345).
30.01.2008 третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання «Технохімкомплект»звернулась зі заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 по справі №20-5/311 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Державне підприємство Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод”, Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання «Технохімкомплект», Обслуговуючий кооператив «Батіліман», Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс», за участю військового прокурора Військово-Морських Сил України, про визнання протиправним та недійсним Наказу Міністерства оборони України № 387 від 13.11.20036, посилаючись на те, що її стало відомо про відсутність штатних співробітників, а також співробітників, що працюють за сумісництвом ДП МОУ «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст», з другого кварталу 2004 року і до теперішнього часу (том 5 арк.с. 3-6).
Ухвалою від 31.01.2008 відкрито провадження у адміністративній справі №5020-5/311-12/050, призначено попереднє судове засідання (том 5 арк.с. 1-2).
Ухвалою від 11.02.2008 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду (том 5 арк.с. 57-58).
Розпорядженням №19 від 11.02.2008 для розгляду справи №5020-5/311-12/050 створена колегія у складі головуючого судді Харченко І.А., суддів Ілюхіної Г.П., Остапової К.А. (том 5 арк.с. 66-67)
Заявник ТОВ «Об’єднання Технохімкомлект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДП МОУ „Феодосійський судноремонтний завод”, ОК «Батіліман»явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ДП МОУ „Феодосійський судноремонтний завод” надійшло клопотання (вх. №4412 від 11.03.2008) про розгляд справи у відсутність його представника том 5 арк.с. 91).
Згідно статей 27-32, 49, 51, 58, 134 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні учасникам процесу роз’яснені процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд,
в с т а н о в и в:
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 594-р від 02.10.2003 „Про затвердження плану заходів щодо демілітаризації, екологічного оздоровлення та подальшого економічного, соціального і культурного розвитку зони Балаклавської бухти м. Севастополя на 2003-2010 роки” Міністерством оборони України був виданий наказ № 387 від 13.11.2003 „Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” шляхом приєднання як відособленого підрозділу до Державного підприємства Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод” (том 1 арк.с. 10).
Відповідно до п.п. 1, 2 наказу № 387 від 13.11.2003 наказувалось реорганізувати державне підприємство Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”, припинивши його діяльність як юридичної особи, шляхом приєднання як відособленого підрозділу до Державного підприємства Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод”. Визначено Державне підприємство Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод” правонаступником усіх майнових прав та обов’язків державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”.
Пунктом 5 наказу № 387 від 13.11.2003 передбачено, що основні фонди та оборотні кошти, інші цінності державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”, що реорганізується, закріпити за Державним підприємством Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод” на праві повного господарського відання, відповідно затверджених актів приймання-передачі майна, з відповідним збільшенням статутного фонду.
Колегія суддів вважає, що підстави, викладені в заяві є нововиявленими обставинами для перегляду постанови господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006. Це підтверджується наданими установчими документами Товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст”, наданими листами Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя, звітністю підприємства, про які стало відомо заявнику після прийняття рішення по справі. Тобто, назва підприємства немає відношення до фактичного трудового колективу, що не було досліджено судом при прийнятті постанови від 18.12.2006 (том 1 арк.с. 14-27, 74-90, том 3 акр.с. 24-63, том 5 арк.с. 8-32).
Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства „суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються”. В даному випадку питання підвідомчості справи оспорюються і не були предметом дослідження.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовій спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та Перехідні Положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено про вирішення спору в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру правовідносин, що регулюються та визначені Господарським та Господарським процесуальним кодексом України.
Тобто, господарський суд при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства вирішує підвідомчість відповідно до статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 4 Господарського кодексу України встановлено розмежування відносин в сфері ведення господарства з іншими видами відносин, відповідно до якої не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
- спорів про приватизацію державного житлового фонду;
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до пунктів 3, 14 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:
- утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;
- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації;
- захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;
- з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.
Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності визначаються законами.
Так, в цій справі регулювання майнової основи господарюючих суб’єктів визначається Розділом 3 Господарського кодексу України
При помилковому порушенні провадження у справі, провадження підлягає закриттю в порядку пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що спір виник у зв’язку з реорганізацією суб’єкта господарювання, та права власності на його майно.
Відповідно до пункту 1 частині 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В зв’язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
Наслідки закриття провадження у справі позивачеві роз’яснені.
Позивач не позбавлений можливості звернутись з позовними вимогами в порядку господарського судочинства, обравши спосіб захисту, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Керуючись ст. 69, 70, 71, 79, ч. 1 п. 1 ст. 157, ст. 165, ст. 245-250, 252, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
1. Скасувати постанову судової колегії господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 по справі №20-5/311.
2. Провадження у справі №20-5/311 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Державне підприємство Міністерства оборони України „Феодосійський судноремонтний завод”, Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання «Технохімкомплект», Обслуговуючого кооперативу «Батіліман», Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс», за участю військового прокурора Військово-Морських Сил України, про визнання протиправним та недійсним Наказу Міністерства оборони України №387 від 13.11.2003 - закрити.
3. Роз’яснити позивачу, що розгляд цієї справи належить в порядку господарського судочинства з врахуванням підсудності згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.А. Харченко
Суддя К.А. Остапова
Суддя Г.П. Ілюхіна