ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" червня 2006 р. Справа № 02/2272
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:
позивача: не з’явився, відповідача: Мартинюк О.П., Поліщук Л.В. –за дорученнями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест"
до приватно-орендного підприємства "Конельська Попівка"
про стягнення 62 730 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення із відповідача 62 730 грн. заборгованості, яка виникла у зв’язку із несплатою відповідачем поточних платежів за договором фінансового лізингу від 19.04.1999 року № 73-Л, укладеного сторонами між собою.
Представник позивача у дане судове засідання не з’явився, не подав витребувані документи, поважних причин неявки представника суду не повідомив. Суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами.
Відповідач у відзиві на позов та представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили та повідомили суду, що у 2000 році відповідач провів повний розрахунок по заявленій позивачем заборгованості, про що сторонами складено акт звірки розрахунків від 01.11.2002 року, подали суду документи на підтвердження проведення відповідачем розрахунку із позивачем в повній сумі.
Оцінивши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Украгромашінвест" та колективне сільськогосподарське підприємство "Конельська Попівка", правонаступником якого є приватно-орендне підприємство "Конельська Попівка" (відповідач у справі) уклали “Договір про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг сільськогосподарську техніку вітчизняного виробництва та здійснення інших платежів” № 73-Л від 19.04.1999 року, відповідно до якого відповідач отримав у фінансовий лізинг гичкозбиральну машину БМ-6Б та коренезбиральну машину КС-6Б виробництва ВАТ “Тернопільський комбайновий завод” загальною вартістю 134 400 грн., що підтверджується актом від 27.04.1999 року, накладною № 57 від 05.05.1999 року та довіреністю серії ЕАМ № 540095 від 19.04.1999р., визнається відповідачем.
За умовами вказаного договору відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі в строки та в сумах, вказаних у Графіку виплат лізингових платежів, що є додатком до договору. Як вбачається із вказаного Графіку, загальна сума платежу за даним договором складає 168 632 грн., в т.ч. 134 400 грн. –це вартість сільськогосподарської техніки, 34 232 грн. –лізинговий процент. Розрахунок повинен бути проведений із позивачем не пізніше 20 жовтня 2003 року.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю розрахувався із позивачем за отриману в лізинг техніку. Сума розрахунку відповідача 105 900 грн. визнається позивачем у позовній заяві та в довідці № 123 від 10.04.2006р., доданій до позовної заяви. Крім цього, суду подано представниками відповідача у судовому засіданні Додаткову угоду № 2 від 03.12.1999р. та Додаткову угоду № 3 від 02.03.2000р. до Договору № 73 від 19.04.1999р., за умовами яких сторони встановили можливість проведення відповідачем розрахунку за отриману сільськогосподарську техніку переказним векселем на суму 7 300 грн. та цукром в кількості 31 тонна на суму 62 730 грн. Також суду надано Акт № 1 передачі-прийому продукції (в рахунок лізингових платежів) від 02 березня 2000 року, за яким відповідач передав, а позивач прийняв 31 тонну цукру на загальну суму 62 731,60 грн. Вказані Додаткові угоди та Акт підписані представниками сторін, скріплені печатками. У судовому засіданні оглянуті їх оригінали.
Факт проведення відповідачем розрахунку по лізингових платежах підтверджується також в акті звірки розрахунків від 01.11.2002р., в якому зазначено заборгованість в сумі 20000 грн., яка була сплачена відповідачем окремими платежами протягом листопада 2002- листопада 2003 років (проведення цього розрахунку позивач підтверджує у довідці від 10.04.2006р. № 123).
Отже, позивачем не внесено до довідки від 10.04.2006р. суму 62 731, 60 грн., що складає вартість отриманого позивачем від відповідача цукру. Позивач не надав пояснень причин неврахування ним цієї суми.
Згідно статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором лізингу та наявності боргу у заявленій ним сумі.
Отже, заявлена позивачем вимога не доведена, необгрунтована, належними доказами не підтверджена, тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 49 ГПК України понесені позивачем витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ :
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д.Пащенко
Рішення підписане суддею 26.06.2006р.