ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
16.03.2007 | Справа №2-15/1537-2007 |
За позовом Щолкінського виробничого підприємства водопроводно – каналізаційного господарства (98213 АР Крим Ленінський район м. Щолкіне, гурт. 3, а/скр. 184)
До відповідача Пансіонату з лікуванням “Кримське Приазов’є” ( 98213, АР Крим, Ленінський район, м. Щолкіне, а/скр. 30; 98210, Ленінський район, с. Мисове)
Про стягнення 27781,58 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Бабійчук О.М., довіреність № 67 від 02.02.07 р., у справі
Від відповідача – Теліженко В.М. представник, довіреність № 57 від 04.07.05 р., у справі
Обставини справи: Щолкінське виробниче підприємства водопроводно – каналізаційного господарства звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Пансіонату з лікуванням “Кримське Приазов’я” про стягнення 27781,58 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.05.04 р. між сторонами укладено договір № 024 ВК-04 на відпустку води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію.
В травні 2004 року згідно Акту було поставлено 205 куб.м води й прийнято 106,6 куб.м стоків, розрахунок за вказані послуги був здійсненний по ціні 2,21 грн. за куб.м.
01.04.06 р. сторони уклали договір № 24ВК-06 на відпустку води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію.
В травні 2006 року згідно Акту було поставлено 704 куб.м води, розрахунок за вказані послуги був здійсненний по ціні 3,17 грн. за куб.м.
Актом ревізії фінансово – господарської діяльності в Щолкінському виробничому підприємстві водопроводно – каналізаційного господарства за період з 01.01.04 р. по 01.07.06 р. від 10.11.06 р. № 06-24/115 було встановлено, що розрахунки за періоди травень 2004 року, травень 2006 року Пансіонатом з лікуванням “Кримське Приазов’я” були здісненні за заниженими тарифами, що призвело до необґрунтованого зниження доходів у сумі 27780,00 грн., що й стало підставою для звернення з позовом до суду.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача.
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не було надано відповідних доказів, передбачених чинним законодавством.
У судовому засіданні, яке відбулося 13 березня 2007 року була оголошена перерва в порядку частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України для надання відповідачем витребуваних судом документів, необхідних для розгляду справи, до 16 березня 2007 року 10:20.
Після закінчення перерви слухання справи було продовжено за участю представників:
Від позивача – Бабійчук О.М., довіреність № 67 від 02.02.07 р., у справі
Від відповідача – Аржанцев А.В. керівник
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ :
01 травня 2004 року між Щолкінським виробничим підприємством водопроводно – каналізаційного господарства (позивач) та Пансіонатом з лікування “Кримське Приазов’є” (відповідач) був укладений договір № 024 ВК-04 на відпустку води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію (а.с. 14-15).
01 квітня 2006 року Щолкінське виробниче підприємство водопроводно – каналізаційного господарства (позивач) та Пансіонат з лікування “Кримське Приазов’є” (відповідач) переуклали договір № 024 ВК-06 на відпустку води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію (а.с. 16-17).
Укладаючи договори сторони обумовили, що крім договорів, їх відносини регулюються також чинним законодавством.
Відповідно до пункту 1 вказаних договорів позивач прийняв на себе зобов’язання постачати питну воду з комунального водопроводу та надавати послуги по водовідведенню, а відповідач зобов’язався сплачувати отримані послуги відповідно рахункам.
10 листопада 2006 року Державна контрольна – ревізійна служба України контрольно – ревізійне управління в АР Крим склала Акт ревізії фінансово – господарської діяльності в Щолкінськім виробничим підприємстві водопроводно – каналізаційного господарства за період з 01.01.04 р. по 01.07.06 р., яким було встановлено, що розрахунки за періоди травень 2004 року, травень 2006 року були здісненні за заниженими тарифами, що призвело до необґрунтованого зниження доходів у сумі 27780,00 грн., що й стало підставою для звернення з позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
За приписами пункту 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як свідчать матеріали справи та представлені сторонами докази, вода, поставлена позивачем в травні 2004 року та травні 2006 року не подавалась в рамках вказаних договорів, оскільки була відпущена не для забезпечення відповідача питною водою, а для промивання, опресовки та встановлення аварійних місць на трубопроводі, про що свідчать виставлені позивачем рахунок-фактура № СФ-0000403 від 30.06.2004 р. та рахунок-фактура № СФ-000461 від 30.05.2006 р. (а.с. 56-58).
Тобто позивачем була поставлена вода, яка не є предметом укладених між сторонами договорів № 024 ВК-04 від 01.05.04 р. та № 24ВК-06 від 01.04.06 р.
Крім того, сторонами були складені акти про водоспоживання за травень 2004 року та за травень 2006 року, які також підтверджують відпуск позивачем води для промивання, опресовки та встановлення аварійних місць на трубопроводі, згідно тарифів собівартості.
Представником відповідача під час розгляду справи було надано до матеріалів справи докази сплати рахунків по Актам про водоспоживання за травень 2004 року, та травень 2006 року згідно рахунків виставлених позивачем в повному обсязі.
Відповідачем – Пансіонатом з лікуванням “Кримське Приазов’є” направлялися на адресу позивача відповідні листи (вих.. 32/В від 06.04.2004 р., вих.. № 13/В від 12.04.2006 р.) (а.с. 47-48) перед проведенням профілактичних робіт, в яких пропонувалось воду для заповнення мереж рахувати згідно тарифів по собівартості. Факт виставлення рахунків на запропонованих умовах є підтвердженням прийняття вказаних умов.
Тобто, фактично між сторонами був укладений окремий договір на постачання води для промивання, опресовки та встановлення аварійних місць на трубопроводі.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).
В силу частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час здійснення судового провадження відповідачем зобов’язання виконувалися належним чином.
Враховуючи те, що позивач не обґрунтував свої вимоги належними доказами, суд не знаходить законних підстав для їх задоволення, а тому в позові слід відмовити.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 2 квітня 2007 року.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.