ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.10.2006 | Справа №2-22/12354-2006А |
За позовом - Агропромислового кооперативу “Степь”, смт Миколаївка
До відповідача - Управління ПФУ в Сімферопольському районі, м.Сімферополь
Про визнання недійсним рішення.
Суддя С.В.Яковлєв
За участю секретаря Дулімової В.І.
представники:
Від позивача - Денисова Т.О. – пред-к, дов. выд 19.10.2005 р. .
Від відповідачів - Лахтачева Л.Б. – пр-ник, дов.від 06.05.06 р. Сутність спору: Позивач – Агропромисловий кооператив “Степь” - звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі АРК ( далі відповідач) від 02.06.2006 р. № 101. Вимоги мотивовані тим, що відповідач невірно застосував положення п.4 ст. 9 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо порядку та термінів розрахунку штрафних санкції. Крім того позивач вважає, що відповідач порушив терміни застосування штрафних санкції, передбачені у ст. 250 ГК України.
Представник позивача під час судових засідань наполягав на задоволенні позовних вимог, надав додаткові пояснення до позову ( вих. б/н від 22.09.2006 р.) , в яких вказав, що він був двічі притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України.
Відповідач надав відзив на позов ( вих № 4236/08-5 від 22.09.2006р.), в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що під час перевірки позивача, прийняття 02.06.2006 р. рішення № 101 діяв відповідно до Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України , затвердженої Постановою правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003р., зареєстрованої у Мінюсті України 16.01.2004 р. за № 64/8663), у зв’язку з чим немає підстав для задоволення вимог, викладених у позовної заяві.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників учасників процесу , суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК за номером 24404461.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення ( ст. 61 Конституції України).
Відповідно до ст. 58 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Пенсійних фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її вплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання , пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб не накопичувальних пенсійних рахунках.
Страхувальник зобов’язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізнійше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (ст.20 Закону).
Ст. 106 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону , вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються за нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій .
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач провів планову перевірку достовірності розрахунків позивача з Пенсійним фондом за період часу з 01.07.2003 р. по 01.07.2005р.
За результатами вказаної перевірки був складений Акт № 53 “Ю” від 31.08.2005 р., в якому зафіксовані порушення з боку позивача п.1.2 ст.1 та п. 4.1.1. ст.4 Закону України “ Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо неправомірного зменшення суми зобов’язань, на які повинна була здійснюватись сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування . Вказані порушення мали місце у серпні, вересні та грудні 2003 р., а також січні – березні 2004 р.
Відповідач 02.09.2005 р. прийняв рішення № 238, відповідно до якого позивачу донараховані суми збору у розмірі 1958,98 грн. та фінансові санкції у розмірі 979,49 грн.
Постановою Господарського суду АРК від 25.05.2006 р. по адміністративній справі № 2-19/7305-2006 А визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК № 238 від 02.09.2005 р.
Відповідач 02.06.2006 р. прийняв Рішення № 101 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків. Позивачу розраховані фінансові санкції у розмірі 2570,75 грн.
Ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАСУ) встановлює, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Відповідно до ч.3 ст. 186 КАСУ заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання в повному обсязі.
Як вказано вище, за наслідками складання акту Акт № 53 “Ю” від 31.08.2005 р. відповідач двічі 02.09.2005 р. та 02.06.2006 р. прийняв рішення відповідно № 238 та № 101. Згідно з першим - № 238 від 31.08.2005 р. - позивач був зобов’язаний сплатити донараховані суми збору у розмірі 1958,98 грн. та фінансові санкції у розмірі 979,49 грн.. , а відповідно до другого - № 101 від 02.06.2006 р. - до нього були застосовані фінансові санкції у сумі 2570, 75 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що рішення № 238 від 02.09.2005 р. було визнано недійсним 25.05.2006 р. згідно з Постановою ГС АРК по справі № 2-19/7305-2006 А.
Згідно зі ст. 254 КАСУ у зв’язку з тим, що відповідач підтвердив факт неподання заяви про її апеляційне оскарження, вказана постанова набирала законної сили через десять днів з дня її проголошення, тобто 04.06.2006 р.
Саме до набирання законної сили Постанови ГС АРК по справі № 2-19/7305-2006 А відповідач 02.06.2006 р. приймає рішення № 101 щодо застосування до позивача фінансових санкції у розмірі 2570, 75 грн, за необчислення та несплату їм страхових внесків, які встановленні за результатами перевірки достовірності його розрахунків з Пенсійним фондом за період часу з 01.07.2003 р. по 01.07.2005р.
В силу викладеного суд приходить до висновку, що 02.06.2006 р. позивач був двічі притягнений до відповідальності одного виду – сплати штрафу- за одне й те саме правопорушення - неповну сплату страхових внесків у серпні, вересні та грудні 2003 р., а також січні – березні 2004 р.
На думку суду такі дії відповідача порушують ст. 61 Конституції України, у зв’язку чим підлягають задоволенню вимоги по визнанню нечинним його рішення № 101 від 02.06.2006 р.
Крім того суд звертає уваги на те, що рішенням № 101 від 02.06.2006 р. позивач був притягнутий до відповідальності за порушення, які мали місце у серпні, вересні та грудні 2003 р., у січні-березні 2004 р., та були виявлені відповідачем 30.08.2005 р., у той час, як ст.250 Господарського кодексу України визначає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шесті місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення .
Під час судового засідання, яке відбулось 04.10.2006 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.10.2006 р.
Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити
Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі АРК від 02.06.2006 р. № 101.
Повернути Агропромисловому кооперативу “Степь” ( смт. Миколаївка , вул. Леніна 36, ЗКПО 03759723, банківські реквізити невідомі) з Державного бюджету України 3,40 грн. – судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 163 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційну скаргу не подано, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.