Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
30 вересня 2011 р. № 2-а- 9253/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В.,
за участю представників сторін: позивач - Гедзей Н.В., відповідач - не прибув, прокуратура - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
П О С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001582303/0 від 14.12.10р., згідно якого було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 161012,42 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001572303/0 від 14.12.10р., яким було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1006349,60 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що результати послуг, отриманих від ТОВ «Акнос», ТОВ «Візаві імпульс», ПП «Автопродторг-2005», ТОВ «Мегапромінвест-2007»були використані у власній господарській діяльності, а факти ліквідації або знаходження у процедурі банкрутства контрагентів позивача мали місце вже після виконання укладених угод. Крім того, ТОВ «Харківенергоремонт»не визнавало претензію ліквідатора ТОВ НВП «Харківенергоремонт», тому позивач не повинен був відносити в доходи зобов’язання, строк виконання якого не настав.
Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова з поданим позовом не погодився та в обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. ДПІ було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року. В порушення п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Харківенергоремонт»завищило валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Акнос», ТОВ «Візаві імпульс», ПП «Автопродторг-2005», ТОВ «Мегапромінвест-2007»у зв’язку із неможливістю підтвердити отримання ТОВ «Харківенергоремонт»послуг. Крім того, позивачем було занижено валові доходи на суму кредиторської заборгованості у сумі 1007520 грн. перед ТОВ НВП «Харківенергоремонт»у зв’язку із визнанням претензії ліквідатора ТОВ НВП «Харківенергоремонт».
Представник позивача у судовому засіданні 30.09.11р. підтримав свою правову позицію.
Представники відповідача та прокуратури у судове засідання не прибули, поважні причини неявки суду не відомі.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 17.11.2010р. №2987/23-03-05/32832085. 14.12.10р. відповідач, ДПІ з посиланням на названий акт перевірки виніс податкові повідомлення-рішення №0001582303/0, згідно якого було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 161012,42 грн., з яких 107341,61 грн. –основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 53670,81 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001572303/0, яким було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1006349,60 грн., з яких 670899,73 грн. –основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 335449,87 грн.
Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 17.11.2010р. №2987/23-03-05/32832085 висновки суб’єкта владних повноважень про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт»п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з завищенням податкового кредиту за рахунок здійснення операцій з СГД, які мають стан, відмінний від «0»; п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з завищенням валових витрат, не пов’язаних з господарською діяльністю підприємства; п.п.5.4.6. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку із завищенням валових витрат на суму витрат по страхуванню життя, здоров’я чи інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у фізичних відносинах з платником податку, обов’язковість яких не передбачена законодавством; п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з заниженням валових доходів за І квартал 2010 року на 1007520,00 грн. –сума безнадійної (сумнівної) кредиторської заборгованості ТОВ «Харківенергоремонт»перед ТОВ НВП «Харківенергоремонт».
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
По епізодам порушень п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
До перевірки ТОВ «Харківенергоремонт»надано договір підряду з ТОВ НВП «Харківенергоремонт»№63/2008 від 08.05.2008 року про виконання позивачу ремонтних робіт та додаткові угоди №1 від 02.07.2008 року, №2 від 01.10.2008 року, №3 від 03.10.2008 року, №4 від 24.10.2008 року.
Судом встановлено, що ТОВ НВП «Харківенергоремонт»виконано умови зазначеного договору, що підтверджується кошторисами на ремонт парової турбіни, актами приймання виконаних робіт. Станом на 30.06.2010 року позивач має кредиторську заборгованість в сумі 1007520,00 грн.
На сторінці 8 акту перевірки від 17.11.2010 року №2987/23-03-05/32832085 зазначено, що у відповідності з даними АІС «Система обробки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АІС «Податки»та листа ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 22.10.2010 року №5238\7/23-209 ТОВ НВП «Харківенергоремонт»має стан «14 –визнано банкрутом».
Від ліквідатора ТОВ НВП «Харківенергоремонт»Шершень Ю.С. 02.11.2009 року надійшла вимога про негайне погашення кредиторської заборгованості по договору №63/2008 від 08.05.2008 року в розмірі 1007520,00 грн.
У відповідь на вимогу боржник (ТОВ «Харківенергоремонт») надіслав листа від 05.11.2009 року №80-07/435-1, згідно якого заборгованість у розмірі 225989,22 грн. повинна бути перераховано найближчим часом, а платіж у розмірі 781622,78 грн. повинен був перерахований у строки, визначені договором №63/2008 від 08.05.2008 року.
ДПІ також зазначено, що відповідно до п.п.4.3. п.4 «Умови поставки»договору №63/2008 від 08.05.2008 року з урахуванням додаткової угоди №4 до нього від 24.10.2008 року «залишок суми від вартості робіт згідно до п.3.1 договору генпідрядник (ТОВ «Харківенергоремонт») перераховують на підставі актів виконаних робіт протягом 45 банківських днів з дати їх підписання».
На перевірку були надані акти виконаних робіт:
№1 за серпень 2008 року на загальну суму 1509405,3 грн.;
№2 за вересень 2008 року на загальну суму 477909,96 грн.;
№3 за вересень 2008 року на загальну суму 259700,62 грн.;
№4 за жовтень 2008 року на загальну суму 590129,62 грн.;
№5 за жовтень 2008 року на загальну суму 363908,18 грн.;
№6 за листопад 2008 року на загальну суму 366742,56 грн.;
№7 за листопад 2008 року на загальну суму 321317,66 грн., які підписані посадовими особами підприємств, а саме: генеральним директором ТОВ НВП «Харківенергоремонт»(субпідрядник) Бендус О.О. та генеральним директором ТОВ «Харківенергоремонт»(генпідрядник) Беляєв Ю.В.
Крім того, відповідно ч.5 ст.7 «Порядок і строки розгляду претензії»розділу ІІ «Досудове врегулювання господарських спорів»ГПКУ підприємства та організації, що одержали претензію, зобов’язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.
Перевіркою встановлено, що станом на 30.06.2010 року заборгованість по договору №63/2008 від 08.05.2008 року залишилась непогашеною.
На думку відповідача, зазначена обставина є підставою для зменшення валових витрат позивача за листопад 2008 року на суму 1007520,00 грн.
Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне..
Пункт п.5.1. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону).
Крім того, зазначений законодавчий акт також передбачає порядок формування складу валових витрат.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону).
Згідно п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
У відповідності до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, проведений системний аналіз норм діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства дозволяє зробити наступні висновки стосовно особливостей порядку формування складу валових витрат: валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (тобто враховуються не тільки сплачені суми витрат, а й нараховані); валові витрати формуються за першою з двох подій, а не виключно за фактом оплати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем складу валових витрат позивача за листопад 2008 року.
Окремо суд зауважує на неналежності доказів визнання ТОВ НВП «Харківенергоремонт»банкрутом та незнаходження за місцем знаходження оскільки вказані обставини мали місце за рамками перевіряємого періоду.
Крім того, на думку ДПІ, ТОВ «Харківенергоремонт»на підставі п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ч.5 ст.7 ГПКУ повинно було збільшити валові доходи за І квартал 2010 року на суму 1007520,00 грн.
Проте, суд також не погоджується з такими висновками відповідача, ДПІ з огляду на таке.
Відповідно до п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону Украхни «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд відмічає, що підпункт 12.1.5 конструктивно входить до складу статті 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яка має назву «Безнадійна заборгованість».
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (п.1.25. ст.1 Закону).
Аналізуючи наведені вище норми п.1.25. ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підриємств», суд приходить до висновку, що жодній з вищенаведених ознак, заборгованість позивача перед ТОВ НВП «Харківенергоремонт» за договором №63/2008 від 08.05.2008 року не відповідає.
З огляду на викладений вище аналіз розуміння безнадійної заборгованості, а також на те, що у Законі «Про оподаткування прибутку підприємств»не дано визначення терміна "сумнівна заборгованість", суд приходить до висновку, що заборгованість ТОВ «Харківенергоремонт»не має характер безнадійної, відповідно дія п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку»на позивача не розповсюджується.
При цьому, якщо умовно і допустити наявність обов’язку ТОВ «Харківенергоремонт»по виконанню вимог зазначеної вище законодавчої норми, то, по-перше, податковим органом безпідставно проігноровані додаткові угоди до договору №63/2008 від 08.05.2008 року, а саме: №5 від 27.10.2008 року щодо зміни суми договору та №6 від 30.10.2008 року щодо зміни п.4.1., п.4.3. та п.4.4. договору №63/2008 від 08.05.2008 року, зокрема, зміни строків розрахунків.
Так, із змісту вищезазначених документів вбачається, що між ТОВ «Харківенергоремонт» та ТОВ НВП «Харківенергоремонт»з 30.10.2008 року змінені строки розрахунків, а саме: повна оплата по договору №63/2008 від 08.05.2008 року перерраховуються після отримання ТОВ «Харківенергоремонт»100 % вартості виконаних робіт з Казахстану, включаючи утриманий прибутковий податок. Отже, станом на момент проведення відповідачем виїзної планової перевірки ТОВ «Харківенергоремонт»строки оплати відкладеного платежу у вівдповідності до умов договору №63/2008 від 08.05.2008 року не настав. У зв’язку із цим суд вважає обгрунтованим факт невизнання позивачем заборгованості перед ТОВ НВП «Харківенергоремнонт»у відповіді №80-07/435-1 від 05.11.2009 року на претензію.
По епізодам порушень п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Харківенергоремонт»включило до складу валових витрат 50000 грн. та до складу податкового кредиту 10000 грн. ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Автопродторг-2005»(договір від 03.08.2009 року №15/2009 про юридичне обслуговування); 46602,50 грн. до складу валових витрат 9320,50 грн. ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Візаві імпульс»(договір №46/2009 від 24.11.2009 року про надання послуг по виготовленню кінцевих виводів обмотки стартера трубогенератора); 325000,00 грн. до складу валових витрат та 65000,00 грн. ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Акнос»(агентський договір №0102/09-22 від 01.02.2009 року про надання агентських послуг по сприянню у договорів на ремонт, будівництво, послуги по пошуку та організації співробітництва з постачальниками та покупцями); 170700,89 грн. до складу валових витрат та 34140,11 грн. ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Мегапромінвест-2007»(договір №27/2009 від 14.08.2009 року про розробку технічної документації –проекту виробництва робіт (ПВР) по демонтажу парових турбін, договір №28/2009 від 31.08.2009 року про розробку кошторисної документації по капітальному ремонту енергоблоку 300МВт Рефтинської ГРЕС);
В акті перевірки вчинено записи, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено:
ПП «Автопродторг-2005»останню податкову звітність подало по податку на додану вартість за грудень 2009 року, декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік; основний вид діяльності «посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами», згідно з розрахунком комунального податку за ІІІ квартал 2009 року кількість працюючих –1 особа. Також ДПІ у Амур-Ніжинському районі м. Дніпропетровська повідомила (лист від 27.10.2010 року №27915/7/23-04), що провести перевірку ПП «Автопродторг-2005»немає можливості у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою, тобто неможливо підтвердити отримання ТОВ «Харківенергоремонт»послуг від ПП «Автопродторг-2005», стан платника 16 –«припинено (ліквідовано, закрито);
ТОВ «Візаві імпульс»останню податкову звітність подало по податку на додану вартість за квітень 2010 року та декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року; згідно з податковим розрахунком комунального податку за 2009 рік кількість працюючих –0 осіб. ДПІ у Київському районі м. Донецька повідомила (лист від 16.11.2010 року №11960/7/23-113), що провести перевірку ТОВ «Візаві імпульс»немає можливості у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою, тобто неможливо підтвердити отримання ТОВ «Харківенергоремонт»послуг від ТОВ «Візаві імпульс», стан платника 12 –«припинено (але не ліквідовано)»;
ТОВ «Акнос»останню податкову звітність подало з ПДВ за червень 2010 року, декларацію з податку на прибуток –за півріччя 2010 року. Відповідно до інформації ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська (лист від 15.11.2010 року №29624/7/23-318) стан платника –«визнано банкрутом»(справа від 15.11.2010 року №Б29/266-10), основний вид діяльності –оптова торгівля м’ясом та м’ясопродуктами; згідно з інформацією ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (лист від 29.11.2010р. №47832/7/23-318) ТОВ «Мегапромінвест-2007»визнано банкрутом, основний вид діяльності –оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, згідно з податковим розрахунком комунального податку за ІІІ квартал 2009 року кількість працюючих –1 особа.
Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на те, що в порушення п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Харківенергоремонт»у складі валових витрат та податкового кредиту враховано витрати, не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, так як під час перевірки не надано підтверджуючі дані витрати, з огляду на таке.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтями 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суд зазначає, що згідно вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Судом зазначається, що з приписів даних правових норм випливає, що до складу податкового кредиту та валових витрат звітного періоду відносяться відповідно суми ПДВ та витрат, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, якщо платник податків придбавав їх з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не фактичного використання.
Крім того, згідно п.5.11 ст.5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно з абзацом четвертим пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд відмічає, що правила ведення податкового обліку передбачені статтею 11 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, аналіз положень зазначеної статті закону дозволяє зробити висновок про відсутність переліку відповідних підтверджуючих документів.
У зв’язку із цим суд відмічає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року № 88.
Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Судом встановлено, що при проведенні виїзної планової перевірки ТОВ «Харківенергоремонт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року були використані наступні первинні документи: стосовно правомірності формування складу валових витрат по податку на прибуток –банківські виписки, касові документи, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, рахунки-фактури, договори, контракти, видаткові накладні, авансові звіти; стосовно правомірності формування складу податкового кредиту з ПДВ –акти виконаних робіт, прибуткові накладні, рахунки-фактури, договори, банківські виписки, касові документи, авансові звіти, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних.
До матеріалів даної адміністративної справи позивачем також надано належним чином завірені копії зазначених вище первинних документів.
Оцінивши вказані копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Крім того, на вимогу суду позивачем також до матеріалів справи надано докази безпосереднього використання у власній господарській діяльності результатів виконаних робіт (послуг), а саме: стосовно агентських послуг, отриманих від ТОВ «Акнос»згідно до агентського договору №0102/09-22 від 01.02.2009 року, - копії договорів №17/2009 від 11.08.2009 року на суму 4767771,39 рублей РФ, №52/30 від 08.09.2009 року на суму 12487783,77 рублей РФ, №52/58 від 09.07.2009 року на суму 1275975,70 рублей РФ, №52/29 від 19.08.2009 року на суму 2253863,73 рублей РФ; стосовно послуг, отриманих від ТОВ «Візаві імпульс»за договором №46/2009 від 24.11.2009 року, - вказані виводи були поставлені на адресу Київської ТЕС ВАТ «Укргідроенерго»; стосовно послуг, отриманих від ТОВ «Автопродторг-2005»згідно договору від 03.08.2009 року №15/2009, - копії договорів №40 від 14.08.2009 року, №000390-10/2009 від 11.11.2009 року, №00039503/2010 від 10.03.2010 року, №3/2009 від 16.11.2009 року, які були укладені на основі розроблених проектів договорів; стосовно послуг, отриманих від ТОВ «Мегапромінвест-2007»за договором №27/2009 від 14.08.2009 року, - була розроблена тендерна документація для участі у тендері на виконання робіт на Рефтинській ТЕС, розроблена технічна документація ППР по демонтажу парової турбіни, АТ-6, АП-6 та ТГ 2-6-2.
Суд зауважує, що в ході перевірки ДПІ не взято до уваги те, що придбані у контрагентів послуги були використані позивачем у своїй господарській діяльності.
Крім того, суд зауважує на тому, що такий предмет господарських угод, як послуги, мають свою специфіку з точки зору можливості їх використання у господарській діяльності.
Так, згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суд зазначає, що послуга представляє собою діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Отже, споживання послуг, а відповідно і їх використання у господарській діяльності відбулось у момент їх отримання ТОВ «Харківенергоремонт»від своїх контрагентів.
Суд критично ставиться до положень акту перевірки від 17.11.2010 року №2987/23-03-05/32832085 стосовно неможливості підтвердження фактів отримання позивачем послуг від своїх контрагентів у зв’язку з відсутністю проведення їх перевірок та наявності у таких СГД стану, відмінного від «0».
Суд відмічає, що, по-перше, усі зазначені обставини мали місце вже після виконання зобов’язань за угодами, укладеними з ТОВ «Автопродторг-2005», ТОВ «Мегапромінвест-2007», ТОВ «Візаві імпульс», ТОВ «Акнос»; по-друге, такі обставини не є законодавчо передбаченими підставами для коригування складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
По епізодам п.5.4.6. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Харківенергоремонт»укладало договори страхування відповідальності за витрати, пов’язані з наданням медичних послуг під час перебування за кордоном, страхування вантажів з ВАТ НАСК «ОРАНТА», ЗАТ СК «Енергорезерв»з період 2008р., 2009р., 2010р.
У перевіряємому періоді до складу валових витрат віднесено витрати по добровільному страхуванню у сумі 76255,87 грн.
Судом встановлено, що згідно положень ст.7 Закону України «Про страхування»в
Україні здійснюється такий вид обов’язкового страхування, як медичне страхування. Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
Враховуючи те, що на момент формування складу валових витрат за рахунок витрат по медичному страхуванню був відсутній затвердженого Кабінетом Міністрів України порядок проведення обов'язкового медичного страхування, податковим органом зроблено висновок що цей вид страхування не може бути обов’язковим тому до складу валових витрат не відноситься.
Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача, ДПІ з огляду на таке.
У відповідності до положень п.п.5.4.6. п.5.4. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про страхування» передбачені види обов'язкового страхування, до яких, зокрема, відноситься медичне страхування.
При цьому, частина 2 статті 7 зазначеного законодавчого акту дійсно передбачає, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
Однак, суд відмічає, що відсутність порядку та правил проведення медичного страхування жодним чином не позбавляє його статусу обов’язкового.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень за правилами ч.2 ст.71 КАС України, а викладені в акті перевірки від 17.11.2010 року №2987/23-03-05/32832085 судження суб’єкта владних повноважень не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами, то поданий позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0001582303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161 012,42 грн..
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0001572303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 006 349,60 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" (61017, м. Харків, вул. Сериківська, 1; 61020, м. Харків, пров. Метизний, буд. 5, код 32832085) судові витрати в розмірі 3 (три) 40 грн. .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст виготовлено 06.10.11р.
< Зміст постанови > < Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя Горшкова О.О.