22.09.2011

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-1172/2011р.                                        Головуючий у першій

інстанції Гаркуша О.М.

Категорія  27                                                             Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 22 вересня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

 головуючого:                    Єфімової В.О.,

суддів:                              Алєєвої Н.Г., Лівінського С.В.,

при секретарі:          Босенко Є.О.,

за участю:          представника позивача ОСОБА_3 –  ОСОБА_4,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Егіда» про визнання кредитного договору недійсним,

 ВСТАНОВИЛА:

 У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до КС «Егіда», у якому просила визнати недійсним п.3.5 договору споживчої кредитної лінії № 101д/7, укладеного 18 липня 2007 року між сторонами по справі, недійсним, мотивуючи вимоги позову тим, що цій пункт договору є вкрай несправедливим, викликає значний дисбаланс договірних прав та обов’язків сторін, що є порушенням принципу справедливості, закріпленому у ст.3 ЦК України та ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з їх незаконності та необгрунтованності.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи видно, що 18 липня 2007 року між ОСОБА_3 у якості позичальника та КС «Егіда» у якості кредитодавця укладений Договір споживчої кредитної лінії № 101 д/7 (надалі договір), згідно умов якого кредитодавець на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 100 000 грн. в із сплатою 24% річних від загальної суми щоденного залишку заборгованості позичальника по кредиту в рамках кредитної лінії. Фактично позивачем були отримані від відповідача грошові кошти у розмірі 50 500 грн. (а.с.5-6,47).

Згідно Фактичного графіку розрахунків за Договором споживчої кредитної лінії № 101 д/7 від 18 липня 2007 року, ОСОБА_3 вимоги договору щодо своєчасного повернення фактично отриманої суми кредиту та сплати процентів за його користування належно не виконує, а тому відповідач діючи на підставі п.3.4. договору визнав цей кредит таким, що є з підвищеним ризиком, та підвищив проценту ставку за кредитом до 48% річних, керуючись п.3.5 договору, згідно якому протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процента ставка за ним встановлюються встановлюється у розмірі 48% річних.

Обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_3 посилається на те, що виконання нею умов договору при підвищенні процентної ставки по кредиту до 48% річних є порушенням п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, згідно якому загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність, що є підставою для визнання спірного пункту договору недійсним з мотивів наведених у ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»

Разом з тим, з договору вбачається, що збільшення процентної ставки за кредитом застосовується тільки у разі неналежного виконання позичальником умов договору, крім того, п.5.1.9 договору передбачено право позивача у разі незгоди зі зміною умов договору погасити заборгованість за кредитом у десятиденний строк та сплатити проценти за первісною процентною ставкою.

На підставі викладеного, а також враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_3 без задоволення, оскільки підстави для визнання спірного пункту договору недійсним з мотивів наведених у позові відсутні.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

 Головуючий:                                                         В.О.Єфімова

Судді:                                                                  Н.Г.Алєєва

                                                                                       С.В.Лівінський