Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
секретаря судового засідання: Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
В січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля при зіткненні транспортних засобів в розмірі 24116 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. і присудження судових витрат.
Відповідно до заяви від 29 березня 2011 року ОСОБА_2 збільшив позовні вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди і просив стягнути 30 644 грн. та 550 грн. витрат за оплату проведення експертизи. Усі інші позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі.
Згідно заяви від 21 червня 2011 року, у зв’язку з отриманням страхового відшкодування, ОСОБА_2 зменшив позовні вимоги і остаточно просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 21387,57 грн. відшкодування завданої матеріальної шкоди, 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди, 550 грн. витрат на оплату проведення експертизи та судові витрати по справі.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 липня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 144 грн. відшкодування майнової шкоди, 1 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 162 грн. судових витрат.
__________________________________________________________________
Справа № 22-1791/2011 Головуючий в 1 інстанції: Ковтунович М.І.
Доповідач: Демянчук С.В.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, тобто таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням судомпершої інстанції обставин справи та через невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги ті обставини, що згідно доводів позивача пошкодження його автомобіля, марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1, відбулося 05 листопада 2010 року, а ДТП- зіткнення його автомобіля, марки «ВАЗ»держномер НОМЕР_2, із стоячим припаркованим автомобілем, марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1, сталося 06 листопада 2010 року, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2010 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 06 листопада 2010 року і постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2010 року.
Зазначає, що в основу рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розмір завданої позивачу майнової шкоди було покладено висновок № 6 експертного автотоварознавчого дослідження від 21 березня 2011 року, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1, станом на 18 березня 2011 року становить 30 644 грн.. Вказаний документ не є належним і допустимим доказом справи, оскільки даний автомобіль після дорожньо-транспортної пригоди експлуатувався позивачем, про що зазначено у самому висновку. Отже, за чотири місяці ОСОБА_2 проїхав на пошкодженому автомобілі 1802 км., чим збільшив фізичний знос транспортного засобу та збільшив вартість його відновлювального ремонту.
Крім того, звертає увагу на те, що жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував, що розмір завданої майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1, становить більше розміру страхового відшкодування в сумі 15 740,43 грн. ОСОБА_2 і його представником суду не надано. Факту недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої майнової шкоди позивач і його представник не довели.
Також зазначає, що ОСОБА_2 не подав скарги до МТСБУ про перегляд прийнятого страховиком рішення про виплату страхового відшкодування, не пред’явив позов до ВАТ «Оранта»в межах ліміту відповідальності –25 500 грн. і не залучив ВАТ «Оранта»до участі в даній справі в якості співвідповідача, то це значить, що він задоволений рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування та визнав розмір загальної шкоди, визначений страховиком експертним шляхом, в сумі 15 740,43 грн.. За таких обставин підстави настання його цивільної відповідальності відсутні.
Факт експлуатації автомобіля, марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1, після дорожньо-транспортної пригоди свідчить про можливість використання автомобіля за його цільовим призначенням і потребу у проведенні лише незначного відновлювального ремонту, а також про неналежність і недопустимість доказу –висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу № 6 від 21 березня 2011 року.
Вказує, що вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна є безпідставними і необґрунтованими, оскільки вказані доводи позивача спростовуються висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 21 березня 2011 року, в якому чітко зазначено, що автомобіль, марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1, експлуатувався після дорожньо-транспортної пригоди. Факту заподіяння ОСОБА_2 його діями чи бездіяльністю моральних переживань, а також душевних страждань, пов’язаних з пошкодженням майна, не доведено. Жодного доказу у підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди ОСОБА_2 і його представник суду першої інстанції не надали.
Звертає увагу суду на ті обставини, що з його сторони навпаки мало місце сприяння, направлене на своєчасне відшкодування майнової шкоди.
Тому просив скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 липня 2011 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за безпідставністю, необґрунтованістю і недоведеністю.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_2 вказує на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами пунктів 1, 3, 4 ст.214 ЦПК України при ухваленні рішення суд встановлює чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини.
На порушення зазначених вимог Закону, рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди не може залишатися чинним, оскільки суд при розгляді справи належним чином не дав належної оцінки тому, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, не з'ясував характеру правовідносин, що виникли, не встановив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, в зв'язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, що і є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення заявлених вимог.
З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що відповідно до постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2010 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП у тому, що він 06 листопада 2010 року, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ»держномер НОМЕР_2 по вул. Ринковій в м. Кузнецовську, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого відбулося зіткнення вказаного транспортного засобу із автомобілем марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1, який був припаркований праворуч. В результаті даної дорожньо-транспортної події автомобіль марки «Мазда 6»держномер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень задньої частини в місці контактування, а також передньої частини –від удару в придорожній металевий стовпчик.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 застрахував свою цивільну відповідальність відповідно до договору .
Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України передбачається відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 2902-ІV від 22 вересня 2005 року при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Проте, вирішуючи спір та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, 5 144 грн. , суд першої інстанції зазначені положення закону не врахував, та встановивши, що між відповідачем та ВАТ НАСК "Оранта" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 66), згідно якого страховик взяв на себе обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, помилково поклав відповідальність на відповідача.
Тому оскаржуване рішення суду в зазначеній частині не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
При задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції поклав в основу рішення висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 21 березня 2011 року .
Колегія суддів з таким висновком суду не може погодитися, вважає, що висновк експертного автотоварознавчого дослідження від 21 березня 2011 року не в повній мірі відповідає встановленим обставинам ДТП, оскільки зроблений через значний проміжок часу та після значного пробігу пошкодженого автомобіля, що не дає достовірних підстав вважати, що зазначений висновок відповідає обсягу та розміру пошкоджень , отриманих спірним автомобілем в ДТП за участю сторін.
ОСОБА_2, апеляційному суду зазначив, що обсяг пошкоджень спірного автомобіля визначений аварійним комісаром страховика в протоколі огляду транспортного засобу / а.с. 166/ вказаний в повному обсязі, однак при виплаті відшкодування не враховано всі пошкодження.
За наявних доказів та встановлених обставин, колегія суддів вважає, що доведеною є сума матеріальної шкоди встановлена страховиком, оскільки не заперечується сторонами, що обсяг пошкоджень визначено правильно. Такий висновок комісаром зроблено за участю сторін та незадовго після отримання пошкоджень.
Згідно розрахунку страховика ВАТ НАСК "Оранта" від 29 грудня 2010 року розмір загальної шкоди при частковому пошкодженні майна ОСОБА_2, автомобіля, марки «Мазда 6»НОМЕР_1 - 2005 року випуску, тобто витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом цього транспортного засобу з урахуванням його зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, відповідно до визначення, передбаченого ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - визначено в сумі 15 740 грн. 43коп.
Колегія суддів вважає, що належних і допустимих доказів, які б спростували вказаний розрахунок, ОСОБА_2 суду не надав. Суму страхового відшкодування в розмірі 15230 грн.43 коп. позивач отримав.
Рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування не оскаржено.
ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що дійсно вважає, що страхова компанія має йому відшкодувати шкоду в межах встановленного ліміту. Стягнута оскаржуваним рішенням матеріальна шкода в сумі 5144 грн. не перевищує зазначений ліміт. Позивач погодився з визначеною судом сумою та не оскаржував рішення.
Разом з цим, вбачається, що страховиком не виплачена позивачу безумовна франшиза в розмірі 510 грн., тому ця сума підлягає до стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди позивачу.
В решті вимоги позивача до ОСОБА_1, в частині відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними.
В решті рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми ст.23, 1167 ЦК України, врахував обсяг та глибину моральних страждань і обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони. Однак , будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу і, спростовуючих зазначені в даному рішенні висновки суду, сторонами суду не надано.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313-315 ЦПК України, 23,1167, 1187, 1193 ЦК України , колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 липня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 144 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди 510 грн.
В решті рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 липня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скргу без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.