Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого - Гладкого С.В.
суддів Збитковської Т.І., Сачука В.І.
при секретарі Міщук Л.А.
з участю прокурора Іванціва М.Р,
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рівненського міського суд від 22 лютого 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Постійне Костопільського району Рівненської
області, громадянин України, з повною загальною середньою
освітою, не одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.149 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 цього Кодексу –не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання і періодично з’являтись в інспекцію для реєстрації.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що з червня по грудень 2009 року він умисно, скориставшись уразливим станом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, завербував вказаних осіб з метою експлуатації –зайняття проституцією у місті Москві Російської Федерації і отримання за це від них частини коштів.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним за ч.2 ст.149 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією половини належного йому майна. При цьому посилається, що ОСОБА_1 не займається суспільно-корисною працею, вчинив особливо тяжкий злочин, свою вину не визнав і не розкаявся.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Іванціва М.Р. на підтримання апеляції, пояснення ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, правильність кваліфікації його дій, ґрунтуються на належно досліджених і правильно оцінених у судовому засіданні доказах, що в апеляції не оспорюється.
Відповідно до вимог ч2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Рішення суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням належним чином мотивовано відповідно до вимог ст.65 КК України і є правильним.
Так, з матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 урахував дані про особу засудженого, який раніше не судимий, головою Постійненської сільської ради Костопільського району характеризується виключно позитивно, проживає в будинку з батьками похилого віку, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував.
Таким чином суд обґрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши на засудженого відповідні обов’язки в період іспитового строку, передбачені ст.76 КК України.
Відповідно до змісту ст.75 КК України будь-яких застережень щодо її застосування при засудженні особи за ч.2 ст.149 КК України, ця норма закону не містить.
При застосуванні до засудженого ОСОБА_1 положень ст.75 КК України, суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України.
Доводів про неможливість виправлення і перевиховання засудженого без позбавлення волі та необхідність призначення йому саме такого покарання апеляція не містить, а тому її твердження про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло невиправдану м’якість призначеного засудженому покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора –без задоволення.
С у д д і
С.В.Гладкий Т.І.Збитковська В.І.Сачук
Згідно оригіналу
Суддя-доповідач С.В.Гладкий