Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді – Ковальчук Н.М.,
суддів – Хилевича С.В., Собіни І.М.
секретар судового засідання – Сеньків Т.Б.
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Млинівського районного суду від 21 липня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Млинівського районного суду від 21 липня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення за їх безпідставністю.
Вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, постановленим із порушенням норм матеріального і процесуального права, ПАТ КБ «ПриватБанк»оскаржило його в апеляційному порядку. Зазначає, що суд невірно застосував положення Закону України «Про іпотеку», не врахувавши норми, які надають право іпотекодержателю вимагати дострокового повернення зобов’язання, а в разі невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки. Стверджує, що Банком було дотримано усіх вимог закону щодо повідомлення боржника про усунення порушення у тридцятиденний строк. Вказує, що судом першої інстанції допущено ряд процесуальних порущень при розгляді справи, зокрема не досліджено належним чином подані позивачем докази, що в результаті і призвело до невірних висновків. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що кінцевий строк погашення заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, спливає 14 вересня 2017 року, і заборгованість, що виникла за кредитним договором, не завдає збитків іпотекодержателю, а тому, позовні вимоги є передчасними і задоволені бути не можуть.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
З матеріалів справи вбачається: між ПАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_2 14.09.2007 року укладено кредитний договір № VOZOGА00001596 відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 18000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.09.2017 року.
Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється шляхом
внесення позичальником платежів з 14 по 20 число щомісячно.
В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" і відповідач 14.09.2007 року уклали договір іпотеки № VOZOGА00001598. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку квартиру загальною площею 59,80 м.кв., за адресою АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. _______________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 22-1646/11 Головуючий у 1 інстанції –Коваленко В.М.
Категорія: 19.27 Доповідач –Ковальчук Н.М.
Як передбачено ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Невірним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість тверджень позивача, оскільки позивач не надав суду відомостей про поточну та прострочену суму заборгованості за кредитом, а вимагає стягнення повної суми заборгованості, в тому числі і за вимогами, строк сплати яких не настав.
Розрахунок поточної та простроченої суми заборгованості за кредитом міститься на а.с.5.
З п. 16.7.1 Договору іпотеки банк має право звернути стягнення на пердмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов»язань, передбачених Кредитним договром, вони не будуть виконані.
Факт порушення грошового забов”язання за кредитним договором підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості і відповідач не спростував будь-якими доказами про наявність заборгованості.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.
Банк, звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, просив виселити відповідача, який зареєстрований і проживає у квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку.
Щодо цих позовних вимог, то вони задоволені бути не можуть, виходячи із норм ст.39,40 Закону України „Про іпотеку”, де зазначено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду якщо добровільно мешканці не звільняють квартиру, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки такі вимоги на час звернення з позовом не виконані, то позов в частині виселення та зняття з реєстрації не може бути задоволений.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Рішення Млинівського районного суду від 21 липня 2011 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOZOGА00001596 від 14 вересня 2007 року звернути стягнення на квартиру загальною площею 59,80 м.кв., яка розташована за адресою АДРЕСА_1,, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»2614(дві тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 68 копійок судових витрат.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Ковальчук Н.М.
Судді : Собіна І.М.
Хилевич С.В.