Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого Василевича В.С.
Суддів: Шимківа С.С., Демянчук С.В.
при секретарі Приходько Л.В.
з участю позивача ОСОБА_1, представника
виконавчого комітету Рівненської міської ради
Корнійчук С.П., представника ЗАТ «Страхова
компанія «Княжа»Шмайхеля А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 26 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, Закритого акціонерного товариства Українська «Страхова компанія «Княжа»про солідарне стягнення 5280 грн.06 коп. на відшкодування витрат на поховання та 100 000 грн. і 2550 грн. на відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 26 липня 2011 року в позові у даній справі відмовлено.
ОСОБА_4 доводить про незаконність та необгрунтованість рішення через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що висновки суду не відповідають матеріалам справи. Вважає, що виконавчий комітет Рівненської міської ради як володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодовувати завдану її працівником, водієм ОСОБА_5 шкоду під час виконанням трудових обов»язків. Доводить про неправильність посилання в рішенні на те, що шляхово-транспортна пригода трапилась в позаурочний час і це є підставою для звільнення володільця від цивільно-правової відповідальності.
При цьому суд не врахував обставин, що встановлені вироком суду.
…………………………………………………………………………………
Справа № 22-1794/11 Голов.в 1 інст.- Красовський О.О.
Категорія - 30 Доповідач-Василевич В.С.
При вирішенні спору суд не врахував положень ст.1201 ЦК України про обов»язок відшкодування винною особою витрат на поховання та спорудження пам»ятника.
По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом першої інстанції, 20 вересня 2007 року водій ОСОБА_5, керуючи в темну пору доби автомобілем ГАЗ-31105, номерний знак НОМЕР_1 на автошляху Устилуг-Луцьк-Рівне допустив порушення Правил дорожнього руху (п.12.2, 12,3), внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8- батька позивача.
Вина водія ОСОБА_5, який знаходився у трудових відносинах з виконавчим комітетом Рівненської міської ради, в даній шляхово-транспортній пригоді стверджена вироком Рівненського районного суду від 6 лютого 2008 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові до виконавчого комітету Рівненської міської ради, суд виходив з того, що водій ОСОБА_5 допустив шляхово-транспортну пригоду в позаурочний час, тобто при невиконанні трудових обов»язків, тому виконком як володілець джерела підвищеної небезпеки не може нести цивільно-правової відповідальності.
Проте з таким висновком суду не можна погодитись.
Суд не врахував, що водій ОСОБА_5 на час шляхово-транспортної пригоди керував автомобілем на підставі шляхового листа.
Він перебував у трудових відносинах з виконавчим комітетом Рівненської міської ради і ця обставина є встановленою.
Виконавчий комітет не довів неправомірність володіння на час керування автомобілем та вчинення шляхово-транспортної пригоди водієм ОСОБА_5 –ч.5 ст. 1187 ЦК України.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини,крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 1 ч .2 цієї ж статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю юридичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Виконавчий комітет Рівненської міської ради є володільцем джерела підвищеної небезпеки, тобто автомобіля ГАЗ 31105 номерний знак НОМЕР_1, яким водій ОСОБА_5 здійснив наїзд на ОСОБА_9, батька позивача, внаслідок чого і сталась трагічна подія- смерть.
Як роз»яснено в абз.3 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових обов»зків цього джерела ( шофер, машиніст, оператор і т.ін.)
Ч.1 ст. 1172 ЦК України теж передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання трудових (службових) обов»язків.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 цього ж Кодексу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім»ї чи близьких родичів.
Таким чином, виходячи з приведених норм ЦК України, виконавчий комітет Рівненської міської ради, як володілець джерела підвищеної небезпеки, зобов»язаний відшкодувати моральну шкоду позивачеві.
Враховуючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову в частині вимог до виконавчого комітету Рівненської міської ради про відшкодування моральної шкоди.
При цьому колегія суддів, колегія суддів, виходячи із встановлених ст.3 ЦК України засад добросовісності, розумності та справедливості, та положень ч.3 ст.23 ЦК України розмір морального відшкодування визначає в сумі 15 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтовану відмову судом витрат на поховання не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов»язана відшкодувати лише витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника. Позивач же ставить питання про відшкодування витрат зовсім іншого характеру, які не відносяться безпосередньо до витрат на поховання, а є витратами на «поминки», які відшкодуванню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з приведеними в рішенні суду з цього приводу обґрунтуваннями.
Керуючись ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, п.2 ч.2 ст.23, п. 1 ч.2 ст.1167, ч.1 ст.1172 ЦК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду від 26 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову до виконавчого комітету Рівненської міської ради про відшкодування моральної шкоди скасувати.
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 15 000 моральної шкоди та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий Василевич В.С.
Судді Шимків С.С.
1 Демянчук С.В.