КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-2972/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників:
позивача –ОСОБА_1,
відповідача –Скакуна М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії
про визнання протиправним та скасування рішення, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_3 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до УПФУ у м. Олександрії, в якому просить встановити відсутність повноважень у суб'єкта владних повноважень, управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії складати вимогу №ф-176 від 12.03.2011р. без наявності у відповідача заяви складеної за додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003р. №21-1; визнати вимогу № ф-176 від 12.03.2011р УПФУ у м. Олександрії незаконною та скасувати її.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що начальником управління ПФУ у м. Олександрії, виконавцем функцій виконавчої дирекції Пенсійного Фонду та його територіальних управлінь, відповідно до абз.1 п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»складено вимогу про сплату боргу № ф-176 від 12.03.2011р. на підприємця ОСОБА_3 з порушеннями законодавства України, а також шляхом фальсифікації факту подання позивачем, підприємцем ОСОБА_3 заяви про доплату до мінімального страхового внеску згідно з додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, яка стала підставою для складення вимоги про сплату боргу № ф-176 від 12.03.2011р.
Зазначає, що нею, як підприємцем до УПФУ у м. Олександрії відповідно до абз. 1 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про реєстрацію платником страхових внесків згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 не подавалась, повідомлення-розрахунок відповідно до додатка 29 вказаної інструкції не отримувала, а тому в неї відсутній обов'язок сплачувати кошти за вимогою про сплату боргу № ф-176 від 12.03.2011р. УПФУ у м. Олександрії.
Представник позивача в судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на їх безпідставність.
Зазначає, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Олександрії, як фізична особа–підприємець, обрала спрощену систему оподаткування та є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Порядок постановлення на облік в Пенсійному фонді України визначено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців»від 15.05.2003 року. Статтею 6 цього Закону визначено, що обов’язок державного реєстратора надавати територіальним органам Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення всіх реєстраційних дій, які передбачені даним Законом.
Пунктом 5 ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»визначено, що Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дня дати державної реєстрації фізичної особи–підприємця зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на облік.
Тому, відповідач вважає, що твердження позивача, що він не перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Олександрії, як платник страхових внесків, є необґрунтованим.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий вид оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) та члени їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
Водночас, відповідачем зазначено, що заяви згідно Додатку 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, взагалі не існує.
Крім того, відповідачем вказано, що даної заяви не може бути, оскільки згідно Додатку 28 вказаної Інструкції вона заповнюється на підставі ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Вказана норма є диспозитивною і передбачає право застрахованої особи, а не платника страхових внесків (страхувальника), здійснювати доплату до мінімального розміру страхового внеску за бажанням.
Відповідачем наголошено, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування»розповсюджує свою дію на податкові правовідносини і є спеціальним нормативно-правовим актом, яким визначено порядок відносин з бюджетами і державними цільовими фондами суб’єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування у вигляді сплати єдиного податку, і встановлює пільги, однією з яких є звільнення від сплати збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування суб’єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності.
Так, відповідачем зазначено, що правовідносини в сфері пенсійного забезпечення взагалі не регулюються нормативно-правовими актами податкового законодавства.
Відповідно до пункту 4 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеного цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах.
При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до положень вищевказаного Закону, сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування здійснюється у строки визначені ст.20 цього Закону, зокрема: щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного кварталу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступних підстав.
ОСОБА_3 06.04.1994 року зареєстрована виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області як фізична особа-підприємець /а.с. 6/.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Олександрії сформовано вимогу № ф-176 від 12.03.2011р. про сплату боргу на суму 1467 грн. 98 коп., яку вручено позивачу особисто 14.03.2011 року /а.с. 7, 31/.
Відповідно до повідомлень-розрахунків /а.с. 40,41/, заборгованість мінімального страхового внеску за ІІІ квартал 2010 року, зокрема мінімальний внесок у розмірі 589,64 грн., з яких сплачено 12,00 грн., тому заборгованість складає 577,64 грн., за IVквартал 2010 року, зокрема мінімальний внесок у розмірі 908,34 грн., з яких сплачено 18,00 грн., тому заборгованість складає 890,34 грн.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом –Закон №1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 того ж Закону України, страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону №1058-IV страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх взяття на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Порядок постановлення на облік в Пенсійному фонді України визначено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців»від 15.05.2003 року. Статтею 6 цього Закону визначено, що обов’язок державного реєстратора надавати територіальним органам Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення всіх реєстраційних дій, які передбачені даним Законом.
Пунктом 5 ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»зазначено, що Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дня дати державної реєстрації фізичної особи–підприємця зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на облік.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Так, згідно ст. 18 Закону № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Крім того, Законом України від 08.07.2010р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 17.07.2010р., вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.2011р.: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Тобто, у період з 17.07.2010р. по 01.01.2011р. для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Абзацом 9 статті 1 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний страховий внесок –це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який у період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р. становив 888 грн., з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. - 907 грн., з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. - 922 грн. відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та ставку, визначену ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку в місяць: у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %), жовтні - листопаді 2010 року - 301,12 грн., грудні 2010 року –306,10 грн.
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 вищевказаного Закону, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Таким чином, розмір доплати до мінімального страхового внеску упродовж ІІІ кварталу 2010 року мав становити 577,64 грн. (589,64 грн. –12 грн.) та повинен був сплачений до 20 жовтня 2010 року; упродовж ІV кварталу 2010 року - 890,34 грн. (908, 34 грн. - 18 грн.) - до 20 січня 2011 року.
Таким чином, позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку, зобов’язана була сплатити страхові внески у розмірі 1467 грн. 98 коп., що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Вказана сума позивачем до Пенсійного фонду України сплачена не була, у зв'язку з чим утворилася недоїмка в сумі 1467 грн. 98 коп.
За змістом ч.2. ст.106 Закону №1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Частиною 3 ст.106 того ж Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзаців 3, 6 пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі за текстом Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Згідно з пунктом 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Таким чином, управлінням Пенсійного фонду України в м. Олександрії в зв’язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у встановлений строк суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-176 від 12.03.2011р. на суму 1467 грн. 98 коп.
Також, посилання позивача на частину 15 Інструкції, яким передбачено порядок здійснення доплати до мінімального розміру страхового внеску відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV є помилковим, оскільки, відповідно до ч.3 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 Інструкції, застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції. Працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату до мінімального страхового внеску, складає повідомлення-розрахунок згідно з додатком 29 цієї Інструкції.
Таким чином, подання заяви застрахованою особою про здійснення доплати страхових внесків до мінімального страхового внеску є правом такої особи, якщо вона бажає зарахувати неповні місяці роботи до страхового стажу як повний місяць.
Натомість, обов’язок страхувальників –фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), сплачувати внески до Пенсійного фонду України за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку має становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески, запроваджено підпунктом 4 пункту 8 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла з 17.07.2010р. по 01.01.2011р.), і позивач, будучи зареєстрованою як платник страхових внесків, підпадає під цю норму.
Повноваження відповідача –Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії, як територіального органу Пенсійного фонду України, передбачені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2002р. за №442/6730.
Згідно з пунктом 2.3 вказаного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) управління має право, зокрема, отримувати безоплатно від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на Управління завдань; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми тощо.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, з урахуванням наведеного.
В силу частин 4, 6 ст.18 Закону №1058-IV, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 15 Прикінцевих положень того ж Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, також, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність вимоги про сплату боргу №Ф-176 від 12.03.2011р. та наявність у нього повноважень на її винесення, суд дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Такі витрати відповідачем у даній справі не понесені.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2011 року.