Справа № 2-а-3869/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

  "07" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

           головуючого                                судді           Притули Н.Г. ,

при секретарі                                                    Поляковій Б.Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в м.Києві про зобов’язання вчинити дії,

  В С Т А Н О В И В:

  12 серпня 2011 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з моменту звільнення по день винесення рішення включно із суми грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням у розмірі 55 відсотків, що становить 3 749,90 грн., виплатити на користь позивача недоплачену пенсію за період з 31.01.2011 року по день винесення рішення, виходячи з недоплаченої суми 906,27 грн. щомісяця; здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з 31.01.2011 року із суми грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням у розмірі 55 відсотків, що становить 3 749,90 грн.; виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів в сумі 47,42 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.2011 року його було звільнено з військової служби та 31.01.2011 року позивач був поставлений на пенсійний облік. Позивач зазначає, що відповідачем не вірно нарахована пенсія, що призводить до того, що він отримує менше пенсійне забезпечення, аніж це передбачено діючим законодавством. Дане порушення прав позивача виникло в зв’язку з неправильним застосуванням відповідачем нормативних актів, а саме: замість застосування ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»в редакції, яка існувала до визнання внесених змін неконституційними, відповідач нарахував пенсійне забезпечення за положеннями ч.3 ст.43 Зазначеного Закону, які визнано неконституційними та використав розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Крім того, відповідач в порушення п. «а»статті 13 зазначеного вище Закону, виплачує позивачу лише 50% відповідних сум грошового забезпечення, замість 55%, оскільки позивач має право отримувати саме 55%, так як він звільнений за вислугою років, за станом здоров’я.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ними вірно проведено нарахування пенсії та будь-яких порушень діючого законодавства з їх боку немає. Крім того, щодо нарахування пенсійного забезпечення в розмірі 50%, а не 55% будь-яких протиправних дій немає, оскільки позивач був звільнений в запас, а 55% може бути призначено лише пенсіонерам, які звільнені у відставку.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Службі безпеки України.

В січні 2011 року позивача звільнено з військової служби, в зв’язку з чим він був взятий на пенсійний облік 31.01.2011 року.

На час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою включав такі види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за оперативно-розшукову діяльність, надбавка за роботу з секретними матеріалами, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за спортивне звання, премія.

Позивачу відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві призначено пенсію на підставі п. 4 п. 29 розділу ІІ якого були внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та п.7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393», а саме враховано розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а не за останньою штатною посадою перед звільненням, що значно знижує розмір його пенсії.

В квітні 2011 року позивач звертався з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок йому пенсії з врахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, але йому в цьому листом від 21 квітня 2011 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було відмовлено.

З таким висновком відповідача про призначення позивачу пенсії з врахуванням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а не за останньою штатною посадою перед звільненням, суд погодитись не може з наступних підстав.

Дійсно ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»в редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-IV було визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначило пенсію на підставі ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»в редакції п.4 п. 29 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким були внесені зміни до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей  обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) - визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17).

Тобто даним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним п. 29 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17), яким були внесені зміни до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме «у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

За таких підстав, коли пенсія Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві призначалась позивачу в січні 2011 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, то Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно було керуватися ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка діяла до внесення змін в дану статтю Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17), а саме, пенсія позивачу повинна обчислюватися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Статтею 13 п. «а»Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення  (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач звільнений саме в запас (як зазначено в довідці), а зазначеною нормою не передбачено призначення пенсійного забезпечення в розмірі 55% особам, які звільнилась в запас, а лише тим, хто звільнився у відставку, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності в частині позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про задоволення частини позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в частині перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а в частині призначення пенсії в розмірі 55% грошового забезпечення вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.13, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 , п. 4 п. 29 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 КАС України, суд, -

  п о с т а н о в и в:

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в м.Києві про зобов’язання вчинити дії –задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві нарахувати та виплатити з врахуванням здійснених виплат ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії відповідно до вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед його звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, що діяли на момент належної виплати починаючи з 31 січня 2011 року.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

  Суддя: