Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 року м. Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області Коробов О.К.,
з участю
прокурора Щупко М.М.,
особи,
яка притягнута до адміністративної відповідальності, –ОСОБА_2
відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Рівненського міського суду від 4 квітня 2011 року.
Указаною постановою
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мирне Костопільського районну Рівненської області, житель міста Рівного Рівненської області, громадянин України,
–притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 340 МК України з накладенням штрафу в розмірі 10 000 грн.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 1 березня 2011 року він у вантажній митній декларації заявив неточні відомості щодо автомобіля "Пежо", моделі "Партнер", фірми виробника "Пежо Сітроєн компані", вказавши, що автомобіль є вантажним.
У постанові суду зазначається, що працівник Рівненської митниці для усунення сумнівів направляв запит до офіційного ділера фірми "Пежо" в Західній Україні і одержав відповідь, що вказаний автомобіль ідентифікується заводом виробником як вантажний на легковому шасі.
Та суд ще вказав, що відповідно до додатку до листа ДМСУ від 19 лютого 2011 року "Про впровадження методичних рекомендацій щодо кваліфікації окремих товарі згідно з вимогами УКТЗЕД" наявне вікно в лівій боковій панелі не відповідає вимозі до вантажних автомобілів, в яких має бути відсутнє вікно в бокових панелях.
Ніякого свого висновку про те, які доводи щодо типу автомобіля (ОСОБА_2 та офіційного ділера фірми "Пежо" в Західній Україні чи працівників митниці, з їх посиланням на вказаний рекомендаційний лист) він вважає переконливими і обґрунтованими, а які відхиляє як недостовірні, суд у постанові не виклав.
Суд зазначив в постанові про невизнання вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, з посиланням останнього на те, що в договорі на декларування вантажів всі документи вказували на те, що автомобіль є вантажним. Зразу ж після викладення позиції ОСОБА_2, без жодних спроб її спростування, суд свій висновок про скоєння ним правопорушення, передбаченого ст. 340 МК.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 виклав прохання постанову суду скасувати, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення. При цьому він посилається на те, що справа була розглянута у його відсутність і він був позбавлений права дати пояснення і надати докази по справі. Під час розгляду справи він перебував у вестибюлі суду і не був викликаний на розгляд справи. Суд, як зазначено в апеляційній скарзі, в порушення закону і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року № 6 не перевіряв наявність його вини у вчиненні правопорушення. Декларацію він заповнив у відповідності до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, з використанням наявних в нього документів, які однозначно визначали автомобіль, як вантажний. Тому умислу на вчинення правопорушення він не мав.
Оспорює в апеляційній скарзі ОСОБА_2 і тлумачення вищезазначеного листа ДМСУ, за яким багатоцільовий транспортний засіб типу фургон означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватись для перевезення, як людей, так і вантажу.
Автомобіль, про який йдеться в даній справі, за твердженням ОСОБА_2 не може без конструктивних змін використовуватись для перевезення, як людей, так і вантажу.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заявив, що його права при розгляді справи були порушені. Справа незаконно розглянута в його відсутності. 29 квітня він перебував у вестибюлі суду і не був викликаний до залу судового засідання. Він також стверджує, що не мав умислу на вчинення правопорушення. Заперечує ОСОБА_2 свою вину і в формі необережності, зазначаючи, що і не міг, і не мав можливості передбачати, що зазначення ним у декларації автомобіля як вантажного є суспільно небезпечним і потягне настання шкідливих наслідків, адже за всіма документами, яку йому були надані цей автомобіль визначався саме як вантажний, на офіційний запит офіційний ділер в Західній Україні повідомив, що автомобіль є вантажним. Ще ОСОБА_2 стверджував, що працівники митниці неправильно витлумачили листа ДМСУ від 19 липня 2011 року, за яким багатоцільовим транспортним засобом є транспортний засіб внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватись як для перевезення людей, так і вантажів. Автомобіль ввезення якого він декларував, не може без конструктивних змін використовуватись як для перевезення людей, так і вантажів.
Надіслане судом до Рівненської митниці прохання надати в засідання апеляційного суду докази вини ОСОБА_2 в недекларуванні товару (в формі умислу чи необережності) не було задоволене. Ніяких доказів того, що ОСОБА_2 умисно чи з необережності неправильно зазначив в декларації, що автомобіль "Пежо", який ввозиться в Україну є вантажним, в той час як він, на погляд працівників митниці, є багатоцільовим транспортним засобом, митниця не надала.
Прокурор Щупко М.М. в засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити. На її погляд, є вина ОСОБА_2 у формі необережності. При цьому прокурор виклала наступні міркування: що ОСОБА_2. регулярно виконує обов’язки декларанта і має розумітись на всіх спірних питаннях декларування; що митниця вирішуючи спірне питання типу автомобіля визначила, що автомобіль є транспорт багатоцільового використання тому ця обставина має вмінятись в провину декларанту без доведення його можливості передбачити такий висновок і без урахування його неознайомлення з листом ДМСУ від 19 лютого 2011 року та тлумаченням цього листа митниками, без урахування висновку щодо типу автомобіля офіційним ділером фірми "Пежо".
На спростування твердження ОСОБА_2, що задекларований ним автомобіль не може без конструктивних змін використовуватись як для перевезення людей, так і вантажів а тому і відповідно до листа ДМСУ від 19 лютого 2011 року не може не визнаватись вантажним доводів ні прокурор, ні фахівець митниці Тромбач Н.О. (головний інспектор відділу дізнання Рівненської митниці) доводів не змогли навести. На всі запитання щодо можливості доведення вини особи і прокурор, і працівник митниці відповідали, що на їх переконання декларант має відповідати за ст. 340 МК у любому випадку коли якесь його зазначення в декларації не збігається з висновком митниці, зробленим після з’ясування спірного питання шляхом запитів і проведенням фахових експертиз, щодо типу транспортного засобу.
Ознайомившись із змістом апеляційної скарги, заслухавши прохання ОСОБА_2 про скасування постанови суду і закриття справи, прохання прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративний проступок, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Розгляд справи місцевим судом без участі особи, на яку суд наклав штраф у розмірі 10000 грн. є порушенням його права на справедливий та неупереджений суд. Європейський Суд при розгляді справи «Надточій проти України»у рішенні від 15 травня 2008 р. (Вісник Верховного Суду України № 6-2009 стор.29) констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції через розгляд справи про порушення заявником митних правил за відсутності останнього.
Доводи апелянта про його невиклик до зали суду при розгляді справи місцевим судом нічим не спростовані.
Не доведена по справі і вина особи, яка притягнута до відповідальності, у вчиненні правопорушення. І прокурор, і працівники митниці як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при розгляді справи в суді не торкались питання вини, визначення її форми, доведення наявності елементів цією вини.
Як зазначено в ст. 319 МК порушенням митних правил є адміністративне правопорушення, яке являє собою протиправні винні (умисні чи з необережності дії чи бездіяльність.
Ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові суду не зазначено, що ОСОБА_2 умисно вніс неправильне зазначення про те, автомобіль є вантажним.
Нема ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові суду доводів щодо того, що правопорушення вчинене з необережності. Адміністративне правопорушення вважається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків хоч повинна була і могла їх передбачити ( ст. 11 КУпАП ).
З матеріалів справи вбачається, що визначення того чи є автомобіль вантажним було складним навіть для фахівців митниці. На а.с. 25 міститься лист начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Рівненської митниці Меркулова О.І. до технічного директора компанії "Ілта", в якому він пише, про спірність питання віднесення автомобіля "Пежо" до певного типу ( вантажний, пасажирський, вантажно-пасажирський).
На цей лист від офіційного ділера Компанії автомобілів "Пежо" отримана відповідь з однозначним твердженням, що вказаний автомобіль є вантажним.
За таких обставин ні працівники митниці, ні прокурори Семенюк О.В. і Щупко М.М., ні суддя місцевого суду не навели жодних доводів щодо вини ОСОБА_2 навіть в формі необережності при заповненні митної декларації із зазначенням автомобіля, як вантажного.
Ніяких даних про те, що ОСОБА_2 був зобов’язаний і мав можливість ознайомитись до заповнення декларації з Листом ДМСУ від 19 лютого 2011 року "Про впровадження методичних рекомендацій щодо кваліфікації окремих товарі згідно з вимогами УКТЗЕД" і додатками до нього і зробити з цього листа однозначний висновок про безспірне визначення автомобіля не як вантажного, судам (ні місцевому, ні апеляційному) не було надано. Не спростоване і твердження апелянта, що вказаний лист не дає підстави не вважати задекларований ним автомобіль вантажним. Ніяких доказів того, що задекларований ОСОБА_2 автомобіль дійсно є багатоцільовим транспортним засобом, внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватись для перевезення, як людей, так і вантажу, по справі ні працівниками митниці, ні прокурором не було наведено.
Позиція прокурора зводиться до твердження "митниця сказала врешті, що автомобіль не вантажний, значить він не вантажний". Таку позицію суд не може визнати переконливою, бо вона не обґрунтована наведенням відповідних доказів щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення. Суд вважає, що не можна виходити із презумпції винуватості декларанта у недекларуванні товарів і транспортних засобів у кожному випадку виникнення спірного питання при заповненні тієї чи іншої графи декларації. У кожному конкретному випадку має доводитись вина особи у недекларуванні товарів чи транспортних засобів.
У зв’язку з недоведеністю вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення (як у формі умислу, так і у формі необережності) неможливо зробити висновок про наявність у його діях складу правопорушення. Тому прохання, викладене в апеляційній скарзі, про закриття справи за відсутністю складу правопорушення підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП ,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Рівненського міського суду від 4 квітня 2011 року задовольнити.
Постанову судді Рівненського міського суду від 4 квітня 2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 340 МК України скасувати за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом. Суддя О.К.Коробов