ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2008 р. | № 4/1170-14/164 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Швеця В.О. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство –24654” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 |
у справі | №4/1170-14/164 |
за позовом | Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави, в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (надалі –Львіводоканал) |
до | Відкритого акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство –24654” |
про | стягнення 1 063,14 грн. |
В судовому засіданні взяв участь представник позивача-2: Коваль Р.П. –за дов. від 15.09.06;
Представники прокуратури, позивача -1, відповідача в судове засіданні не з’явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Прокурором Залізничного району міста Львова у червні 2007 року заявлений позов в інтересах держави, в особах Львівської міської ради та Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство –24654” 879,84 грн –внаслідок перевищення норм якісних показників стічних вод та 183,30 грн –за скид понаднормативних забруднень. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначав, що в ході проведення
Доповідач: Добролюбова Т.В
Львіводоканалом перевірки з дотримання вимог природоохоронного законодавства виявлено факт скиду відповідачем використаної води з перевищенням допустимих концентрацій забруднювальних речовин. Прокурор вважав, що такі дії відповідача порушують приписи статей 10, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова та умов договору від 06.08.01 №300295. Прокурор також посилався на приписи статті 121 Конституції України, статтю 361 Закону України «Про прокуратуру», статей 509, 526, 614 Цивільного кодексу України, статтю 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.07, ухваленим суддею Кітаєвою С.Б., позовні вимоги задоволено. Суд дійшов висновку про доведеність факту понаднормативного скидання стічних вод відповідачем.
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мурської Х.В.- головуючого, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., постановою від 10.10.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство –24654” –без задоволення.
Відкрите акціонерне товариство “Львівське автотранспортне підприємство –24654” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на тому, що позивач при відборі проб в порушення Правил приймання стічних вод у систему міської каналізації Львова не роз‘яснив прав щодо можливості: перевірки обладнання на ЛМКП «Львіводоканал»на предмет відсутності ознак стороннього забруднення; проведення контрольного аналізу проб; порядку використання результатів контрольного аналізу. Заявник вважає, що судом першої інстанції порушено приписи статей 63, 77, 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати, розгляд справи відбувся за відсутності представника відповідача без відкладення розгляду справи. Разом з цим, судове рішення не було надіслано відповідачеві вчасно. Скаржник також вказує на те, що суд апеляційної інстанції не відобразив у постанові доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві, чим порушив приписи статті 105 Господарського процесуального кодексу України.
Від Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Від Прокурора Залізничного району міста Львова, Львівської міської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення представника позивача-2, перевіривши правильність застосування судами приписів матеріального і процесуального законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.08.02 Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", уклало з Відкритим акціонерним товариством "Львівське АТП-24654" –абонентом, договір №300295 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі. За умовами цього договору Львіводаканал надає послуги із забезпечення питною водою та приймання стічних вод, а абонент користується послугами, здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, визначених договором та чинним законодавством, зокрема, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова. Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1 договору Львіводоканал зобов’язався згідно з технічними умовами на приєднання абонента до міської мережі водопроводу та каналізації, приймати стічні води, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин. Згідно з підпунктом 2.2.7. пункту 2.2 договору, абонет зобов’язався не перевищувати допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента. Відповідно до пункту 3.6 договору скидання абонентом стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій на його каналізаційному випуску оплачується з відповідним підвищеним коефіцієнтом. Визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться Львіводоканалом згідно з Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова. Предметом позову у даній справі є матеріально –правова вимога прокурора Залізничного району міста Львова заявлена в інтересах держави, в особах Львівської міської ради та Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство –24654” 879,84 грн –додаткової плати, внаслідок перевищення норм якісних показників стічних вод та 183,30 грн –за скид понаднормативних забруднень. Відповідно до статті 35 Водного кодексу України встановлення нормативів грани чно допустимого скидання забруднюючих речовин є обов'язковим в галузі ви користання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Згідно зі статтею 44 вказаного Кодексу водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встано влених лімітів забору вод. Судами установлено, що відповідно до акта відбору проб стічних вод від 23.05.06 №2028 Львіводоканалом зафіксовані скиди відповідачем стічних вод, які мі стять понаднормативні забруднення. Внаслідок проведених лабораторних досліджень встановлено перевищення відповідачем допустимих норм концентрації забруднюючих речовин в стічних водах (заліза), що скидаються у каналізаційну мережу. Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суди установили, що відповідачем не надано доказів, підтверджуючих проведення ним контрольного аналізу. Відповідно до пункту 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України підприємства зобов’язанні виконувати в повному обсязі вимоги місцевих Правил та договору на послуги водовідведення, дотримуватись установлених водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства, а також оплачувати ра хунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених по казників якості, здійснювати регулярний лабораторний контроль за якістю та за умовами скиду своїх стічних вод. Згідно з положеннями Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова, підприємства порушники сплачують додаткову плату за водовідведення, обчислену Львіводоканалом за підвищеним коефіцієнтом кратності. Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. З огляду на встановлений судами факт понаднормативного скидання стічних вод відповідачем та вказані норми законодавства, колегія суддів визнає вірним висновок судів про наявність підстав для стягнення 1063, 14 грн. Посилання скаржника на порушення при відборі проб його прав матеріалами справи не підтверджуються та спростовуються встановленим судами попередніх інстанцій. Визнається необґрунтованим і довід касаційної скарги про порушення судом першої інстанції приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.07 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.07.07. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення цієї ухвали (2 арк. справи) відповідачеві - 11.06.07. З огляду на це, відсутні підстави вважати, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду. Окрім цього, матеріали справи не містять клопотань скаржника про відкладення розгляду справи. Правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення до суду відзиву та заперечень на позовну заяву, скаржник не скористався. Довід скаржника про порушення судом вимог статті 63 Господарського процесуального кодексу України також визнається необґрунтованим, оскільки каналізаційна мережа Львова за територіальним принципом не поділена, а відтак, розмежування районних прокуратур міста на предмет даного позову не впливає.
За таких встановлених обставин справи, постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства України, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.07 у справі №4/1170-14/164 залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство –24654” залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець