ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.01.2008  року                                                                      Справа № 16/569

      Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді:                    Журавльової Л.І.

суддів:                                        Бойченка К.І.

                                                            Єжової С.С.

За участю секретаря

судового засідання:                Антонова І.В.  

та

представників сторін:

від позивача:                          Вакуленко О.М., довіреність №2/836 від

                                              13.02.07, представник за довіреністю;   

                                          

від відповідача:                      Погорілий О.А., довіреність №14-215д від

                                              22.11.07, представник за довіреністю;     

                                             Снесарєва-Сомова Я.В., довіреність №14-4/13д

                                              від 11.01.08, провідний юрисконсульт

                                              відокремленого підрозділу „Управління

                                              матеріально-технічного постачання”;  

          розглянувши матеріали

апеляційної скарги:                    Державного підприємства

                                             „Свердловантрацит”, м.Свердловськ

                                              Луганської області    

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  26.11.07

у справі                                        №16/569 (суддя Шеліхіна Р.М.)

за позовом:                                        Державного комітету України з державного

                                              матеріального резерву, м.Київ                                               

до відповідача:                              Державного підприємства

                                              „Свердловантрацит”, м.Свердловськ

                                              Луганської області  

про                                         повернення самовільно використаних

                                              матеріальних цінностей мобілізаційного

                                              резерву та стягнення штрафних санкцій

                                              в сумі 12440309 грн. 98 коп.

В С Т А Н О В И В:

          Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства „Свердловантрацит” зобов’язати відповідача повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності, стягнути з відповідача до Державного бюджету України відповідно до п.10 ст.14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” штраф у розмірі 8 358 647 грн. 21 коп. та пеню у розмірі 4081662 грн. 77 коп., а всього 12 440 309 грн. 98 коп..

      Заявою  про уточнення позовних вимог №341/юр від 17 жовтня 2007 року позивач зменшив розмір позовних вимог і заявив про зобов’язання відповідача повернути матеріальні цінності до державного матеріального резерву (за вказаним переліком з 16 найменувань) та стягнення штрафу в сумі 2906151 грн. 68 коп., пені у розмірі 1507022 грн. 06 коп.

           Рішенням господарського суду Луганської області від 26 листопада 2007 року у справі №16/569 (суддя Шеліхіна Р.М.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства „Свердловантрацит” на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 2906151 грн. 68 коп. та пеню у розмірі 1507022 грн. 06 коп.  

Зобов’язано Державне підприємство "Свердловантрацит" негайно після набрання цим рішенням законної сили повернути до державного матеріального резерву наступні матеріальні цінності:

1

Рейки залізничні вузької колії

тонн

96,221

2

Балки та швелери

тонн

21,85

3

Сталь сортов.констр.

тонн

17,463

4

Сталь бурова

тонн

0,7

5

Накладки та підкладки

тонн

20,39

6

Болти колійні

тонн

0,806

7

Костилі колійні

тонн

9,1

8

Труби нафтопровод. електр.зварні

тонн

55,89

9

Труби водо-казопровідні

тонн

65,533

10

Кабель шлангов.врубов

км

12,282

11

Кабель контрольн.

км

2,936

12

Бронекабель

км

19,143

13

Канати сталеві

тонн

4,798

14

Стрічка конвеєрна

тис.м.

0,49

15

Труби вентиляційні

тис.м

1,72

16

Руднічна стойка

тис.куб.м

7,0

Стягнуто з Державного підприємства „Свердловантрацит” на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 9046 грн. 07 коп. за майнові вимоги, за немайнові вимоги в сумі 29 грн. 55 коп.   

   Стягнуто з Державного підприємства „Свердловантрацит” на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 41,86грн.  

Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.

Господарським судом Луганської області зазначено, що факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання                до відповідача підтверджується Номенклатурою накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженою наказом ВО "Ворошиловградвуглепром" від 23.06.88 №3сс та рішенням господарського суду м.Києва від 16.12.02 №02-2-17/2196-1/160Т.

Відповідачем згідно з затвердженою Номенклатурою накопичення матеріальних цінностей отримано мобілізаційне завдання (державне замовлення) на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Місцевим господарським судом вказано, що відповідно до статей 4, 151, 154 Цивільного кодексу УРСР, що кореспондуються із ст.ст.11, 936, 937, 938 Цивільного кодексу України, між Позивачем та відповідачем виникли договірні відносини зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Статтею 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв” встановлено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.12.02 №02-2-17/2196-1/160Т встановлено факт самовільного відчуження відповідачем матеріальних цінностей і зобов’язано повернути неправомірно використані цінності до матеріального резерву та стягнуто санкції за порушення закону.

В результаті перевірки, зафіксованої актом перевірки від 12.11.04 Східного контрольно-ревізійного відділення Держкомрезерву, встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на суму 8358647 грн. 21 коп.

Факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчать про неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, що передбачені ст.936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”, Положенням про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.98                   №100-03, Положенням про мобілізаційний резерв, затвердженим постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.69 та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

З посиланням на п.10 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” місцевим господарським судом вказано, що оскільки вартість матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 12.11.04 складає                   2906151 грн. 68 коп., то 100% штрафу становить 2906151 грн. 68 коп.

Відповідно до п.16 ст.14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” пеня обчислюється з вартості самовільно використаних матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Пеня за період з 12.11.04  до 17.10.07  складає 1507022 грн. 06 коп.

За висновком місцевого господарського суду відповідач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 2906151 грн. 68 коп., пеню в розмірі 1507022 грн. 06 коп., а всього 4413173 грн. 74 коп. до Державного бюджету України та повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності за позовом.  

Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 26.11.07 у справі №16/569 Державне підприємство „Свердловантрацит” звернулось з апеляційною скаргою №14-4/184 від 12 грудня 2007 року, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.11.07 у справі №16/569 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Державного комітету України з державного матеріального резерву до Державного підприємства „Свердловантрацит” про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнення штрафних санкцій.

Державне підприємство „Свердловантрацит” зазначає, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, у тому числі з неповним з’ясуванням усіх обставин, що мають значення для правильного та всебічного розгляду справи та наданням помилкової юридичної оцінки доказам сторін.

На  думку заявника скарги відповідно до пункту 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.97, договори з відповідальними зберігачами укладаються Держкомрезервом на період не менший за встановлений термін зберігання продукції до її освіження або зміни.

Згідно приписів пункту 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх прийняття, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обігу.

Документом, що підтверджує закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання - є акт закладки матеріальних цінностей за формою №1. Номенклатура накопичення є державним замовленням, тобто тим завданням, яке держава встановлювала підприємству, проте вказаний норматив не може свідчити про фактичну кількість закладених до мобілізаційного резерву цінностей.

Заявником вказано, що позивачем акт закладки матеріальних цінностей суду не надано. Крім того, як свідчать матеріали справи, кошти відповідачу на утримання матеріальних цінностей не надавалися. Письмовий договір на відповідальне зберігання між Держкомрезервом та підприємством відсутній.

Суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують факт закладки матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, у зв’язку з чим дійшов до помилкового висновку та задовольнив позов.

Відзивом на апеляційну скаргу №б/н від 31 січня 2008 року Державний комітет України з державного матеріального резерву зазначив, що Постановою Верховної Ради України від 20.02.96 №57/96 „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)” Держкомрезерву та його територіальним органам було надано право самостійно здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву у юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться.

Представниками Східного контрольно-ревізійного відділення Держкомрезерву 12.11.04 була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача. В результаті перевірки, зафіксованої Актом перевірки від 12.11.04, встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до п.10 ст.14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі їх самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці матеріальні цінності, стягується штраф у розмірі 100% від вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день визначення факту відсутності (самовільного використання), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на те, що Держкомрезервом України порушено порядок щодо застосування  штрафних санкцій відповідно до статті 15 Закону України „Про державний матеріальний резерв” не відповідає дійсності оскільки суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Держкомрезервом України відповідно до чинного законодавства не порушено порядок щодо застосування штрафних санкцій передбачених п.10 статті 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв”.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.01.08 у справі №16/569 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства „Свердловантрацит” на рішення господарського суду Луганської області від 26.11.07 у справі №16/569 призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. –судді –головуючого, суддів – Бойченка К.І., Єжової С.С.

      Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.08 у справі №16/569 виправлено описку в пункті 4 резолютивної частини рішення від 26.11.07 у справі №16/569 та зазначено: „Стягнути з Державного підприємства „Свердловантрацит” на користь Державного бюджету України  державне мито у сумі 9046 грн. 07 коп. за майнові вимоги, за немайнові вимоги у сумі 29 грн.               55 коп”.

Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази   приймаються судом, якщо заявник обґрунтував  неможливість їх  подання суду  першої інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 08 січня 2008 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит” слід задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 26.11.07 у справі №16/569 скасувати з  наступних підстав.

Указом Президента України від 14.11.95 №1039/95 “Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України” визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності у разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості, виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.

Позивач здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності - зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасним поверненням позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Указ Президента України від 14.11.95 №1039/95 „Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України”, Закон України „Про державний матеріальний резерв” №51/97-ВР від 24.01.97, Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.97, ст.ст.936, 937, 938 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, п.6 ст.268, ст.526, ст.622, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд при розгляді даної справи неповно з’ясував обставини справи і дійшов невірного висновку про доведеність позивачем обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, враховуючи наступне.

Стаття 937 Цивільного кодексу України встановлює, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст.208 цього Кодексу.

Стаття 208 Цивільного кодексу України встановлює, що у письмовій формі належить вчиняти, у тому числі правочин між юридичними особами, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Законом України „Про державний матеріальний резерв” №51/97-ВР від 24.01.97, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, визначені загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поновлення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву, і регулює відносини в цій сфері.

Стаття 4 Закону №51/97-ВР від 24.01.97 визначає, що організація формування, зберігання і обслуговування державного матеріального резерву забезпечується уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

При цьому ці підприємства, установи і організації є режимними об’єктами.

Пунктом 5 ст.4 вищевказаного Закону визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, які не входять до системи державного резерву, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №810 від 08.06.06 позивач є органом виконавчої влади, на який покладено організацію формування, збереження та обслуговування державного резерву.

Постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.97 на виконання Закону №51/97-ВР затверджено Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву (далі –Порядок).

Пунктом 4 даного Порядку розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Пунктом 5 Порядку визначено, що закладка матеріальних цінностей до державного резерву у порядку створення та поновлення його запасів провадиться за замовленнями Держкомрезерву, а також інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, за рахунок державних коштів.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що поставка матеріальних цінностей до державного резерву підприємствами-постачальниками здійснюється за договорами, що укладаються з Держкомрезервом, підприємствами, установами і організаціями –зберігачами.

Пункт 9 Порядку визначає, що матеріальні цінності закладаються до державного резерву підприємствами, установами і організаціями системи державного резерву, приймаються на місці постійного зберігання відповідно до нормативно-правових актів Держкомрезерву, а відповідальними зберігачами приймаються самостійно з дотриманням вимог, визначених Держкомрезервом, а також обумовлених договорами на їх поставку.

Пунктом 10 Порядку визначено, що матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місце постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Виходячи із вищевикладеного, для застосування до відповідача відповідальності за Законом України „Про державний матеріальний резерв” позивач повинний по даній справі довести підстави виникнення зобов’язання відповідача по зберіганню державного матеріального резерву за договором на відповідальне зберігання та актом приймання-передачі на відповідальне зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем не укладався договір на відповідальне зберігання, матеріальні цінності державного резерву не передавались за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання.   

Позивач в обґрунтування застосування відповідальності відповідача посилається на акт від 12 листопада 2004 року Східного контрольно-ревізійного відділення Держкомрезерву перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного матеріального резерву,  Номенклатуру накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженою наказом ВО „Ворошиловградвуглепром” від 23.06.88 №3сс (має гриф „ДСК”) та щорічним звітом –збережувальним зобов’язанням за формою 12мр (має гриф „ДСК”), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.12.01 №305-дск.

Вказані документи, враховуючи приписи Закону України „Про державний матеріальний резерв” та Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, не встановлюють факт і дату виникнення у відповідача зобов’язання по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, факт передачі йому на зберігання цих матеріальних цінностей для застосування відповідальності за Законом України „Про державний матеріальний резерв”.

Позивачем не надано доказів, що саме ДП „Свердловантрацит”  є зберігачем державного матеріального резерву відповідно до приписів вищевказаного Закону.

Пунктом 3 ст.7 Закону №51/97-ВР від 24.01.1997 визначено, що фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов’язаних з обслуговуванням матеріальних цінностей державного матеріального резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Позивачем не доведено перерахування коштів відповідачу за зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що також підтверджує відсутність у відповідача зобов’язання по відповідальному зберіганню.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит” слід задовольнити, а рішення господарського суду Луганської області від 26.11.07 у справі №16/569 скасувати.  

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на  позивача –Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Відповідно до вимог п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 „Про державне мито” зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 7962 грн. 19 коп. слід повернути Державному підприємству „Свердловантрацит”.    

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, ст.ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит” на рішення господарського суду Луганської області від 26 листопада 2007 року у справі №16/569 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 26 листопада 2007 року у справі №16/569 скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, МФО 820019, код 00034016                                   на користь Державного підприємства „Свердловантрацит”, м.Свердловськ, вул.Енгельса,1, МФО 304472, код 32355669 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 4537 грн. 81 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

      5. Повернути  Державному підприємству „Свердловантрацит”, м.Свердловськ Луганської області, вул.Енгельса, 1, ідентифікаційний код 3235569 із Державного бюджету України зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 7962 грн. 19 коп. на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

       Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Л.І.Журавльова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      С.С.Єжова

Надруковано 5 примірників:

1.          до справи

2.          до наряду

3.          позивачу

4.          відповідачу

5.          господарському суду Луганської  області

Внесено 05.02.08