Справа № 2-4466/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

  "25" березня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

 головуючого:                                                            судді –Притули Н.Г.

при секретарі:                                                                          Поляковій Б.Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення та вселення, -

  В С Т А Н О В И В:

  08 жовтня 2010 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить усунути перешкоди в користуванні позивачу квартирою АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності шляхом виселення з зазначеної квартири відповідачів з усіма залежними від них особами та вселити позивача у зазначену квартиру.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу. В травні 2010 року позивач намагався вселитися в квартиру, але дізнався, що в квартирі проживають відповідачі, які в неї вселилися на підставі договору оренди, який вже закінчився, з колишнім власником.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що попередній власник пообіцяв ОСОБА_2 віддати квартиру за борги.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов’язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

18.03.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір найму (оренди) нерухомості. За яким ОСОБА_2 разом з дружиною проживав та користувався квартирою АДРЕСА_1 з 18.03.2009 року по 20.03.2010 року.

Договір оренди продовжений не був.

Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.04.2010 року та договір зареєстровано Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 11.08.2010 року, реєстраційний номер 31210574.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати та укладати інші не заборонені законом угоди (стаття 150 ЖК України).

Укладений на визначений строк договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем (ч.1 ст.168 ЖК України).

Отже, як встановлено в судовому засіданні, відповідачі на даний час без законом передбаченої підстави (договір оренди закінчився 20.03.2010 року) займають квартиру, яка належить позивачу на праві власності, позивач не бажає продовжувати договір оренди житлового приміщення, тому у відповідачів немає жодних законом передбачених підстав для проживання у квартирі, яка належить позивачу на праві власності, і тим самим відповідачі чинять перешкоди позивачу у здійсненні права власності.

Таким чином, оскільки позивач є власником квартири і йому чинять перешкоди в користуванні власністю (житловим приміщенням), він повинен бути вселений в квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності, а відповідачі виселені.

А тому на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача грунтуються на законі та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.319,321,391 ЦК України, ст.ст.98,150 ЖК України, ст.ст.10,11,60,159,212,214,215 ЦПК України, суд

  В И Р І Ш И В:

  Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення та вселення –задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з усіма залежними від них особами з квартири АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

  СУДДЯ: