ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.01.2008 року Справа № 15/398н
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Журавльової Л.І.
суддів: Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
За участю секретаря
судового засідання: Міхальчук О.А.
та
представників сторін:
від позивача: Шаламов Ф.В., довіреність №1120 від
28.12.07, заступник директора з питань
маркетингу та продажу послуг Луганської
філії ВАТ „Укртелеком”;
Маляренко С.О., довіреність №2 від 23.01.08,
начальник відділу по роботі із
споживачами Луганської філії ВАТ
„Укртелеком”;
Бутенко Б.О., довіреність №12 від 23.07.07,
начальник відділу організації продажу
послуг Луганської філії ВАТ „Укртелеком”;
Пирікова Р.О., довіреність №4548 від
28.07.05, начальник відділу правового
забезпечення Луганської філії ВАТ
„Укртелеком”;
від відповідача: Зав’ялова Т.В., довіреність №2008/2 від
22.01.08, начальник другого відділу
досліджень та розслідувань Луганського
обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України;
Несвіт В.В., довіреність №2008/3 від 24.01.08,
провідний спеціаліст другого відділу
досліджень і розслідувань Луганського
обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Відкритого акціонерного товариства
„Укртелеком” в особі Луганської філії
Відкритого акціонерного товариства
„Укртелеком”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 05 грудня 2007 року
у справі №15/398н (колегія суддів у складі:
Пономаренко Є.Ю. –судді –головуючого,
суддів –Лісовицького Є.А., Палей О.С.)
за позовом: Відкритого акціонерного товариства
„Укртелеком” в особі Луганської філії
Відкритого акціонерного товариства
„Укртелеком”, м.Луганськ
до відповідача: Луганського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету
України, м.Луганськ
про визнання недійсним рішення в частині
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Луганської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01-29/11 від 10.05.07 в частині визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ВАТ „Укртелеком” в особі Луганської філії та накладення штрафів у розмірі 7000 грн. і 5000 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05 грудня 2007 року у справі №15/398н (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. –судді –головуючого, суддів –Лісовицького Є.А., Палей О.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на позивача.
Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.
Розпорядженням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 24.10.03 №07-18.1/42 було розпочато розгляд справи №297 за п.2 ч.1 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Провадження у вказаній справі здійснювалося на підставі звернень абонентів ВАТ “Укртелеком”, у зв'язку з наявністю у діях Луганської Дирекції ВАТ “Укртелеком” ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що полягали в наступному.
Абоненти не могли отримати з жовтня 2002 року до лютого 2003 року та у квітні 2005 року послуги автоматичного телефонного зв'язку з м.Москвою та м.Тулою (Росія).
На звернення споживачів послуг автоматичного телефонного зв'язку до Луганської дирекції ВАТ “Укртелеком” були надані відповіді, в яких вказувався перелік умов для поновлення послуги автоматичного телефонного зв'язку з Росією, а саме:
- необхідність обов'язкового переукладання діючого договору на надання послуг електрозв'язку та
- обов'язкового (особистого) подання заяви на встановлення І категорії автоматичного визначення номеру абонентських пристроїв АТС.
За результатами розгляду справи №297 адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 10.05.07 прийнято рішення №01-29/11 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Вказане рішення відповідача прийнято на підставі наступних обставин.
На два звернення абонента до Луганської дирекції ВАТ “Укртелеком” (правонаступником якої є Луганська філія ВАТ “Укртелеком”) з проханням забезпечити можливість здійснення з його телефону автоматичного телефонного зв'язку, у т.ч. з країнами СНГ, Луганська дирекція позивача надала відповіді (листи від 14.11.02 №17/02-2628 та від 24.01.03 №15-0-03) про те, що для поновлення користування автоматичним зв’язком з Росією необхідно звернутися до Сервісного центру Луганської дирекції для укладання договору на надання послуг зв'язку та подати заяву на встановлення 1-ї категорії.
У засобах масової інформації, а саме, у газеті „Луганська правда” Луганською філією позивача було надано, зокрема, інформацію про те, що без зміни категорії користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією з 1 жовтня 2002 року буде неможливим.
Позивачем підтверджено, що послуга автоматичного телефонного зв'язку з Росією не надавалася абонентам внаслідок невиконання ними вказаних вимог філії позивача щодо переукладення договору на надання послуг та подання заяви на встановлення категорії.
Припинення Луганською філією ВАТ “Укртелеком” в односторонньому порядку надання споживачам послуг користування автоматичним міжнародним телефонним зв'язком з Росією через неподання такими споживачами заяв на встановлення 1-ї категорії (п.2 оскаржуваного рішення) є необґрунтованим з наступних підстав.
Послуга користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією надавалася споживачам до її припинення у 2002 році на підставі укладених раніше договорів, зокрема у 1994р. Дана обставина підтверджується поясненнями представників позивача в судових засіданнях.
У договорах з абонентами (зокрема гр. Осичнюком Є.В. від 17.02.94), які діяли на момент, коли такі абоненти не могли отримати послугу автоматичного з'єднання з Москвою, не було обмежень відносно автоматичного міжнародного з'єднання, а також не було зазначено, що послуги будуть надаватись за категорією "7" (або за будь якою іншою категорією). Договір не містить положень про визначення категорії за якою надаватимуться послуги.
Згідно договорів, укладених після того як Росія та Україна стали незалежними державами, абонентам надавалися послуги користування автоматичним міжнародним телефонним зв'язком з Росією.
Державним комітетом зв’язку та інформатизації України 17.01.00 видано наказ №4 “Про затвердження Категорій автоматичного визначення номера абонентських пристроїв АТС, порядку установлення категорій та можливостей при наданні послуг електрозв’язку”, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24.02.00 за №104/4325 (далі –наказ №4). З прийняттям даного наказу скасовано попередній наказ від 30.12.93 №178.
Даний наказ №4 визначає, зокрема, випадки обмеження в наданні послуги.
Відповідно до п.2 Наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17.01.00 №4 обмеження надання послуг зонового, міжміського та міжнародного телефонного зв’язку і послуг типу 700,800,900 здійснювати шляхом установлення відповідних категорій АВН абонентським пристроям АТС".
При цьому, у п. 3 даного наказу визначено: “Установити, що обмеження в наданні послуг зонового, міжміського та міжнародного телефонного зв’язку і послуг типу 700,800,900 на телефонній мережі загального користування може бути здійснене за бажанням абонента або за рішенням оператора зв’язку згідно з визначеним порядком”. Відповідно до п.4 наказу зміна наданої категорії АВН, за заявою абонента, є основною послугою і сплачується згідно, з затвердженим тарифом.
Обмеження у наданні послуг зв’язку може бути здійснено за бажанням абонента.
Проте, такого бажання щодо обмеження у наданні послуг автоматичного телефонного зв’язку з країнами СНД, абоненти (надання послуг яким досліджувалося відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення) не виявляли.
Щодо можливості та правомірності здійснення обмеження за рішенням оператора зв'язку, слід зазначити, що таке можливе лише згідно з визначеним порядком. Проте, відсутній нормативно визначений порядок, який би регламентував можливість вчинення таких дій філією за наявних, спірних обставин. Обмеження могло бути здійснено відповідно до положень чинного на той час договору та п.50 Правил користування місцевим телефонним зв’язком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.97 №385, шляхом розірвання договору у разі порушення абонентом обов’язків, передбачених п.51 Правил, а саме через невиконання абонентом обов’язків по внесенню плати за надані послуги зв’язку. Проте, такі підстави були відсутні, абоненти, які зверталися до органу Антимонопольного комітету відповідача не мали боргу за надані послуги.
Висновок щодо неправомірності припинення в односторонньому порядку надання зазначеної послуги підтверджується листом Держкомзв’язку від 18.08.03 №6-04-115, наданого на запит відповідача у справі.
Держкомзв’язок, як орган що видав наказ від 17.01.00 №4, на який посилається позивач в обґрунтування своїх дій по обмеженню в наданні послуг через неподання споживачами заяв на встановлення категорії, надав наступне тлумачення спірної ситуації (лист від 18.08.03 №6-04-64-115).
Таким чином, з урахуванням того, що абоненти, на підставі раніше укладених договорів, отримували послуги автоматичного телефонного зв’язку з Росією, позивач не мав права самостійно обмежувати надання таких послуг.
Обмеження надання послуг могло бути здійснено лише за заявою абонента, в якій він просив би здійснити таке обмеження.
У зв’язку з відсутністю заяв абонентів позивач повинен був продовжувати надавати той спектр послуг (у тому числі вихід на Росію), який надавався за чинним договором зі споживачем.
Технічна можливість для цього у філії позивача була, що підтверджується його листом від 28.04.05 №15-305, але він протиправно поставив її реалізацію в залежність від подання абонентом заяви на визначення категорії за новим нормативним актом (наказом №4), що містить перелік таких категорій.
Формат категорії (спектр послуг) з наданням послуг автоматичного телефонного зв’язку з Росією, що була визначена до 1 жовтня 2002 року (зокрема з абонентами які користуються послугами за договорами від 1994 року), містить аналогічну категорію за новим наказом №4.
Так, Луганська філія підприємства позивача мала як технічну можливість та не мала заборони визначеної у нормативно-правовому акті на продовження надання послуг абонентам.
Наведені дії призвели до ущемлення інтересів споживачів, оскільки їх необґрунтовано спонукали подавати заяви на встановлення категорії, коли вони вже раніше користувалися послугами автоматичного телефонного зв’язку і було припинено надання необхідної для них послуги через невиконання даної необґрунтованої вимоги щодо подання заяви.
Вимоги Луганської філії ВАТ “Укртелеком” своїм абонентам про необхідність переукладення чинних договорів для подальшого користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією, а також дії позивача в особі філії по припиненню надання вказаних послуг через невиконання споживачами вказаної вимоги (п. 3 рішення), є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до фактичних обставин справи, зазначених вище у даному рішенні, іншою необхідною передумовою поновлення користування автоматичним зв’язком з Росією Луганською філією ВАТ “Укртелеком” була визначена необхідність звернення абонента за переукладанням діючого договору на надання послуг зв'язку.
Питання укладення нового договору при наявності діючого договору (переукладення) регламентовані Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України №10 від 13.07.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.99 №584/3877 “Про затвердження Типового договору про надання послуг електрозв'язку” (далі - Наказ №10).
За п.3.2. наказу №10 доручено директору підприємства повідомити письмово всіх абонентів про введення в дію Договору нового зразка та можливість переукладання діючого договору на надання послуг телефонного зв'язку.
Відповідно до абз. 1 п.3.3. наказу №10 ухвалено: запровадити укладання Договорів за новим зразком із споживачами, які укладають його вперше, та забезпечити за зверненнями абонентів переукладання діючих Договорів. В абз. 2 даного пункту наказу №10 зазначено, що у разі переукладення діючого договору на надання послуг телефонного зв’язку та бажання абонента обмежити автоматичний вихід на міжміський та/або міжнародний зв'язок здійснювати заміну категорії апаратури визначення номера безкоштовно.
Наказом №10 зазначається про можливість переукладання діючого договору, а не про необхідність такого переукладення.
Луганською ж філією ВАТ “Укртелеком” не пропонувалось переукласти договір, а виставлялись умови після виконання яких абоненту буде відновлене користування автоматичним зв'язком з Росією.
Господарським судом зазначено, що вимоги філії позивача відносно необхідності переукладання договору для подальшого користування послугою не відповідають змісту нормативного документу та такі дії призвели до ущемлення інтересів споживачів, оскільки було порушено їх право відносно вибору щодо переукладання чи не переукладання діючих договорів і було відмовлено у наданні необхідної для них послуги при невиконанні вимоги щодо переукладання договору.
Вищенаведені дії ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії обґрунтовано визнані органом Антимонопольного комітету –відповідачем у справі як зловживання монопольним становищем на ринку.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зайняття ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії монопольного становища на товарному ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку (для абонентів) обґрунтовано встановлено Антимонопольним органом та мотивовано наведено в оскаржуваному рішенні. Позивачем не доведено необґрунтованість такого висновку.
Згідно п.2 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” до порушень законодавства про захист економічної конкуренції віднесено зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до п.1 ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.
Господарським судом зазначено, що оскаржуване рішення органу Антимонопольного комітету є законним та обґрунтованим, доводи позивача про те, що перелік порушень, при наявності яких може бути визнано зловживання монопольним становищем, викладений у ч.2 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є вичерпним, визнано судом безпідставними.
Щодо рішення Жовтневого суду міста Луганська від 03.09.07 у справі №2-222/2004 місцевим господарським судом зазначено, що даним рішенням не встановлено факти, на підставі яких оскаржуване рішення органу Антимонопольного комітету підлягає визнанню недійсним.
Жовтневим судом м.Луганська розглядався позов гр.Осичнюка Є.В. про визнання протиправною бездіяльності ВАТ “Укртелеком” та стягнення моральної шкоди. Рішенням вказаного загального суду від 03.09.07 у задоволенні позову відмовлено.
Оскаржуване рішення органу Антимонопольного комітету прийнято не лише на підставі обставин щодо взаємовідносин гр.Осичнюка Є.В. та ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії.
Рішення Жовтневого суду м.Луганська винесено до прийняття оскаржуваного у даній справі рішення органу Антимонопольного комітету.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення є законним, прийнятим на підставі дослідження всіх необхідних обставин, а позовні вимоги визнано судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 05 грудня 2007 року у справі №15/398н Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Луганської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось з апеляційною скаргою №18/13-113 від 20 грудня 2007 року, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області повністю та прийняти нове рішення. Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.05.07 №01-29/11 в частині визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ВАТ „Укртелеком” в особі Луганської філії та стягнення штрафів у розмірі 7000 грн. та 5000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Заявником зазначено, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм матеріального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
При розгляді справи судом не звернуто увагу на суттєві вимоги наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 17.01.00 №4, яким визначається порядок надання послуг зонового, міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, а також глобальних послуг типу 700, 800, 900, вихід на які здійснюється шляхом набору префікса „8” („0”).
Робота автоматичних телефонних станцій ґрунтується на технічних можливостях діючих АТС. По відношенню до споживача порядок встановлення можливостей надання послуг автоматичного телефонного електрозв’язку з одночасним обмеженням обсягу послуг автоматичного електрозв’язку обирається виключно споживачем за письмовою заявою і не може за будь-яких обставин реалізовуватись оператором самостійно (ст..27 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг). Споживач в такий спосіб реалізує своє право на вільний вибір необхідної кількості послуг, що закріплено законодавством.
Початковий вибір споживача та подальший перехід споживача з одного рівня обмеження обсягу послуг автоматичного телефонного зв’язку до іншого обсягу обмеження визначається виключно самим споживачем за його письмовою заявою (Наказ №4). Жодний нормативний документ не визначає будь-яких інших обставин, крім письмової заяви споживача на можливу установку та за необхідності зміни існуючої категорії АВН.
Господарським судом не визначена правильність застосування відповідачем відповідних правових норм, а є лише посилання на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.04.07 №01-8/229 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства”.
Кваліфікація за п.2 ст.50 ЗУ „Про захист економічної конкуренції” як дії суб’єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку безпідставна тому, що зміна порядку виходу автоматичного телефонного виходу на Росію та Казахстан була б здійснена незалежно від кількості операторів на такому ринку. Доводи позивача про те, що ним не вчинено дій, які б можливо було кваліфікувати як зловживання монопольним становищем, судом не досліджено і оцінки таких дій в рішенні господарського суду не дано.
Відзивом на апеляційну скаргу №05-10/80 від 23.01.08 відповідач просить рішення господарського суду Луганської області від 05 грудня 2007 року у справі №15/398н залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідачем зазначено, що обмеження обсягу послуг автоматичного електрозв’язку обирається споживачем за письмовою заявою і не може (у даному випадку) реалізовуватись оператором самостійно, але дії позивача не відповідають цим вимогам. У даному випадку обмеження послуги для споживачів відбулось з боку позивача самостійно без заяви споживачів.
Зміст нормативних документів свідчить про те, якщо укладеним договором або відповідною заявою не передбачено обмеження, скорочення послуг, підприємство зв’язку не має права відмовити у наданні послуг у т.ч. зонового, міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, посилаючись на те, що заява на встановлення першої категорії АВН від абонента не надходила.
Відповідачем вказано, що висновок позивача про те, що санкції накладені за конкретно невизначені зловживання не відповідає дійсності, оскільки виходячи зі структури статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” частина 2 не має вичерпний характер (підтверджується змістом п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.07 №01-8/229).
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.12.07 у справі №15/398н для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Луганської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.07 у справі №15/398н призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І.- судді –головуючого, суддів – Парамонової Т.Ф., Семендяєвої І.В.
Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 25 грудня 2007 року.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Луганської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 05 грудня 2007 року у справі №15/398н слід залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на звернення споживачів щодо надання послуг автоматичного телефонного зв’язку з Росією до Луганської дирекції ВАТ “Укртелеком” надані відповіді, в яких зазначено перелік умов для поновлення послуги, а саме:
- необхідність обов'язкового переукладання діючого договору на надання послуг електрозв'язку та
- обов'язкового (особистого) подання заяви на встановлення І категорії автоматичного визначення номеру абонентських пристроїв АТС.
На підставі звернень абонентів ВАТ “Укртелеком”, розпорядженням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 24.10.03 №07-18.1/42 було розпочато розгляд справи №297 за п.2 ч.1 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
За результатами розгляду справи №297 адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 10.05.07 прийнято рішення №01-29/11 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, яким визнано, що ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії у 2002 році, у І кварталі 2005 року займало монопольне (домінуюче) становище на товарному ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку (для абонентів) у територіальних межах зони дії АТС за допомогою яких надавались зазначені послуги абонентам, телефонні пристрої яких знаходяться на кварталах Якіра, Волкова, Жукова міста Луганська з частками відповідно 99,7% та 98,9%. Визнано, що дії ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії щодо нормативно необґрунтованої вимоги споживачам відносно подання заяви на встановлення 1 категорії автоматичного визначення номера у випадку, коли укладеним договором або відповідною заявою не передбачено обмеження, скорочення послуг, та відмови у наданні послуги автоматичного міжнародного телефонного зв'язку з квартирних телефонів абонентів, що уклали договори з Філією на надання послуг телефонного зв'язку (електрозв'язку) у разі невиконання цієї вимоги є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що кваліфікується за п.2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” як дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до ч. 1, абз.2 ч.2 ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за вчинення порушення накладено на ВАТ “Укртелеком” штраф у розмірі 7 000 грн.
Вказано припинити дії, які визнані у п.2 рішення порушенням у двадцятиденний строк з дня отримання цього рішення.
Визнано, що дії ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії щодо нормативно необґрунтованої вимоги споживачам відносно переукладання діючого договору на надання послуг електрозв’язку та відмови у наданні послуги автоматичного міжнародного телефонного зв’язку з квартирних телефонів абонентів, що уклали договори з Філією на надання послуг телефонного зв'язку (електрозв'язку) у разі невиконання цієї вимоги є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим)становищем, що кваліфікується за п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” як дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за вчинення порушення накладено на ВАТ “Укртелеком” штраф у розмірі 5 000 грн.
Оскаржуваним рішенням зазначено, що згідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 №49-р та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.02 за №317/6605, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) у межах якої споживач (абонент) за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
Враховуючи показники взаємозамінності товарів (викладеної у Методиці), послуга автоматичного міжнародного, міжміського телефонного зв’язку з квартирного телефону не може бути замінена на послугу міжнародного, міжміського телефонного зв’язку за допомогою телефоністів з квартирного телефону.
Рішення прийнято на підставі наступних обставин.
Абонент позивача, на підставі звернення якого до органу Антимонопольного комітету розпочато розгляд справи та прийнято оскаржуване рішення, отримував послуги електрозв’язку на підставі договору від 17.02.94, у тому числі отримувалися послуги автоматичного телефонного зв’язку з Росією.
На звернення абонента до Луганської дирекції ВАТ “Укртелеком” (правонаступником якої є Луганська філія ВАТ “Укртелеком”) з проханням забезпечити можливість здійснення з його телефону автоматичного телефонного зв'язку, у т.ч. з країнами СНГ, Луганська дирекція позивача надала відповіді (листи від 14.11.02 №17/02-2628 та від 24.01.03 №15-0-03) про те, що для поновлення користування автоматичним зв’язком з Росією необхідно звернутися до Сервісного центру Луганської дирекції для укладання договору на надання послуг зв'язку та подати заяву на встановлення 1-ї категорії.
У засобах масової інформації, а саме, у газеті „Луганська правда" Луганською філією позивача було надано, зокрема, інформацію про те, що без зміни категорії користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією з 1 жовтня 2002 року буде неможливим.
Позивачем підтверджено, що послуга автоматичного телефонного зв'язку з Росією не надавалася абонентам внаслідок невиконання ними вказаних вимог філії позивача щодо переукладення договору на надання послуг та подання заяви на встановлення категорії.
Припинення Луганською філією ВАТ “Укртелеком” в односторонньому порядку надання споживачам послуг користування автоматичним міжнародним телефонним зв'язком з Росією через неподання такими споживачами заяв на встановлення 1-ї категорії (п.2 оскаржуваного рішення) є необґрунтованим з наступних підстав.
Послуга користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією надавалася споживачам до її припинення у 2002 році на підставі укладених раніше договорів, зокрема у 1994 році. Дана обставина підтверджена поясненнями представників позивача.
У договорах з абонентами, які діяли на момент, коли такі абоненти не могли отримати послугу автоматичного з'єднання з Москвою, не було обмежень відносно автоматичного міжнародного з'єднання, а також не було зазначено, що послуги будуть надаватись за категорією "7" (або за будь якою іншою категорією). Договір не містить положень про визначення категорії за якою надаватимуться послуги.
Згідно договорів, укладених після того як Росія та Україна стали незалежними державами, абонентам надавалися послуги користування автоматичним міжнародним телефонним зв'язком з Росією.
Державним комітетом зв’язку та інформатизації України 17.01.00 видано наказ №4 “Про затвердження Категорій автоматичного визначення номера абонентських пристроїв АТС, порядку установлення категорій та можливостей при наданні послуг електрозв’язку”, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24.02.00 за №104/4325 (далі –наказ №4), з прийняттям якого скасовано попередній наказ від 30.12.93 №178.
Пунктами 2,3 наказу №4 визначаються випадки обмеження в наданні послуги. Бажання щодо обмеження у наданні послуг автоматичного телефонного зв’язку з країнами СНД, абоненти, надання послуг яким досліджувалося відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, не виявляли.
Щодо можливості та правомірності здійснення обмеження за рішенням оператора зв'язку, місцевим господарським судом вірно зазначено, що таке можливе лише згідно з визначеним порядком. Проте, відсутній нормативно визначений порядок, який би регламентував можливість вчинення таких дій філією за наявних, спірних обставин. Обмеження могло бути здійснено відповідно до положень чинного на той час договору та п.50 Правил користування місцевим телефонним зв’язком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.97 №385, шляхом розірвання договору у разі порушення абонентом обов’язків, передбачених п.51 Правил, а саме через невиконання абонентом обов’язків по внесенню плати за надані послуги зв’язку. Проте, такі підстави були відсутні, абоненти, які зверталися до органу Антимонопольного комітету відповідача не мали боргу за надані послуги.
Висновок щодо неправомірності припинення в односторонньому порядку надання зазначеної послуги підтверджується листом Держкомзв’язку від 18.08.03 №6-04-115, наданого на запит відповідача у справі.
Абоненти, на підставі раніше укладених договорів, отримували послуги автоматичного телефонного зв’язку з Росією, тому позивач не мав права самостійно обмежувати надання таких послуг.
Обмеження надання послуг могло бути здійснено лише за заявою абонента, в якій він просив би здійснити таке обмеження.
Технічна можливість для цього у філії позивача була, що підтверджується його листом від 28.04.05 №15-305, але він протиправно поставив її реалізацію в залежність від подання абонентом заяви на визначення категорії за новим нормативним актом (наказом №4), що містить перелік таких категорій.
Формат категорії (спектр послуг) з наданням послуг автоматичного телефонного зв’язку з Росією, що була визначена до 1 жовтня 2002 року (зокрема з абонентами які користуються послугами за договорами від 1994 року), містить аналогічну категорію за новим наказом №4.
Господарським судом Луганської області вірно вказано, що наведені дії призвели до ущемлення інтересів споживачів, оскільки їх необґрунтовано спонукали подавати заяви на встановлення категорії, коли вони вже раніше користувалися послугами автоматичного телефонного зв’язку і було припинено надання необхідної для них послуги через невиконання даної необґрунтованої вимоги щодо подання заяви.
Відповідно до фактичних обставин справи, зазначених в оскаржуваному рішенні, іншою необхідною передумовою поновлення користування автоматичним зв’язком з Росією Луганською філією ВАТ “Укртелеком” була визначена необхідність звернення абонента за переукладанням діючого договору на надання послуг зв'язку.
Питання укладення нового договору при наявності діючого договору (переукладення) регламентовані Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України №10 від 13.07.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.99 №584/3877 “Про затвердження Типового договору про надання послуг електрозв'язку” (далі - Наказ №10).
Пунктом 3.2. наказу №10 доручено директору підприємства повідомити письмово всіх абонентів про введення в дію Договору нового зразка та можливість переукладання діючого договору на надання послуг телефонного зв'язку.
Пунктом 3.3 наказу №10 передбачена можливість переукладання діючого договору, а не про необхідність такого переукладення.
Луганською філією ВАТ “Укртелеком” не пропонувалось переукласти договір, а виставлялись умови після виконання яких абоненту буде відновлене користування автоматичним зв'язком з Росією.
Господарський суд Луганської області вірно зазначив, що наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України №10 від 13.07.99, як і наказ №4 від 17.01.00 та чинне законодавство взагалі, не містять норм, які б передбачали право підприємства зв’язку в односторонньому порядку припиняти надання послуг автоматичного телефонного зв’язку з Росією за наявності діючих договорів у зв’язку з не переукладенням діючого договору та неподанням заяви про встановлення категорії.
Місцевим судом вірно зроблено висновок, що вимоги філії позивача відносно необхідності переукладання договору для подальшого користування послугою не відповідають змісту нормативного документу та такі дії призвели до ущемлення інтересів споживачів, оскільки було порушено їх право відносно вибору щодо переукладання чи не переукладання діючих договорів і було відмовлено у наданні необхідної для них послуги при невиконанні вимоги щодо переукладання договору.
Вищенаведені дії ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії обґрунтовано визнані органом Антимонопольного комітету як зловживання монопольним становищем на ринку.
Стаття 1 Закону України від 11.01.01 №2210-ІІІ „Про захист економічної конкуренції” визначає, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зайняття ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії монопольного становища на товарному ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку (для абонентів) обґрунтовано встановлено Антимонопольним органом та мотивовано наведено в оскаржуваному рішенні.
Згідно п.2 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” до порушень законодавства про захист економічної конкуренції віднесено зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до п.1 ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.
Доводи позивача про те, що перелік порушень, при наявності яких може бути визнано зловживання монопольним становищем, викладений у ч.2 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є вичерпним, обґрунтовано визнано судом безпідставними.
Щодо рішення Жовтневого суду міста Луганська від 03.09.07 у справі №2-222/2004 місцевим господарським судом вірно зазначено, що даним рішенням не встановлено факти, на підставі яких оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним, рішення органу Антимонопольного комітету прийнято не лише на підставі обставин щодо взаємовідносин гр.Осичнюка Є.В. та ВАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії.
Господарським судом Луганської області вірно зроблено висновок, що оскаржуване рішення органу Антимонопольного комітету є законним та обґрунтованим.
За таких обставин, господарським судом Луганської області вірно у задоволенні позову відмовлено повністю.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги –Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Луганської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Луганської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” на рішення господарського суду Луганської області від 05 грудня 2007 року у справі №15/398н залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 05 грудня 2007 року у справі №15/398н залишити без змін.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І.Журавльова
Суддя Т.Ф.Парамонова
Суддя І.В.Семендяєва
Надруковано 5 примірників:
1-до справи
2-до наряду
3-позивачу
4-відповідачу
5-господарському суду Луганської області
Внесено 29.01.08