АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.
суддів: - Притуленко О.В.,
Полянської В.О.
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем, здійснює посередницькі послуги на ринку нерухомості. ОСОБА_1 допомогає їй у підприємницької діяльності. Відповідачка, яка є сусідкою позивачів, восени 2005 року в присутності бригади по ремонту квартири стала поширювати про них чутки, які ганьблять їх честь та ділову репутацію. Крім цього, звернулась до міліції та прокуратури із заявами, де також поширювала таку інформацію, що не відповідає дійсності. ОСОБА_1, зобов'язаний був виправдовуватися перед правоохоронними органами, через що занедужав, лікувався в лікарні. Своїми діями відповідачка принизила честь, гідність та ділову репутацію позивачів, завдала моральну шкоду, яку вони оцінюють в 10000 грн. та просять стягнути з відповідачки на їх користь. Крім цього, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 2500 грн., на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток в сумі 25000 грн., які понесла позивачка у зв'язку з підривом її ділової репутації. З метою спростування поширених неправдивих відомостей, просили зобов'язати відповідачку опублікувати в міській газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошення з принесенням вибачення.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково. Суд зобов'язав ОСОБА_3 вибачитися перед ОСОБА_1 за місцем проживання та стягнув з неї на його користь 2000 грн. моральної шкоди, судові витрати в розмірі 108,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди -відмовлено.
Головуючий суду першої інстанції Короткова Л.М.
Справа №22-ц-1385-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.О.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду від
і» травня 2006 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову,
посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а також висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Апелянт зазначає, що позивачем не було доведено в чому саме виражається завдана позивачу моральна шкода, які критерії її оцінки і який причинний зв'язок між діями відповідачки і вказаною шкодою.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з приниженням його честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_3 31 жовтня 2005 року 10 листопада 2005 року, суд дійшов правильного висновку про допущення відповідачкою поширення інформації, що зазіхає на честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Відповідно до ч. З ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2005 року близько о 17 годині і 10 листопада 2005 року о 17 годині відповідачка ОСОБА_3 у дворі жилого будинку АДРЕСА_1 у присутності сторонніх осіб поширювала про ОСОБА_1 чутки, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію: назвала його покидьком, новим російським бандитом, звинуватила в тому, що він погрожує їй та її Дітям вбивством.
Ці обставини були підтверджені у судовому засіданні поясненнями свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Таким чином, ОСОБА_1 надав суду докази, що відповідачка ображала його, що відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28 вересня 1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» є приниженням честі та гідності потерпілого.
Розповсюджувана відповідачкою інформація про ОСОБА_1 є такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію в суспільній думці і думці окремих осіб з погляду Дотримання законів та принципів моралі, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 не підтвердила правдивість цієї інформації в судовому засіданні, не надала суду доказів в підтвердження своїх заперечень відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України.
Спростування недостовірної інформації, відповідно ч. 4 ст. 277 ЦК України, здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Як встановлено судом першої інстанції недостовірну інформацію про ОСОБА_1 поширювала ОСОБА_3, яка і повинна її спростувати.
Відповідно до п. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Рішення суду в частині спростування недостовірної інформації шляхом вибачення перед позивачем привселюдно є правомірним, таким що відповідає вимогам п. 7 ст. 277 ЦК України.
Що стосується інформації, викладеною відповідачкою у заявах до міліції та прокуратури відносно ОСОБА_1, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї частини позову відно до роз'яснень Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року, згідно яких звернення до правоохоронного органу на неправомірні дії особи не є поширенням відомостей і не може бути підставою для цивільно-правової відповідальності заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Судом першої інстанції встановлено, що розповсюдженням недостовірної інформації ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягала у приниженні його честі, гідності, а також ділової репутації, та виразилася у душевних стражданнях, і яка відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає відшкодуванню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., не врахував положень ч. З ст. 23 ЦК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) про те, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., суд не навів в рішенні відповідні мотиви.
Виходячи з дійсних обставин справи, умов, при яких були спричинені моральні страждання ОСОБА_1, їх наслідків, судова колегія вважає можливим зменшити розмір моральної шкоди до 500 грн.
Колегія судів, розглянув справу в межах ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.
Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 304, п.З ст. 307, 309, 313, ч.2 ст.314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2006 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшити суму компенсації за відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 до 500 грн.
В решті рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2006 року залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.