АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «06 вересня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Підгорна С. П.
суддів Марчака В.Я., Петлюка В.І.
за участю прокурора Галичанського І.В.
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду міста Чернівців від 07 червня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Веймар Німеччина, українець, громадянин України, тимчасово проживаючий у АДРЕСА_1, з середньою освітою, не одружений, на утриманні одна малолітня дитина, судимий Ленінським районним судом міста Чернівців 24 листопада 1993 року за ст.229-6 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі, Глибоцьким районним судом Чернівецької області 13 грудня 1996 року за ст.ст.229-6 ч.2, 196-1 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі, Ленінським районним судом міста Чернівців 18 листопада 1999 року за ст.196-1 ч.2 КК України на один рік позбавлення волі, цим же судом 06 листопада 2002 року за ст.263 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі, Першотравневим районним судом міста Чернівців 04 грудня 2002 року за ст.309 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, цим же судом 23 червня 2005 року за ст.395 КК України до арешту на строк два місяці, -
засуджений за ст.115 ч.1 КК України на сім років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено тримання під вартою, строк відбування покарання обчислено з 29 вересня 2007 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати в сумі 164 гривні 77 коп. Вирішена доля речових доказів.
Справа №11-426 /2011 р. Головуючий у І інстанції: Слободян Г.М.
Категорія: ст.115 ч.1 КК України Доповідач: Підгорна С.П.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він приблизно о 01 годині ІНФОРМАЦІЯ_2 в приміщенні дачного будинку на території дачного товариства «Служба безпеки України» по вулиці Березовській міста Чернівців, перебуваючи в стані алкогольного сп‘яніння, в ході сварки з потерпілою ОСОБА_3 після вживання разом з нею спиртних напоїв, через образи потерпілої умисно схопив потерпілу руками за шию та здавлював шию, допоки потерпіла не перестала виявляти ознак життя, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у виді перелому лівого та правого ріжків під‘язикової кістки та правого ріжка щитоподібного хряща, які перебувають у безпосередньому причинному зв‘язку з фактом настання смерті потерпілої. З метою приховання вчиненого злочину, впевнившись, що ОСОБА_3 мертва, ОСОБА_2 облив наявним у кімнаті розчинником для розведення фарби потерпілу та приміщення кімнати і кинув запалену свічку, після загоряння кімнати покинув будинок.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок районного суду щодо нього скасувати, його виправдати, а провадження по справі закрити. Посилається на те, що вирок суду є необґрунтованим і незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. В доповненні до апеляції апелянт зазначив, що вирок районного суду побудований на домислах та припущеннях, районний суд не взяв до уваги наявні розбіжності щодо обставин вчинення злочину, які зазначені у явці з повинною та його показаннях при допитах у якості обвинуваченого тощо, не дав належної оцінки висновкам судово-медичних експертиз трупа потерпілої.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів і їм дана правильна юридична оцінка.
Засуджений ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні злочину не визнав та суду показав, що хоча і був знайомий з потерпілою ОСОБА_3, однак її не вбивав і підстав для цього не мав. Наявні у справі явки з повинною, його показання про визнання вини під час допиту у якості підозрюваного, обвинуваченого, при відтворенні обстановки та обставин події були ним дані в результаті чинення на нього фізичного та морального тиску, він себе обмовив тому, що боявся за свою фактичну дружину та дитину, яким погрожували працівники міліції.
Як вбачається з досліджених судом першої інстанції показань ОСОБА_2 під час допиту в якості підозрюваного з застосуванням відеозапису (том 2 а.с. 17-30), засуджений стверджував, що був знайомий з потерпілою ОСОБА_3, бував у неї на роботі та позичав гроші. 16 серпня 2006 року на пропозицію потерпілої засуджений поїхав на дачу потерпілої для відпочинку, де вони вдвох випили дві пляшки горілки, після чого потерпіла почала ображати ОСОБА_2, висловлювалась нецензурно, схиляла до інтимних стосунків, наносила йому удари, не давала йому можливості піти з дачі додому. Така поведінка потерпілої обурила ОСОБА_2 і він, відбиваючись від ОСОБА_3, рушником задушив її, хоча фактично не хотів вбивати потерпілу. Переконавшись, що потерпіла мертва, він облив диван та підлогу розчинником для фарби, штовхнув свічку, яка горіла, і, коли почалась пожежа, він вибіг з приміщення. Вдома він переодягнувся і одяг розкидав по різних альтфатерах. Аналогічні показання ОСОБА_2 давав при допиті в якості обвинуваченого (том 2 а.с.50, 110-111, 119-120, 139, 152-153) та під час проведення відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису (том 2 а.с.31-37).
Про те, що показання про обставини вчиненого злочину засуджений ОСОБА_2 давав добровільно та невимушено, свідчить те, що він детально розповів про розташування меблів та речей у приміщенні дачі та намалював схему, а також описав дорогу, якою він з потерпілою йшов до дачі. З показань допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видно, що вони були присутніми при проведенні відтворення обстановки та обставин події у якості понятих, засуджений ОСОБА_2 самостійно, чітко і виразно розповідав про обставини вчинення ним вбивства жінки, яку він задушив, полив у кімнаті якоюсь рідиною та підпалив. Ствердили, що під час проведення слідчої дії засуджений перебував у нормальному стані, будь-якого тиску на нього не чинилось.
З показань допитаних судом працівників міліції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 видно, що під час написання засудженим явки з повинною, при допитах та при відтворенні обстановки і обставин події до нього ні фізичного, ні психологічного тиску не застосовувалось.
За скаргою ОСОБА_2 про застосування працівниками Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області до нього незаконних методів слідства помічником прокурора Шевченківського району було здійснена перевірка та винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю у діях працівників міліції складу злочину, передбаченого ст.365 КК України (том 2 а.с.256-257).
Як вбачається з протоколу огляду місця події (том 1 а.с. 19-30, аркуш 10 протоколу) довкола шиї потерпілої «наявна складена синтетична хустка жовто-червоного кольору, кінці якої незамкнені, спрямовані до заду потилиці з обох боків шиї», «під хусткою сліди пальців у вигляді саден та крововиливів витягнуто прямокутної неправильної форми».
Згідно висновку судово-медичного експерта (том 1 а.с.204-207) потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, у виді перелому лівого та правого ріжків під‘язикової кістки та правого ріжка щитоподібного хряща з крововиливами у м‘які тканини шиї довкола, що знаходились у безпосередньому причинному зв‘язку з фактом настання смерті та виникли від стискаючої дії пальців лівої китиці із значною силою. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи (том 3 а.с.277-288) смерть ОСОБА_3 настала внаслідок механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї (найвірогідніше рукою людини) та не виключена можливість виникнення ушкоджень в ділянці шиї потерпілої в процесі стискання органів її шиї рукою людини через м‘яку прокладку (зокрема вафельний рушник).
Дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Судова колегія вважає, що в процесі судового слідства районним судом були спростовані доводи апелянта з приводу отримання ним перед проведенням відтворення обстановки та обставин події від працівників міліції наркотичних засобів та про попереднє інструктування його відносно обставин вчинення злочину.
Як вбачається з показань допитаних судом свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (том 4 а.с.80-82), ОСОБА_2 влітку 2006 року проживав з дружиною в селі Рідківці Новоселицького району, однак чи ночував засуджений в ніч з 16 на ІНФОРМАЦІЯ_2 вони достеменно не пам‘ятають. А тому судова колегія вважає безпідставними твердження апелянта про наявність у нього алібі на час вбивства потерпілої.
Як видно зі змісту явки з повинною засудженого (том 2 а.с.2), засуджений, зізнаючись у скоєнні злочину, не вказував на те, що смерть потерпілій була заподіяна внаслідок накидання і затягування на її шиї рушника, а вказував на те, що мав намір рушником «придушить її слегка». Такі ж показання були дані ним при його допиті в якості підозрюваного (том 2 а.с.20). Будучи допитаним в якості обвинуваченого (том 2 а.с.110, 152-153) ОСОБА_2 підтвердив, що накинув на шию рушник та хотів її придушити, але так сталося, що ОСОБА_3 померла. Висновком експерта від 26 жовтня 2006 року було підтверджено, що смерть потерпілої настала внаслідок стискання органів шиї руками. А тому посилання апелянта на те, що висновки експерта щодо обставин смерті потерпілої не співпадають з його показаннями, судова колегія вважає безпідставними, оскільки ні в явці з повинною, ні в показаннях при допитах засуджений не заявляв про те, що смерть ОСОБА_3 була ним заподіяна внаслідок накидання рушника і затягування його на шиї потерпілої.
При призначенні засудженому міри покарання районний суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та сукупність обтяжуючих та пом‘якшуючих покарання обставин. Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп‘яніння, що він раніше неодноразово судимий, а також прийняв до уваги пом‘якшуючі покарання обставини: позитивну характеристику на час перебування у слідчому ізоляторі, наявність на утриманні малолітньої дитини, незадовільний стан його здоров‘я. Судова колегія вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання в межах санкції частини 1 статті 115 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для зміни вироку в цій частині не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Вирок Шевченківського районного суду міста Чернівців від 07 червня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий С.П.Підгорна
Судді В.Я.Марчак
В.І.Петлюк