КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
30.01.08 р. № 13/4093
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Андрейцева Г.М.
Судді :
Жук Г. А.
Рудченко С.Г.
секретар судового засідання Лисунь Г.Д.,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2007 року
по справі № 13/4093 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія», с. Розсоховатка Катеринопільського району Черкаської області
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО», м. Тальне Черкаської області
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство «Тальнівське АТП 17137», м. Тальне Черкаської області
про стягнення 1751185,44 грн.
В судове засідання з’явились представники сторін:
від позивача: Приходько С.М. –директор;
від відповідача: Копейка Ф.А. –представник, довіреність б\н від 01.08.2007р.;
від третьої особи: не з’явився;
Обставини справи:
Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія»(далі –позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»(далі –відповідач) про стягнення 1751185,44 грн. основного боргу.
21.09.2007р. позивач надав зміни та доповнення до позовних вимог, в яких виклав додаткові пояснення та обґрунтування підстав позову та просить стягнути з відповідача 1573754,53 грн. вартість 6842,411 т поставленого цукрового буряка та 177431,45 грн. витрат з перевезення цукрового буряка.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.09.2007р. в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору залучено відкрите акціонерне товариство «Тальнівське АТП 17137».
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.10.2007р. позовні вимоги задоволенні повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто 1751185,44 грн. заборгованості, судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в справі № 13/4093 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.98 ГПК України, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 14.12.2007р. порушено апеляційне провадження у справі № 13/4093.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.
Представник третьої особи не скористався наданим процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні апеляційного господарського суду, про час, дату та місце засідання суду був належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.01.2008р. Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представника третьої особи не перешкоджає розгляду по суті апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оспорюване рішення має бути залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з таких підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд в процесі перегляду апеляційної скарги перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі. Тобто апеляційний суд повторно перевіряє відповідності нормам матеріального та процесуального права вимогу, заявлену позивачем.
Із матеріалів справи вбачається, що 30.08.2006р. сторони уклали договір на поставку цукрових буряків з урожаю 2006 року (далі –договір). Предметом договору є зобов’язання позивача поставити, а відповідача –прийняти і оплатити цукрові буряки для виробництва цукру квоти «А»(п.2.1. договору).
Згідно п. 3.1.1. договору позивач зобов’язався виростити і поставити на завод відповідача коренеплоди цукрових буряків з урожаю 2006 року, що відповідають вимогам стандарту ДСТУ 4327:2004 в кількості 10000 тонн з посівних площ 320 га. Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію по договірній ціні, яка узгоджується в додатковій угоді, а також оплатити перевезення буряка (п.п. 4.1., 4.5. договору). Остаточний розрахунок мав бути проведений до 31.12.2006 року.
Таким чином між сторонами виникли відносини поставки продукції сільськогосподарського призначення з елементами надання послуг на підставі строкового, двостороннього, оплатного договору, по якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов.
Додатковою угодою від 09.09.2006 року сторони виклали пункт 4.1. договору в наступній редакції: «відповідач оплачує позивачу прийняті в рахунок договору кондиційні цукрові буряки у заліковій вазі по договірній ціні однієї тонни буряка 230 грн. з врахуванням ПДВ без врахування цукристості коренеплодів буряка». Додатковою угодою від 22.02.2007 року сторони виклали п.4.1. договору в наступній редакції: «відповідач оплачує позивачу прийняті в рахунок договору кондиційні цукрові буряки, без урахування цукристості в кількості 12075,18 тонни по ціні 195 грн., в т.ч. ПДВ за 1 тонну та вартість доставки цукрових буряків на кагатне поле відповідача». Додатковою угодою від 22.02.2007 року сторони перенесли кінцевий строк розрахунків до 30 березня 2007 року.
09.09.2006 року між позивачем (як перевізником) і відповідачем (як замовником) був укладений договір №267/2 на перевезення сільськогосподарської продукції (далі –договір перевезення) з поля позивача на кагатне поле цукрозаводу відповідача (п. 3.2. договору перевезення). Вартість одного тонно-кілометра визначалась до 20.10.2006 року - 55 коп., а після 20.10.2006 року - 50 коп. Перевезення продукції має оплачувати відповідач на підставі товарно-транспортих накладних, рахунків, акту виконаних робіт (п.п. 2.3., 2.4. договору перевезення).
З поданого акту звірки розрахунків за період з 01.01.2006р. по 30.03.2007р. вбачається, що між сторонами в повному обсязі проведені розрахунки за поставку 12075 тонн 18 кг цукрових буряків у заліковій вазі і перевезення частини цих буряків автотранспортом позивача, і спору між сторонам з цих питань немає.
Позивач зазначає, що керівниками обох сторін була досягнута домовленість про збільшення обсягу поставки цукрових буряків відповідачу, оскільки позивач виростив більше 10000 тонн буряка, а відповідач мав можливість і бажання їх переробити з метою отримання додаткових прибутків. Отримання буряку в заліковій вазі більше 10000 тонн і відсутність заперечень відповідача в отриманні поставок відповідає попередній домовленості сторін.
Наявність цієї домовленості підтверджується фактичними діями сторін та подальшим схваленням цих відносин з належним оформленням додаткового приймання-передачі буряків вагою 6842,411 тонн, а не 10000 тонн, як передбачалось договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 526, 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Позивач за власною ініціативою, за наявними документами подав коригуючу звітність (податкові накладні) про фактичний обсяг виробленої сільськогосподарської продукції (т.4 а.с. 68-70).
Відповідач не визнає приймання цукрових буряків по товарно-транспортних накладних за період з 15.10.2006р. по 06.11.2006р. та 20 приймальних квитанціях на загальну суму 1573754 грн. 53 коп., а також не визнає факту перевезення цукрових буряків автотранспортом відповідача на суму 177431 грн. 45 коп. та свої зобов’язання щодо оплати отриманої продукції та наданих послуг не виконує.
В якості належних і допустимих доказів у справі для доведення позовних вимог позивач подав суду товарно-транспортні накладні на перевезення цукрових буряків з поля позивача на цукрозавод відповідача автотранспортом АТП-17137 і власним автотранспортом.
Всі товарно-транспортні накладні мають відтиски печаток кагатного поля Тальнівського цукрозаводу, що свідчить про доставку і передачу перевізником вантажу позивача відповідачеві. Товарно-транспортні накладні при належному їх оформленні відповідачем є підставою для проведення розрахунків як за поставлену відповідачу продукцію, так і її перевезення.
Доказом отримання продукції по товарно-транспортних накладних є також акти з відповідними номерами і датами до приймальних накладних, складені лаборантами відповідача для відбору проб для визначення забрудненості і цукристості коренеплодів (том 1, а.с. 16, 17, 47, 51, 178).
Враховуючи все вищенаведене, правомірними і обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення вартості отриманого, але не оплаченого буряка вагою 6842,411 тонни вартістю 1573754 грн. 53 коп. з розрахунку вартості однієї тонни буряка 230 грн., як це визначено в п.4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 09.09.2006р.).
Відповідно до договору перевезення від 09.09.2006 року, відповідач зобов'язаний оплатити послуги по перевезенню буряків автотранспортом позивача (п. 4.2.3.). 10.11.2006р. сторони для проведення розрахунків склали двосторонній акт виконаних робіт, в якому зазначено, що виконані в повному обсязі перевезення цукрових буряків за 2006 рік відповідають вимогам відповідача, вартість робіт складає 177431,45 грн. (том 4, а.с. 80). В матеріалах справи також містяться акти заміру відстаней між полями позивача і кагатним полем цукрозаводу.
Обсяг перевезень буряків транспортом позивача підтверджується також належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, які містять індивідуальні дані про вид транспорту, його приналежність, вагу вантажу і кілометраж, які складають кількість тонно-кілометрів для розрахунків і відмітки посадових осіб відповідача про виконання перевезення.
Вартість наданих позивачем та не оплачених відповідачем послуг з перевезення буряку на замовлення відповідача на його кагатне поле становить 177431 грн. 45 коп. і в цій частині вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Оцінивши всі докази в сукупності, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача складає 1751185 грн. 44 коп., що складає 1573754,53 грн. вартість отриманого, але не оплаченого буряка, виходячи з вартості однієї тонни буряка - 230 грн., як це визначено пунктом 4.1. договору та 177431,45 грн. вартості послуг з перевезення буряку на замовлення відповідача.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду Черкаської області, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції; судом повністю з’ясовано всі обставини справи; висновки, викладені в рішенні суду, відповідають обставинам справи та є доведеними. За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2007 року в справі № 13/4093 відсутні.
Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2007 року в справі № 13/4093 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»–без задоволення.
2. Справу № 13/4093 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Андрейцева Г.М.
Судді :
Жук Г. А.
Рудченко С.Г.