КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

16.01.08 р.                                                                                                    № 14/292                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Андрейцева  Г.М.

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Агрикова  О.В.

                                                                                                                 Мазур Л. М.

секретар судового засідання   Рустам’ян Е.А.,

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Кременчуцький регіональний технічний центр»на рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2007 року

у справі № 14/292 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом закритого акціонерного товариства «Полтавське мостобудівне управління №8», м. Полтава

до відповідача закритого акціонерного товариства «Кременчуцький регіональний технічний центр», м. Кременчук Полтавської області

про визнання недійсним договору № 07/1-04 від 12.02.2004р. та стягнення 360000 грн.

В судове засідання з’явились представники сторін:

від позивача: Жарін М.А. –представник за дов. № 658/1 від 28.12.07 р.;

                      Панченко О.О. –директор, витяг з протоколу № 01-К від 06.10.94 р.;

від відповідача: Андрущак О.А. –представник за дов. б/н від 11.12.07 р.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Полтавське мостобудівне управління №8»(далі –позивач) звернулася до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Кременчуцький регіональний технічний центр»(далі –відповідач) про визнання недійсним договору № 07/1-04 від 12.02.2004р. та стягнення 360000 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2007 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір № 07/1-04 від 12 лютого 2004 року з моменту його укладення, з відповідача стягнуто на користь позивача передплату за визнаним недійсним правочину в сумі 180000 грн., збитки у сумі 159759,08 грн. та 10120,46 грн. відсотків  за неналежне виконання грошового зобов'язання,   а також 3600 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118 грн. - витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, закрите акціонерне товариство «Кременчуцький регіональний технічний центр»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в справі № 14/292  з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.98 ГПК України, за апеляційною скаргою Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 26.11.2007р. порушено апеляційне провадження у справі № 14/292.

У судовому засіданні 12.12.2007р. оголошувалась перерва відповідно до статті 77 ГПК України, про що свідчить розписка представників сторін.

Розпорядженням голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.01.2008р. розгляд справи № 14/292 здійснюється у  наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Андрейцева Г.М., судді Агрикова О.В., Мазур Л.М.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу позивача –без задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оспорюване рішення має бути залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з таких підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд в процесі перегляду апеляційної скарги перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі. Тобто апеляційний суд повторно перевіряє відповідності нормам матеріального та процесуального права вимогу, заявлену позивачем.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.02.2004 року між Закритим акціонерним товариством «Мостобудівельне управління №8»та Закритим акціонерним товариством «Кременчуцький регіональний технічний центр»було укладено договір №07/1-04 (далі - договір), згідно п. 1 якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу один комплект середнього розбірного автомобільного мосту –САРМ, а позивач – прийняти цю продукцію і оплатити її. САРМ знаходилася на відповідальному зберіганні відкритого майданчика Лубенської ДЕД м. Хорол (п. 2 Договору). У договорі зазначено, що мостова конструкція САРМ перейшла у власність відповідача від Державного підприємства «Укррезерв»на підставі договору №2288 від 19.12.2003 року та відповідного наряду №1422 від 30.12.2003 року. Умови оплати, строк поставки мостової конструкції САРМ, строк дії договору, момент переходу права власності на мостову конструкцію у договорі не визначені.

У якості передплати по договору позивач перерахував на рахунок відповідача 180000 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Мостова конструкція САРМ знаходилася на відповідальному зберіганні на відкритому майданчику Лубенської ДЕД, м. Хорол, на підставі договору відповідального зберігання майна від 30 грудня 2003 року, Протоколу №1 від 14 липня 2005 року, укладеного відповідачем з Дочірнім підприємством «Полтавський облавтодор Відкрито акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»(зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 18.10.-21.10.2005р. у справі № 12/264, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду від 16.03.2006р.).

Згідно пояснень відповідача, іншої (аналогічної) мостової конструкції на відповідальному зберіганні від відповідача у зазначених вище підприємств не перебувало.

ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України»своїм листом від 02.02.2005 року № 1/12-4-95 заборонило ДП «Полтавський облавтодор»відпуск мостової конструкції САРМ відповідачу до повного погашення Держкомрезервом України заборгованості за зберігання мостової конструкції. Листом від 12.01.2005 року №2/6-10/7 заборонило відпуск мостової конструкції САРМ без дозволу Голови Державної служби автомобільних доріг України (копії листів а.с.149,150 том 1).

Державний комітет України з державного матеріального резерву телеграмою від 22 серпня 2005 року також заборонив ДП «Полтавський облавтодор»відпуск мостової конструкції.

У вересні 2005 року відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ДП «Полтавський облавтодор»про витребування  майна (мостової конструкції САРМ) з незаконного  володіння. Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.10.-21.10.2005 року справі № 12/264 позовні вимоги відповідача були задоволені: ДП «Полтавський облавтодор»зобов’язано повернути відповідачу мостову конструкцію САРМ.

Після   набрання  вказаним  рішенням  законної сили «Полтавський  облавтодор»відпустив мостову конструкцію САРМ відповідачу у листопаді 2005 року, що підвереджується накладною б/н від 29.11.2005р., довіреністю серії ЯКМ № 413760 від 25.11.2005р.,   наказом ДП «Полтавський облавтодор № 256 від 02.11.2005р. (том 1, а.с. 152-154).

Позивач для отримання мостової конструкції САРМ, надав відповідачу довіреність ЯЗМ №593284 від 22.06.2004 року, а відповідач надав позивачу накладну № 23 від 23 червня 2004 року, податкові накладні №20 від 23.06.2004 року та 5/2 від 05.03.2004 року. Будь - які документи щодо передачі мостової конструкції, комплектності та передачі паспортної і технічної документації сторонами не оформлялися. За поясненнями позивача мостова конструкція ним не введена в експлуатацію так як фактично не передавалася.

З метою врегулювання питання повернення передплати 180000 грн. позивач письмово звертався з вимогою повернути гроші, на що відповідач письмово своїм листом №146 від 29 червня 2005 року вказав на одноособову відмову від виконання зобов'язання по договору та зазначив, що сплачені кошти будуть повернуті у строк, додатково узгоджений сторонами.

4

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

В договорі № 07/1-04 від 12.02.2004р. не визначено істотних умов договору: відсутні умови щодо оплати, строк поставки, строк дії договору та ін., що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, у момент вчинення правочинну, дії відповідача не були спрямовані на набуття  цивільних прав та обов’язків. Так, коли сторони укладали договір, відповідач знав про існування заборони щодо обігу мостової конструкції САРМ, про що свідчить лист «ДАК»Автомобільні дороги України»від 02.02.2004 року №1/12-4-95. Відповідач не надав будь яких доказів щодо інформування позивача про наявність такої заборони відпуску САРМ. Фактичне отримання мостової конструкції САРМ відповідачем проводилося лише за накладною б/н від 29.11.2005р., довіреністю ЯКМ № 413760 від 25.11.2005р., тобто набагато пізніше підписання договору між сторонами по справі. До розгляду справи № 12/264 господарським судом Полтавської області, позивач не залучався як новий належний власник. Відповідач не надав доказів та не довів про факт інформування і передачі позивачу мостової конструкції САРМ після її фактичного отримання 29.11.2005р.

З вантажних митних декларацій та товаро-супровідних документів, копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається факт вивезення (експорту) до Росії на адресу ТОВ «Никоил»(309090, Росія, Бєлгородська обл, Бєлгородський р-н, с. Октябрське, пл.Островського,4) основних елементів мосту САРМ.

Частиною 1 ст.230 ЦК України передбачено: якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман позивача мав місце, оскільки відповідач замовчував про наявність обставин, які перешкоджали вчиненню правочинну (відсутність можливості передати позивачу мостову конструкцію, наявність судового спору, предметом якого була мостова конструкція).

Наведене вище стверджує, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а дії відповідача носили свідомий навмисний характер, тому спірний договір між сторонами є недійсним.

Відповідно до п.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочинну кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочинну.

Отже, правомірною є позовна вимога щодо повернення сплаченої позивачем суми передплати 180000 грн.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочинну (ч.2 ст. 230 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з частинами 1-3 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

В зв'язку з перерахуванням позивачем передплати відповідачу, позивач змушений був позичити гроші у банківських установах протягом 2005 - 2007 років, і поніс додаткові витрати у формі сплати процентів по грошовому кредиту та комісії за користування залученими кредитними коштами, що становить 159759,08 грн.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано 10120,46 грн. річних.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   Докази      подаються  сторонами іншими  учасниками судового процесу.

Відповідач не надав належних доказів, не обґрунтував, не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення  господарського суду Полтавської області, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції; судом повністю з’ясовано всі обставини справи; висновки, викладені в рішенні суду, відповідають обставинам справи та є доведеними. За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2007 року в справі № 14/292 відсутні.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2007 року в справі № 14/292 залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Кременчуцький регіональний технічний центр»–без задоволення.

2. Справу № 14/292 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                      Андрейцева  Г.М.

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Агрикова  О.В.

                                                                                                                   Мазур Л. М.