КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
16.01.08 р. № 12/4081
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Андрейцева Г.М.
Судді :
Мазур Л. М.
Жук Г. А.
секретар судового засідання Рустам’ян Е.А.,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос»на рішення господарського суду Черкаської області від 14.11.2007 року
по справі № 12/4081 (суддя Грачов В.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос», м. Черкаси
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Макот», м. Черкаси
про стягнення 102350,28 грн.
В судове засідання з’явились представники сторін:
від позивача: Дубовик Л.М. –представник за дов. б/н від 08.01.2008р.;
Матіщук В.О. –директор згідно наказу №44/А від 03.09.2007р.;
від відповідача: Нікіфоров І.К. –представник за дов. б/н від 01.08.2007р.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос»(далі –позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Макот»(далі –відповідач) про стягнення 102350,28 грн. основного боргу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.11.2007р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в справі № 12/4081 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав неправильного порушення норм матеріального права, неповного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.98 ГПК України, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос»Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 06.12.2007р. порушено апеляційне провадження у справі № 12/4081.
Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.01.2008р. розгляд справи № 12/4081 у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Андрейцева Г.М., судді Жук Г.А., Мазур Л.М.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 09.01.2008р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оспорюване рішення має бути залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з таких підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд в процесі перегляду апеляційної скарги перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі. Тобто апеляційний суд повторно перевіряє відповідності нормам матеріального та процесуального права вимогу, заявлену позивачем.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з видаткової накладної № РН-0000147 від 1 липня 2005 року вбачається, що позивач відвантажив а відповідач отримав товар (преформи) на суму всього з ПДВ 102350 грн. 28 коп. У графі накладної «замовлення»зазначено: договір ДГ-0000028 (19.02.04), «умова продажу»- попередня оплата.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність між сторонами господарського зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 526, 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В підтвердження дійсності купівлі-продажу товару позивачем надано податкову накладну № 787 від 01.07.2005 року та лист-запит ДПІ у м. Черкаси №9722/23-214 від 11.07.2007 року, яким за цією податковою накладною ДПІ встановила факт придбання товару відповідачем у позивача. Позивачем надано розрахунки відповідача з позивачем (банківські виписки по особовому рахунку позивача, прибуткові касові ордери) за 2005-2007 роки, в яких зазначається «призначення платежу»- послуги по розливу; оплата товару по накладній № РН-0000147 від 1 липня 2005 року відсутня.
З матеріалів справи також вбачається, що договір ДГ-0000028 (19.02.04) як підстава купівлі-продажу товару в накладній № РН-0000147 від 1 липня 2005 року зазначено помилково, такого договору між сторонами взагалі не існує; представники відповідача пояснили, що «послуги по розливу»як призначення платежу в розрахункових документах відповідача передбачають і оплату отриманого товару.
Із листа-відповіді позивача вих. № 172 від 25.07.07 р. на лист-запит ДПІ у м. Черкаси №9722/23-214 від 11.07.2007 року про стан взаємовідносин між сторонами та додатків до нього вбачається, що сторонами було укладено договори про надання послуг № 07/07/04 від 27.07.04 р., № 04/01/05-1 від 04.01.2005 року, № 03/01/06-1 від 03.01.2006 року, обороти за період з 01.04.05 по 31.03.07 року становили 1086356 грн. 03 коп. (в тому числі і по накладній № РН-0000147 від 1 липня 2005 року на суму 102350,28 грн.), заборгованість відповідача станом на 31.03.2007 року складала 50099,1 грн.
В листі позивача до відповідача вих. № 133 від 25.06.2007 року, на який позивач посилається як на вимогу виконання зобов'язання по спірній угоді купівлі-продажу товару, позивач повідомляє відповідача про дострокове одностороннє розірвання договору № 03/01/06-1 від 03.01.2006 року у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань та вимагає добровільного погашення заборгованості, вимога про виконання спірного зобов'язання в цьому листі відсутня, інших вимог з цього приводу позивачем суду не надано.
Відповідно ст.ст. 205 ч. 1, 206 ч. 1, 208 ч. 1 п. 1 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, право обирати форму правочину надано сторонам, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Ігнорування сторонами вимог закону щодо форми вчинення правочину, оформлення розрахункових документів спричинило виникнення даного спору.
Позивач стверджує, що продаж товару відповідачу на суму 102350 грн. 28 коп. вчинявся в усній формі, відповідно, істотні умови договору, а в тому числі - порядок і строк розрахунків відповідачем за придбаний товар письмово чи будь-яким іншим чином не зафіксований, тому позивач повинен був надіслати відповідачу вимогу про оплату продукції.
Позивач, порушуючи вимоги ст. 33 ГПК України, не надав доказів надсилання вимоги відповідачу про виконання спірного зобов'язання, тому обов'язок відповідача виконати цю вимогу не наступив, що є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду Черкаської області, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції; судом повністю з’ясовано всі обставини справи; висновки, викладені в рішенні суду, відповідають обставинам справи та є доведеними. За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 14.11.2007 року в справі № 12/4081 відсутні.
Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 14.11.2007 року в справі № 12/4081 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос» –без задоволення.
2. Справу № 12/4081 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Андрейцева Г.М.
Судді :
Мазур Л. М.
Жук Г. А.