АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

_________________________________ у м. Феодосії__________________________________

Справа № 22-ц- 1282-Ф/06 року     Головуючий суду першої інстанції      Авраміді Т.С.

Суддя-доповідач                              Полянська В.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Ломанової Л.О.

суддів               - Полянської В.О.,

Соболюка М.М.

при секретарі -  Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чапаєвської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Совєтської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, який було складено 29 квітня 2004 року від імені ОСОБА_3 та посвідчено секретарем виконавчого комітету Чапаєвської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим, про що внесено запис до реєстру за НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заповіт, складений 29 квітня 2004 року від імені його батька ОСОБА_3, не відповідає вимогам закону щодо форми та посвідчення заповіту, а саме: текст заповіту був надрукований секретарем, але в порушення ч. 2 ст. 1248 ЦК України не був прочитаний заповідачем, оскільки в заповіті відсутня запис про те. Позивач вказує, що всупереч вимогам ст. 43 Закону України „Про нотаріат" особу заповідача не було встановлено, бо у ОСОБА_3 були відсутні документи, які б посвідчували його особу. Крім того, позивач вважає, що заповіт не було особисто підписано заповідачем, і тому він є нікчемним.

У судовому засіданні 09 березня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги, та просив визнати заповіт недійсним за тих підстав, що при посвідченні заповіту у ОСОБА_3 були відсутні документи, які б посвідчували його особу, а також заповіт не був прочитаний заповідачем.

13 березня 2006 року позивач змінив позовні вимоги і просив визнати заповіт недійсним на підставі ч.І ст. 1257 ЦК України, оскільки, у порушення вимог ст. 1248 ЦК України та п. 157 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій» в тексті заповіту відсутній запис про те, що заповіт був прочитаний заповідачем, секретарем сільської ради при вчиненні нотаріальної дії не було перевірена дієздатність ОСОБА_3 який на протязі багатьох років страждав алкоголізмом, а також в порушення ст. 161 Інструкції відсутні анкетні данні спадкоємця ОСОБА_2.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 07 квітня 2006 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до Чапаєвської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Совєтської державної нотаріальної контори про визнання заповіту нікчемним.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не враховані пояснення свідків, вимоги ст. 43, 44 Закону України „Про нотаріат" та пункти 39, 157 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді - доповідача, апелянта та його представника, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт, складений від імені ОСОБА_3 29 квітня 2004 року і засвідчений секретарем виконкому Чапаєвської Сільської ради Совєтського району АР Крим складено і засвідчено відповідно вимог ст.ст. 1247, 1248, 1251, 1252 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», що посилання позивача на порушення секретарем виконкому вимог ст. 1248 ЦК України, ст. 44 Закону України «Про нотаріат», п.39, п. 157 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" безпідставні.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду і вважає, що вони не відповідають обставинам справи, не засновані на доказах і спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи 29 квітня 2004 року секретарем виконкому Чапаєвської Сільської ради Совєтського району АР Крим складено і засвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 Згідно якого ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,5684 га, яка належала йому на праві власності відповідно до Державного акту НОМЕР_2, розташовану на території Чапаївської сільської Ради АР Крим.

Засвідчення правочинів у населених пунктах де немає нотаріусів здійснюється відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат» і ст.ст. 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування на підставі Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій посадовцями виконавських комітетів сільських, селищних, міських рад».

У судовому засіданні було встановлено, що заповіт зі слів заповідача був написаний секретарем виконкому Чапаєвської сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Відповідно до ч.2 ст. 1248 ЦК України, п. 157 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", якщо заповіт написано власноручно нотаріусом зі слів заповідача, або надруковано нотаріусом, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, цей запис упевняється підписом заповідача.

З заповіту вбачається, що відмітка про те, що заповіт був прочитаний заповідачем вголос відсутня, що є порушенням щодо форми заповіту.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Заповіт є правочином. Тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів, встановлених ст. ст. 215 - 236 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У ст. 215 ЦК України встановлений зв'язок між поняттям «нікчемний» та «недійсний» правочин, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

З цього випливає, що у разі недотримання законодавчо визнаних вимог до форми заповіту, такий заповіт є недійсним і не повинен виконуватися, спадкування має здійснюватися за законом.

Зі змісту ч.2 ст. 1248 ЦК України, п. 157 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" випливає, що відсутність у заповіті, написаному власноручно нотаріусом або їм надрукованому зі слів заповідача, запису, про те, що заповіт, був заповідачем прочитаний вголос і підписаний ним є безумовною необхідністю, з додержанням якої можна зробити висновок про наявність волевиявлення особи.

Як вбачається з матеріалів справи (заповіту) такий запис у заповіті відсутній. Оскільки ці вимоги  закону не виконані, то колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх доводів є такими, по яких дійсність правочину (заповіту) може бути оспорювана.

Доводи позивача про те, що заповіт було складено й засвідчено з порушення вимог ст. 1248 ЦК України, п. 157 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 слід визнати обгрунтованими. Щодо доводів апелянта про порушення секретарем при здійсненні посвідчення заповіту вимог ст. ст. 43, 44 Закону України «Про нотаріат», п. 39   Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", то вони не підтверджуються матеріалами справи, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленні нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування нори матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1.

Керуючись ч.І. ст. 1257, ч.2 ст.1248 ЦК України, ст. ст. 301, 303, 304, п.2 ст. 307, п. З ст. З 09, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

ВИРІШИЛА;

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2006 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_3 29 квітня 2004 року і засвідчений секретарем виконкому Чапаєвської Сільської ради Совєтського району АР Крим за реєстром НОМЕР_1 недійсним.

Рішення апеляційного суду АР/Крим може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення

Головуючий

Судді: