АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
_________________________________ у м. Феодосії__________________________________
Справа № 22-Ц-1504-Ф/06 р. Головуючий суду першої інстанції Онищенко Т.С.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.
суддів - Полянської В.О.,
- Притуленко О.В.
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на статті 1166, 1167 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач відносно нього вчинив злочинні дії -побив 01 серпня 2002 року, причинив тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних пошкоджень середнього ступеня. Постановою Джанкойського міськрайонного суду від 16 грудня 2004 року провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 122 ч. 1 КК України закрито на підставі п. «б» ст. 6 Закону України «Про амністію» від 11 липня 2004 року.
Позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 810,79 грн., що складається з витрат на придбання медикаментів у розмірі 200,79 грн. і витрат на правову допомогу у розмірі 610 грн., і компенсацію за відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., яка полягає у стражданнях, які він зазнав у зв'язку з заподіяної йому фізичного болю від побоїв, лікуванням в лікарні, внаслідок чого фізичне нездужання змінили його спосіб життя, тривалий час він не міг працювати, а так само спілкуватися з друзями та родичами.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 05 червня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 743,20 грн., та моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а всього 1743,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення в частині стягнення моральної шкоди і ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь 5000 грн.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на ч. 1 ст. 1167 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода, яка завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. А також на ч. 4 ст. 1193 ЦК України, згідно якої суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданою фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Дослідивши матеріали справи, заслухав доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції із додержанням норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що 01 серпня 2002 року ОСОБА_2 з особистих неприязних взаємин побив ОСОБА_1, заподіявши останньому тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості.
Вина ОСОБА_2 у заподіянні шкоди ОСОБА_1 підтверджена постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 16 грудня 2004 року про закриття провадження по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_2 за ст. 122 ч. 1 КК України, на підставі п. «б» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 11 липня 2003 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди і стягнення компенсації за заподіяну шкоду з ОСОБА_2.
Разом з тим суд, задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., суд не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) про те, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., суд не навів в рішенні відповідні мотиви.
Виходячи з дійсних обставин справи, умов, при яких були отримані ОСОБА_1 тілесні пошкодження середньої ступені тяжкості, внаслідок якої йому спричинені моральні страждання, судова колегія вважає можливим збільшити розмір моральної шкоди до 2 000 грн.
Колегія судів, розглянув справу в межах ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.
Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 304, п.З ст. 307, 309, 313, ч.2 ст.314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 05 червня 2006 року змінити, збільшити суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за відшкодування моральної шкоди до 2 000 грн.
В решті рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 05 червня 2006 року залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.