АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-1622-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Бердієва Б. А.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.
суддів - Полянської В.О.,
- Кателіна В.П.
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2003 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що він проживав у споруді, прилаштованій під житло будинку АДРЕСА_1. Після звільнення з міст позбавлення волі, він дізнався, що відповідач виніс його особисті речі у вологе приміщення і вони прийшли у негідність. Відповідач також привласнив холодильник, газову плиту, балони, столи, диван, не пускає його у будинок. Крім того, коли він знаходився у ІТУ, відповідач по довіреності отримав його пенсію у сумі 310 грн. і йому не передав. Просив стягнути на його користь з відповідача 310 грн. необгрунтовано отриманої пенсії, вартість ремонту споруди, прилаштованій під житло - 1060 грн., компенсацію за проживання на квартирі 250 грн., зобов'язати відповідача повернути його особисті речі і предмети домашньої обстановки, а всього грошей та речей на суму 4530 грн. Крім того, просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 червня 2003 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права. В обгрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що виводи суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не брав на себе зобов'язань по збереженню майна позивача в період його знаходження в місцях позбавлення волі, і що позивач пред'явив необгрунтовані претензії до відповідача в частині ремонту споруди, прилаштованій під житло, повернення пенсії, виплати за його мешкання на квартирі і в частині відшкодування моральної шкоди.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст. 11,60, 212 ЦПК України.
У відповідність із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, вказаних у ст. З Цивільного процесуального Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами і іншими особами, що беруть участь в справі, доказами.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач посилався на докази, які при розгляді справи відповідач не спростував, а навпаки не заперечував, що він зробив такі дії в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав (хоча б вони і не були пов'язані з позбавленням володіння майном) і відшкодування заподіяних йому збитків.
Відповідно до ст. 440 ЦК України у редакції 1963 року, чинної на момент розгляду справи, власник майна має право вимагати відшкодування шкоди як у разі його пошкодження або знищення, так і у разі створення умов, при яких його неможливо використовувати по приналежності.
При таких обставинах суд за правилами ст. 453 ЦК України у редакції 1963 року, діючої на момент розгляду справи, відповідно до обставин справи, зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі або повністю відшкодувати заподіяні збитки.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, як співвласниками склався порядок користування домоволодінням, при якому відповідач ОСОБА_2 проживав з сім'єю в житловому будинку, а позивач ОСОБА_1 проживав у споруді цього будинку, прилаштованій під житло, як в частині спадкового майна. В період відсутності позивача, у зв'язку із засудженням до позбавлення волі, відповідач в односторонньому порядку зайняв вказане приміщення і влаштував там майстерню. Особисті речі позивача і його майно, що знаходилося у цьому приміщенні, виніс і склав в прибудову, вологе, не опалювальне приміщення, де як указує позивач, пришли в непридатність його вживані особисті речі: куртка зимова, куртка шкіряна, куртка джинсова, костюм вихідний, костюм літній, костюм спортивний «Адідас», 4 зимових сорочки, 5 літніх сорочок, 4 пари брюк, светр шерстяний, пуловер синтетичний, шапка зимова, 2 пари туфель, черевики зимові, півчобітки на хутру, нижня білизна. Вживані позивачем предмети домашньої обстановки і ужитку, а саме: стіл обідній, стіл кухонний, холодильник «Дніпро», диван розкладної, газова плита двоконфорна, газовий балон, З ковдри відповідач переніс в своє приміщення і користується ними до теперішнього часу.
Дані обставини в суді першої інстанції не оспорювалися ні по кількості майна і предметів домашньої обстановки, ні за його оцінкою (а.с.8), не спростовані вони відповідачем і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до діючого ЦПК України суд, присуджуючи майно в натурі, зобов'язаний вказати в рішенні вартість майна, яку необхідно стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна не буде в наявності.
Судом встановлено, що відповідач розпорядився майном позивача у вигляді: куртки зимової - 160 грн., куртки шкіряної - 250 грн., куртки джинсової - 110 грн., костюма вихідного 180 грн., костюма літнього - 90 грн., костюма спортивного «Адідас» - 140 грн., 4 зимових сорочок -120 грн., 5 літніх сорочок - 100 грн., 4 пар брюк - 240 грн., светри шерстяного - 90 грн., пуловера синтетичного - 40 грн., шапки зимової - 155 грн., 2 пар туфель - 180 грн., черевик зимових - 120 грн., півчобітків на хутру - 140 грн., нижньої білизни - 85 грн.; і предметів домашньої обстановки: столу обіднього - 50 грн., столу кухонного - 70 грн., холодильника «Дніпро» - 300 грн., дивана розкладного - 110 грн., газової плити двоконфорной - 80 грн., газового балона - 40 грн., З ковдр - 60 грн.
З урахуванням конкретних обставин справи колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1, в частині повернення особистого майна і предметів домашньої обстановки обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Колегія вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 і по поверненню 310 грн. пенсії, одержаної відповідачем в період знаходження позивача в місцях позбавлення волі, і витраченої не на користь позивача. Доказів тому, що 310 грн. були витрачені відповідачем на придбання ліків та харчів для позивача суду першій та апеляційній інстанції не надано.
Разом з тим, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача про оплату за його мешкання в найманій квартирі у зв'язку з неможливістю мешкання у раніше займаному приміщенні, обгрунтованим, бо як вбачається з матеріалів справи, факт мешкання позивача на квартирі з вини відповідача в судовому засіданні не доведений.
Судова колегія не може погодитися з доводами позивача щодо надання йому перешкод у користуванні спорудою, прилаштованою під житло, з боку відповідача. З матеріалів справи вбачається, що сторони є спадкоємцями домоволодіння АДРЕСА_1, яке на момент розгляду справи є спільною частковою власністю сторін, частка кожного реально не виділена. Таким чином кожна сторона, в тому числі і відповідач, має право користуватися всім домоволодінням в тому числі спорудами належними до домоволодіння.
За таких обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування 1600 грн., як вартості ремонту споруди, в якої він раніше мешкав, оскільки вона не є його особистою власністю. Крім того позивачем не надано доказів реально понесених витрат на ремонт вказаної споруди.
Моральна шкода може бути відшкодована грішми, визнанням неправомірними дій певних осіб, покладанням на певних осіб обов'язку про відшкодування шкоди.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 частково визнані обґрунтованими і виходячи з дійсних обставин справи, колегія суддів вважає обов'язок ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 особисті речі і майно, чи їх вартість, та пенсію достатньою компенсацією позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню і вимоги про присудження з відповідача на користь позивача частково судових витрат в суму 51 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 304, п.З ст. 307, 309, 313, ч.2 ст.314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2003 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про повернення майна та стягнення 310 грн. пенсії.
Постановити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 його вживані особисті речі: куртку зимову - 160 грн., куртку шкіряну - 250 грн., куртку джинсову - 110 грн., костюм вихідний - 180 грн., костюм літній - 90 грн., костюм спортивний «Адідас» - 140 грн., 4 зимових сорочки -120 грн., 5 літніх сорочок - 100 грн., 4 пар брюк - 240 грн., светр шерстяний - 90 грн., пуловер синтетичний - 40 грн., шапку зимову - 155 грн., 2 пари туфель - 180 грн., черевики зимові - 120 грн., півчобітки на хутру - 140 грн., нижню білизну - 85 грн.; і предмети домашньої обстановки (вживані): стіл обідній -50 грн., стіл кухонний - 70 грн., холодильник «Дніпро» - 300 грн., диван розкладний - 110 грн., газову плиту двоконфорну - 80 грн., газовий балон - 40 грн., З ковдри - 60 грн. В случає відсутності вищенаведеного майна - сплатити їх вартість.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 310 грн. одержаної пенсії.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 грн. повернення судового збору.
В решті рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2003 року залишити без змін.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Судді: