Справа № 22-ц-1487/11 Головуючий у 1 інстанції: Маліновська-Микич О.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Мацея М.М.
Суддів: Курій Н.М., Цяцяка Р.П.
При секретарі: Панчуку І.С.
З участю сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, виконавчого комітету Новояворівської міської ради, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним, скасування рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 15.06.2005 року № 325, визнання права власності на квартиру, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано рішення виконавчого комітету Нововяворівської міської ради від 15.06.2005 року №325 „Про оформлення за ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 частково недійсним в частині оформлення права власності на 1/2 АДРЕСА_1.
Визнано свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 частково недійсним в частині оформлення права власності на Ѕ АДРЕСА_1.
Визнано договір купівлі - продажу даної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 11.07.2006 року недійсним.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ АДРЕСА_1.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим. Вказує, що судом прийнято заяву про зміну предмета позову без сплати судового збору, що суд прийняв до розгляду і вирішив по суті вимогу про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 15.06.2005 року №325, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що суд неправомірно і необґрунтовано визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Крім того вказує, що суд застосував ст. 215, 228 ЦК України, які не поширюються на спірні правовідносини. Судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, окремі з них не доведено позивачем. Не встановлено момент набуття подружжям чи одним з них права власності на спірну квартиру та помилково враховано, що пайовий внесок на квартиру сплачений повністю. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін на підтримку доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції всупереч доводам апелянта з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами докази, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини та правильно застосував матеріальне і процесуальне право при вирішенні даного спору.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 1984 року по 18 листопада 2004 року, від подружнього життя мають двоє дітей, дочок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 Сім’я проживала у гуртожитку, відповідач вступив у житлово - будівельний кооператив „Житло - 94” в м. Яворів і відповідачу була надана двокімнатна квартира по АДРЕСА_1, за яку станом на 06 лютого 2004 року було повністю сплачено сторонами пайові внески і 25 листопада 2004 року будинок, в якому знаходиться спірна квартира, зданий в експлуатацію.
У відповідності з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку ( доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності з ст.ст. 10 ч. 3, 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідачем в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції не надано жодних належних і допустимих доказів та доводів на спростування презумпції належності спірної квартири до спільної сумісної власності подружжя. А відтак його твердження не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.
Судом також встановлено і суд дійшов вірного висновку про неправомірність рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 15.06.2005 року №325 „Про оформлення свідоцтва про право власності на кооперативні квартири у АДРЕСА_1, зокрема пункту 1 даного рішення, який передбачає оформлення права власності за відповідачем на спірну квартиру.
Суд на законних підставах прийшов до висновку про неправомірність зазначеного рішення і визнання його частково недійсним.
Також встановлено, що позивач 11 липня 2006 року уклав договір купівлі - продажу спірної квартири з відповідачкою ОСОБА_4
Суд обґрунтовано визнав цей договір недійсним, оскільки такий суперечить вимогам ст. 215 ЦК України, так як порушує права та законні інтереси інших осіб.
Колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення постановлене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відповідає дослідженим доказам та обставинам справи, а тому немає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції є безпідставними, тому її слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий ________________Мацей М.М.
Судді: ___________________Курій Н.М.
___________________Цяцяк Р.П.