Справа №  10-286/2011                                        Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.  

                                                                                Доповідач:   Ревер  В.  В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 травня 2011 року   

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

       головуючого судді              Ревера В.В.                    

       суддів                                   Волинця М.М., Танечника І.І.                           

                 за участю прокурора          Плекана В.В.

                 захисника                             ОСОБА_1

                 обвинуваченого                   ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію помічника прокурора Залізничного району м. Львова Плекана В.В. на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2011 року відмовлено в задоволенні  подання старшого слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу взяття під варту та обрано підозрюваному за ч.1 ст. 307 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю АДРЕСА_1  раніше не  судимому,

запобіжний захід –підписка про невиїзд.

В мотивах постанови зазначено, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, з якого позитивно характеризується, працює, раніше не судимий. Достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі він не виконуватиме або неналежно виконуватиме процесуальні обов’язки, буде ухилятися від слідства і суду, перешкоджати у встановленні істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність немає, а тому немає необхідності тримати його під вартою.

В апеляції прокурор покликається на те, що при розгляді подання не враховано суспільну небезпеку вчиненого злочину, санкція статті якого передбачає покарання до восьми років позбавлення волі, а також те, що ОСОБА_2 будучи на волі може ухилитися від слідства і суду та від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі та продовжити злочинну діяльність.

Просить постанову судді скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.  

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Плекана В.В., який підтримав апеляцію, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 і виступ захисника ОСОБА_1 про безпідставність такої та залишення без зміни постанови судді, обговоривши наведені доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

ОСОБА_2 підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України та був затриманий в порядку ст.115 КПК України.

За змістом ст. 148 КПК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», взяття під варту, як найбільш суворий запобіжний захід, обирається лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають зі змісту ч.2 ст. 148 КПК України, його належної поведінки, коли є достатні підстави вважати, що особа може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.

З матеріалів  справи вбачається, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, працює автослюсарем-монтажником ПП «Ментор-Плюс», раніше не судимий.

Протягом досудового слідства дає показання, частково визнає вину.

Твердження в апеляції  про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі може ухилитися від слідства і суду та від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі та продовжити злочинну діяльність жодними доводами не підкріплене.

Немає у справі й будь-яких інших фактичних даних, які б стверджували про необхідність застосування до ОСОБА_2 лише такого запобіжного заходу, як взяття під варту чи про неможливість інших, менш суворих запобіжних заходів, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та належної поведінки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що запобіжний захід –підписка про невиїзд, є достатнім для забезпечення  виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та його належної поведінки.

На даний час дії ОСОБА_2 перекваліфіковано на ч.1 ст.309 КК України і 06 травня 2011 року йому пред’явлено обвинувачення у вчиненні цього злочину, який відноситься до злочину середньої тяжкості.

Постанова судді Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2011 року про відмову в поданні старшого слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_4 щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрання йому запобіжного заходу підписка про невиїзд, є обґрунтованою, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

                                               ухвалила:

Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2011 року про відмову в поданні старшого слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_4 щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрання йому запобіжного заходу підписка про невиїзд залишити без зміни, а апеляцію помічника прокурора Залізничного району м. Львова Плекана В.В. – без задоволення.

                                                    Судді:

Ревер В.В.                           Волинець М.М.                         Танечника І.І.