ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2008 р. Справа № 16/2464
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Коцюк В.М. (довіреність №06-125/158 від 03.03.08р.),
від відповідача: Козерадська Н.К. (довіреність №35 від 03.03.08р.),
від прокуратури: не з`явився.
розглянувши апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Житомир
на постанову господарського суду Житомирської області
від "03" жовтня 2006 р. у справі №
за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Житомир
до Приватного підприємства "Подік", м. Житомир
про стягнення 17505,05грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Житомирської області від 03.10.06 року у справі №16/2464 позов прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Подік" - задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Подік" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - 8752,53 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника судом при винесенні оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначив, що судом не вірно визначено середньооблікову кількість працюючих на ПП "Подік" інвалідів та відповідно невірно нараховано суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання 4% нормативу по працевлаштування інвалідів.
Також скаржник вказав, що вважає невірним висновок суду про те, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. №875-ХІІ та вказаний Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" не ставлять сплату підприємством штрафних санкцій в залежність від кількості відпрацьованих інвалідом місяців у певному році.
Представник позивача та прокурор в попередньому судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, вважають оскаржувану постанову необгрунтованою, просять її скасувати в частині не задоволених позовних вимог та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів викладених в скарзі, вважають постанову суду першої інстанції обгрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб в господарстві становила 99 чоловік з урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від чисельності працюючих для відповідача становить 4 робочих місця.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", звіт за формою №3-ПН подається підприємствами незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28-го числа щомісячно; у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення; в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").
Згідно звіту про працевлаштування інвалідів - штатних працівників, які були зайняті в господарстві у 2005 році відповідачем працевлаштовано 3 інваліда.
Таким чином, відповідачем недотримано 4% норматив, а саме не працевлаштовано одного інваліда.
Відповідно до ч.1 ст.20 названого Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до ч.4 ст.20 того ж Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
При цьому ч. 1 ст. 18 вказаного Закону та п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.
Відповідно, вказаним Положенням передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1). Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Подік" в 2005 році було створено та атестовано 3 робочих місця де і були працевлаштовані працівники - інваліди.
Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача про те, що відповідачем працевлаштовано лише 2 інвалідів, оскільки третій інвалід пропрацював на підприємстві лише один місяць.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. №875-ХІІ та "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. №1767 не ставлять сплату підприємством штрафних санкцій в залежність від кількості відпрацьованих інвалідом місяців у певному році.
Даними нормативними актами передбачена відповідальність за кількість нестворених робочих місць і кількість непрацевлаштованих на них інвалідів, а не за фактичну кількість відпрацьованих інвалідом місяців.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог, в частині стягнення - 8752,53 грн. адміністративно-господарських санкцій.
Доводи скаржника спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи те не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, постанову господарського суду Житомирської області від 03.10.06 року у справі №16/2464 є законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 03 жовтня 2006 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- прокурору Корольвського р-ну
5- в наряд