Справа № 2-1578/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"15" вересня 2011 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Момот М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просив: визнати недійсним кредитний договір б/н від 23.12.2005 року, укладений з ПАТ КБ „ПриватБанк” та невідомою особою від імені ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема зазначив, що 23.12.2005 року між позивачем та невідомою особою, яка вказала своє прізвище, ім”я та по батькові - ОСОБА_1,  було укладено кредитний договір та видано кредит цій невідомій особі на суму 4600 грн. Проте, ОСОБА_1, цей договір не підписував, а паспорт загубив у лютому 2005 року.

Проаналізувавши наведені дані, а також копії: пояснень та заяви відповідача, а також довідки від 21.02.2005 року щодо втрати відповідачем паспорту (а.с.3, 4, 10); кредитного договору від 23.12.2005 року (а.с.8, 9), суд встановив наступні факти: 23.12.2005 року між позивачем та невідомою особою, яка вказала своє прізвище, ім”я та по батькові - ОСОБА_1,  було укладено кредитний договір; укладання цього договору не відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1.

Відповідно до положень ч.1, ч.3, ч.5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ч.1, ч.3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

          Визнати недійсним кредитний договір б/н від 23.12.2005 року, укладений з ПАТ КБ „ПриватБанк” та невідомою особою від імені ОСОБА_1.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь ПАТ КБ „ПриватБанк” з ОСОБА_1.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів.

СУДДЯ: