Справа № 2-590/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"23" вересня 2011 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Пінчук А.С., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, співвідповідач –ЗАТ „Європейський страховий альянс” та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_3 на користь: ОСОБА_1 матеріальний збиток, заподіяний ДТП, в розмірі 5330 грн. та судові витрати; ОСОБА_2 сплату за експертне дослідження в розмірі 1286 грн. 88 коп.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зокрема вказали, що 23 жовтня 2009 року у м. Києві з вини ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), під час якої відбулося зіткнення автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1, під керуванням останньої, з автомобілем з номерним знаком НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який належав ОСОБА_1 Внаслідок вказаної ДТП автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 був пошкоджений, при цьому вартість відновлювального ремонту цього автомобіля складає 5330 грн.

ОСОБА_3 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з зустрічним позовом, в якому просила стягнути на її користь: з ОСОБА_2 –9000 грн. у відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_1 –1000 грн. у відшкодування моральної шкоди

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3, зокрема вказала, що вказані особи порушили її спокій, погрожували їй, коли вона була вагітна.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги та обґрунтування первісного позову, просив первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного  позову відмовити як у безпідставному.

 В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги та обґрунтування зустрічного позову, просив зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного  позову відмовити як у безпідставному.

Дослідивши та проаналізувавши наведені дані, а також всі матеріали справи, в тому числі копії: постанови Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2010 року (а.с.4, 5); довідки про ДТП (а.с.6); акту від 09.11.2009 р. та квитанції (а.с.7, 8); висновку автотехнічного дослідження від 18 січня 2010 року (з додатками а.с.9-21);  

суд встановив, такі факти: 23 жовтня 2009 року у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), під час якої відбулося зіткнення автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1, під керуванням останньої, з автомобілем з номерним знаком НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який належав ОСОБА_1 Внаслідок вказаної ДТП автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 був пошкоджений.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову та зустрічного позову належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини,  визнані судом загальновідомими,  не потребують доказування; обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній,
господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини; вирок у кримінальній справі,  що набрав законної сили, або постанова   суду   у  справі  про  адміністративне  правопорушення обов'язкові для суду,  що розглядає  справу  про  цивільно-правові наслідки  дій  особи,  стосовно  якої ухвалено вирок або постанову суду,  з питань,  чи мали місце ці дії та  чи  вчинені  вони  цією особою.

Згідно з положеннями п.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст.1187 ЦК України: джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність, зокрема,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії   кількох  джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних  підставах, а саме: шкода,   завдана   одній   особі   з  вини  іншої особи, відшкодовується винною особою.

Проте, суду не надано доказів на підставі яких суд може прийти до висновку про винність ОСОБА_3 у виникненні вказаної ДТП. Так, в постанові Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2010 року (а.с.4, 5) такої особи не визначено. А висновок автотехнічного дослідження від 18 січня 2010 року (з додатками а.с.10-21) містить різні взаємовиключні висновки щодо винності обох учасників ДТП у його вчиненні в залежності від обрання різних вихідних даних –пояснень ОСОБА_2 або ОСОБА_3

Також суд вважає, що твердження ОСОБА_3 про заподіяння їй моральної шкоди діями позивачів за первісним позовом є  безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними об”єктивними доказами.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі належить зарахувати в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Судові витрати зарахувати в доход держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: