СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 жовтня 2006 року | Справа № 2-6/12683-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Фенько Т.П.,
Дугаренко О.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Полякова І. І., довіреність № 26 від 09.10.06, Герасимовського С. В., довіреність № 26 від 09.10.06;
відповідача: Дудко О. М., довіреність № 83 від 10.10.06; Кочеткова О. О., довіреність № 84 від 10.10.06; Мамутової К. С., довіреність № 85 від 10.10.06;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційні скарги Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" на ухвалу та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 04.08.2006 та 30.08.2006 у справі №2-6/12683-2006
за позовом Одеської національної юридичної академії (вул. Піонерська, 2, м.Одеса, 65009)
до Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" (вул. Гоголя, 7, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000); (вул. Желябова,17, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
третя особа:
Кримський Республіканський професійно-технічний навчальний заклад "Сімферопольське вище професійне училище сфери обслуговування і будівництва" (вул. Сімферопольська, 54, м.Сімферополь, 95015)
про усунення перешкод у користуванні приміщеннями та виселення; за зустрічним позовом про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 04.08.2006 у справі № 2-6/12683-2006 заборонено Приватному вищому навчальному закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" експлуатувати службові приміщення другого поверху площею 304,0 кв.м. і господарські будівлі площею 125,0 кв.м. по вул. Желябова,17 у місті Сімферополі, які орендуються Одеською національною юридичною академією.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 30.08.2006 у справі № 2-6/12683-2006 задоволено позов Одеської національної юридичної академії до Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" про усунення перешкод у користуванні майном.
Приватний вищий навчальний заклад "Кримський інститут економіки та господарського права" зобов’язаний не чинити перешкоди Одеській національній юридичній академії у користуванні орендованими службовими приміщеннями другого поверху площею 304,0 кв.м. та підсобними приміщеннями на території господарського двору площею 125,0 кв.м. по вул. Желябова,17 у місті Сімферополі, а також звільнити зазначені приміщення.
У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди відмовлено.
Не погодившись з постановленими судовими актами, відповідач - Приватний вищий навчальний заклад "Кримський інститут економіки та господарського права" подав апеляційну скаргу на ухвалу, просить скасувати заходи до забезпечення позову та апеляційну скаргу на рішення, вважаючи, що останнє прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, також просить його скасувати та постановити нове про відмову у позові.
Заперечення на апеляційні скарги до суду не надходили.
У зв’язку з хворобою судді Видашенко Т.С. 11.10.2006 за розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. у складі судової колегії була проведена заміна судді Видашенко Т.С. на суддю Дугаренко О.В.
У судове засідання 11.10.2006 представник третьої особи - Кримського Республіканського професійно-технічного навчального закладу "Сімферопольське вище професійне училище сфери обслуговування і будівництва" не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У серпні 2006 року Одеська національна юридична академія звернулась до господарського суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права", за участю третьої особи Кримського Республіканського професійно-технічного навчального закладу "Сімферопольське вище професійне училище сфери обслуговування і будівництва", просила усунути перешкоди у користуванні службовими приміщеннями другого поверху площею 304,0 кв.м. та підсобними приміщеннями площею 125,0 кв.м. по вул. Желябова,17 у місті Сімферополі, а також звільнити зазначені приміщення, мотивуючи тим, що відповідач займає їх безпідставно.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на наявність договору оренди від 10.02.1997, укладеного з Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідно до якого Приватний вищий навчальний заклад "Кримський інститут економіки та господарського права" має право користування спірними приміщеннями до 2012 року.
Оскаржувана ухвала мотивована посиланням на норми статтей 65-67 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Частина 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України серед заходів до забезпечення позову передбачений такий, як заборона відповідачеві вчиняти певні дії, тому заборона Приватному вищому навчальному закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" експлуатувати службові приміщення другого поверху площею 304,0 кв.м. і господарські будівлі площею 125,0 кв.м. по вул. Желябова,17 у місті Сімферополі, які орендуються Одеською національною юридичною академією не суперечить вимогам закону і матеріалам справи, з огляду на що доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні положення про орендні відносини та норми , що регулюють право власності.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, укладеного 01.07.2000 між Професійно-технічним училищем № 15 (балансоутримувачем) та Одеською національною юридичною академією, орендодавець передає в оренду нерухоме майно, а саме територію господарського двору площею 125,0 кв.м. та приміщення площею 304,0 кв.м. на другому поверсі будівлі, що розташована по вул. Желябова,17 у місті Сімферополі, а орендар приймає об'єкти за актом прийому-передачі (додаток №1) для розміщення Кримського факультету Одеської національної юридичної академії.
Такий акт було складено 01.07.2000.
Строк дії договору визначено до 01.07.2012.
Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України „Про власність” захист права власності здійснюється судом або третейським судом.
Одеська національна юридична академія є орендарем спірного майна на підставі договору від 01.07.2000, а отже, згідно зі статтями 391 Цивільного кодексу України, 48 Закону України „Про власність” має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права на користування майном.
Та обставина, що на підставі Розпорядження № 824-р від 27.12.1996 та Наказу № 19-х від 21.01.1997 між Міністерством освіти Автономної Республіки Крим та Приватним вищим навчальним закладом "Кримський інститут економіки та господарського права" було укладено договір оренди від 10.02.1997, не може свідчити на користь правої позиції відповідача, оскільки додатковою угодою від 27.06.2000 до договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.1997 Приватним вищим навчальним закладом "Кримський інститут економіки та господарського права" повернуто Професійно-технічному училищу № 15 спірні приміщення.
Отже, додаткова угода від 27.06.2000 є новацією і змінює умови договору оренди від 10.02.1997 у частині обсягу переданих в оренду приміщень.
Доводи апеляційної скарги про те, що Професійно-технічне училище № 15 не мало права укладати договір оренди з позивачем, не можуть бути прийняті до уваги оскільки, як свідчать матеріали справи, Професійно-технічне училище № 15 було балансоутримувачем спірного майна.
Крім того, договір від 01.07.2000 у встановленому порядку недійсним не визнано.
У відповідності зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Наявність рішення Кримського міжрегіонального Третейського суду спілки підприємців та роботодавців Автономної Республіки Крим від 14.06.2006 у справі № 2-06.06 за позовом Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" до Сімферопольського вищого професійного училища сфери обслуговування і будівництва про визнання додаткової угоди недійсною суд першої інстанції оцінив критично, оскільки у порушення частини 2 статті 46 Закону України „Про третейські суди” рішення постійно діючого третейського суду не скріплено підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду.
Безпідставними є доводи відповідача про те, що угода від імені орендаря підписана не уповноваженою на те особою, оскільки наказом Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" № 20-К Панову Н.М., що працювала ректором на постійній основі інституту звільнено 21.04.1999 за власним бажанням та прийнято на цю ж посаду за сумісництвом з 22.04.1999, що свідчить про наявність у гр. Панової Н.М. права підпису договорів у червні 2000 року (том 1, а.с. 115).
Стосовно посилання відповідача на рішення про заборону ректору інституту відчужувати без згоди засновників будь-яке майно інституту, у тому числі і орендоване (протокол від 24.02.2000), судова колегія зазначає, що, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд першої інстанції, оцінивши наданий відповідачем письмовий доказ, не порушив вищенаведеної норми процесуального закону, і з такою оцінкою погоджується і суд апеляційної інстанції.
З підстав, наведених вище, судова колегія вважає обґрунтованою відмову Приватному вищому навчальному закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" у задоволенні зустрічного позову.
Відповідачем у засіданні суду апеляційної інстанції заявлені клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів. Таке клопотання судова колегія вважає за можливе задовольнити, одночасно зазначивши, що загальна оцінка наданих доказів викладена у вищенаведеній мотивації.
Разом з тим клопотання відповідача про повернення йому оригіналу протоколу зборів засновників від 24.02.2000 не має процесуального характеру та може бути вирішено у робочому порядку шляхом звернення Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" з відповідною заявою.
З врахуванням вищенаведеного висновок господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційні скарги Приватного вищого навчального закладу "Кримський інститут економіки та господарського права" на ухвалу та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2006 та 30.08.2006 залишити без задоволення.
2. Ухвалу від 04.08.2006 та рішення від 30.08.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-6/12683-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Т.П. Фенько
О.В. Дугаренко