20.07.2011 Справа № 2-а-3876/11

Справа № 2-А-3876/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 липня 2011 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

22.06.2011 позивачка звернулась до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що є дитиною війни відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону їй повинна щомісячно підвищуватися пенсія на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідач таке підвищення виплачує у меншому розмірі, а саме у розмірі 10%.

Посилаючись на зазначене просила визнати дії відповідача по неповному нарахуванню щомісячного підвищення протиправними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії з 01.01.2010 року.

Ухвалою суду від 24.06.2011 року було залишено без розгляду позовні вимоги позивача за період з 01.01.2010 року по 21.12.2010  року у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідач, одержавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження, копію позовної заяви та додані до неї документи,  заперечень проти позову  у строк, передбачений ч.3 ст. 183-2 КАС України не надав.

За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, оцінивши повідомлені позивачем обставини, враховуючи достатність наявних матеріалів, вважаю можливим ухвалити судове рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, та вважаю правильним прийняти рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Статтею ст. 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач нараховує таке підвищення позивачці у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»у розмірі 49. 80 грн.

Проте, дана постанова суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин,  з метою повного захисту прав  та інтересів позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії з порушенням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в  Оболонському  районі м.Києва здійснити перерахунок пенсії і провести відповідні виплати з урахуванням попередніх виплат позивачу з нарахуванням щомісячної надбавки як дитині війни  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування", з 22.12.2010 року.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно Преамбули Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Згідно ст.2 вказаного Закону, державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни; надання дітям війни соціальної підтримки.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вказані вимоги Закону, суд вважає можливим для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визначає початковий строк проведення даних виплат і не визначає кінцевий термін, враховуючи, що підвищення до пенсії, яке визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачці відповідно до Розпорядження Управління Пенсійного фонду призначено довічно, а Закон, яким керується суд при прийнятті рішення також не обмежує права позивача на отримання вказаного підвищення певним періодом часу.

При цьому, оскільки дії відповідача щодо нарахування та виплати вказаного підвищення до пенсії з порушенням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»суд визнає неправомірними та такими, що суперечать вимогам Конституції України, то невизначення кінцевого строку для нарахування та виплати вказаного підвищення, само по собі не є вирішенням прав позивача на майбутнє, оскільки дане право виникло у позивача із введенням в дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і не може бути обмежено певним проміжком часу, враховуючи те, що питання про нарахування та виплату даного підвищення залежить від чинності вказаного Закону, безпосередньо пов’язане з закінченням терміну виплати пенсії позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.94, 183-2, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 22 грудня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Суддя:                                                                      А.М.Майбоженко

З оригіналом згідно. Станом на 18.07.2011 року постанова не набрала законної сили.

Суддя:

Секретар: