Справа №1-4/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області   в   складі:

Головуючого –Галапаца І.І.

судді –Леона О.І.

народних засідателів –Гнатка Я.А., Петринця І.В., Подвірної О.Д.

при секретарях –Павлів І.В., Трач М.М., Стоділка Т.Ю.

з участю прокурора –Ковальчука Т.О.

захисника  –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну   справу   про   обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 військовозобов’язаного, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, несудимого,

за ст.ст. 121 ч.2, 135 ч.3, 115 ч.2 п.п.9, 12 КК України, –

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

підсудний ОСОБА_2 біля 23 год. 29 квітня 2006 року, знаходячись на дачній ділянці поблизу вул. Винниця  у м. Львові, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно, в групі з ОСОБА_3 (засудженим по даному епізоду вироком апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2007 року, який вступив в законну силу) на грунті неприязних відносин наніс потерпілому ОСОБА_4 чисельні удари руками та дерев’яним бруском по голові, тулубу та кінцівках, а ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 чисельні удари руками в ці ж ділянки тіла, в результаті заподіяли потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження: відкритий перелом головки променевої кістки правого передпліччя, крововиливи в м’які тканини лівої гомілки в середній треті, крововиливи в м’які тканини лівого плеча та передпліччя по задній поверхні, крововилив в м’які покрови голови в лівій тім’яно-потиличній ділянці та, крім цього, ушкодження шиї із крововиливом в м’які тканини в ділянці правого каротидного синуса, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, в результаті чого останній в ніч з 30 квітня на ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер.

Крім цього, ОСОБА_2, заподіявши біля 23 год. 29 квітня 2006 року на дачній ділянці поблизу вул. Винниця  у м. Львові потерпілому ОСОБА_4 умисно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, поставивши ОСОБА_4 в небезпечний для життя стан і усвідомлюючи це, жодної допомоги, перебуваючи поряд впродовж 30 квітня 2006 року, останньому не надав, в тому числі в медичний заклад його не доставив, лікарів швидкої медичної допомоги до нього не викликав, хоча мав таку можливість, тобто залишив його в небезпеці, в результаті чого той в ніч з 30 квітня на ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер.       

Крім цього, ОСОБА_2 біля 23 год. ІНФОРМАЦІЯ_8 року, знаходячись в лісонасадженні поблизу вул. Винниця в м. Львові, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 (засудженим по цьому епізоду вироком апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2007 року, який вступив в законну силу) з метою приховати скоєний ними 29 квітня 2006 року злочин щодо потерпілого ОСОБА_4 і не допустити звернення ОСОБА_5, котра була очевидцем злочину, в правоохоронні органи, затягнули останню із дороги в заглибину біля витоку із джерела, де ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, передаючи один одному камінь, почергово нанесли потерпілій ОСОБА_5 чисельні удари в голову, чим заподіяли відкриту тупу черепно-мозкову травму, яка проявилась множинними уламковими переломами кісток основи черепу, крововиливами під оболонки головного мозку, що призвело до його набряку та смерті потерпілої, тобто вбили ОСОБА_5

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у інкримінованих злочинах визнав частково та пояснив, що 29 квітня 2006 року він, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на дачі біля вул. Винниця в м. Львові розпивали спиртне. Ввечері до них приєднались ОСОБА_4 та незнайомий мужчина, який після вживання спиртного пішов, а ОСОБА_4 залишився з ними. Через деякий час він –ОСОБА_2 ліг на лавку, щоб поспати і прокинувся від того, що ОСОБА_4 ліз йому в кишеню, щоб витягнути гроші, в наслідок чого в них виник конфлікт, в процесі якого він наніс ОСОБА_4 удари руками по голові та тулубу. Бійка тривала 15 хв. ОСОБА_3 їх розбороняв, проте в бійку не втручався, а після того в ОСОБА_3 також виник конфлікт з ОСОБА_4, але він цього не бачив, так як пішов спати з ОСОБА_8 30 квітня 2006 року на протязі дня всі знову вживали спиртне і ОСОБА_4 скаржився на здоров'я, однак на його –ОСОБА_2 пропозицію викликати швидку відмовився. Ввечері всі лягли спати. ІНФОРМАЦІЯ_8 року вранці прокинулась ОСОБА_8 і сказала, що ОСОБА_4 не дихає. Він особисто до ОСОБА_4 не підходив і не дивився на нього, бо перелякався. Тоді він розбудив ОСОБА_3 та сказав, що ОСОБА_4 мертвий, після чого занесли труп ОСОБА_4 до будинку. Ввечері коли стемніло, ОСОБА_3 приніс лопату і сказав, що труп ОСОБА_4 слід закопати. Тоді він, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пішли копати яму біля будинку ОСОБА_5. Після чого він з ОСОБА_3 винесли труп ОСОБА_4 з будинку та закопали. Після цього, всі вийшли з дачі і пішли на вул. Варшавську, де ОСОБА_6 відлучилась, а він, ОСОБА_3, ОСОБА_8 з дитиною, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на таксі поїхали до моста на вул. Винниця у м. Львові. Коли підійшли до озера, ОСОБА_8 з дитиною та з ОСОБА_7 пішли вперед, а він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 йшли позаду. ОСОБА_5 була дуже п’яна. Він зупинився по природним потребам, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли вперед та спустились з гори вниз. Коли він теж спустився з гори в низ, то ОСОБА_3 сказав, що вбив ОСОБА_5 Тоді вони піднялись нагору і пішли разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якій він розповів, що ОСОБА_3 вбив ОСОБА_5. По дорозі він падав, від чого вимазався. Біля озера ОСОБА_3 викинув камінь, яким вбив ОСОБА_5. Після цього, ОСОБА_3 завів їх до свого знайомого, де вони залишились переночувати, куди пізніше приїхала ОСОБА_6, якій ОСОБА_3 розповів, що вбив ОСОБА_5

Крім цього, підсудний ОСОБА_2 визнав, що наніс потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження, від яких той можливо помер і заперечив, що наносив останньому удари ногами та дерев’яним бруском по голові, тулубу та кінцівках.

В подальшому підсудний ОСОБА_2 по епізоду вбивства ОСОБА_5 в судовому засіданні неодноразово змінював свої показання щодо причетності до вчиненого злочину, зазначав, що ОСОБА_3 був ініціатором вбивства останньої, а в судових дебатах пояснив, що ОСОБА_3 взяв камінь і вдарив кілька раз ОСОБА_5 по голові, а потім передав йому камінь і він також вдарив ОСОБА_5 два рази по голові.  

          Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2, його винність у вчиненні інкримінованих злочинів повністю доведена зібраними по справі доказами.

По епізоду вчинення ОСОБА_2 в групі з ОСОБА_3 умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього та залишення його в небезпеці –показаннями в судовому засіданні ОСОБА_8 (засудженої щодо цих подій за ст.ст. 136 ч.3, 75, 76 КК України вироком апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2007 року, що вступив в законну силу), яка підтримала показання, дані нею на досудовому слідстві, та зазначила, що  бійка почалась через те, що потерпілий ОСОБА_4 витяг з кишені ОСОБА_2 гроші, самої бійки вона не бачила, бо з дитиною зайшла в будинок. Після бійки потерпілий ОСОБА_4 самостійно ходив і просив випити, а на наступний день помер і його закопали. Потім вони поїхали на таксі на вул. Варшавську, а ОСОБА_6 кудись поїхала. Вона і ОСОБА_7 йшли попереду, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вели ОСОБА_5, бо вона була п’яна. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відстали від них, а коли наздогнали, то в руках в ОСОБА_3 був камінь і вони сказали, що вбили ОСОБА_5 ОСОБА_3 викинув камінь і помив руки, в подальшому зустрілись з ОСОБА_6 і пішли спати до знайомого ОСОБА_3 Коли через деяких час зустрілись з батьком ОСОБА_2 –ОСОБА_10, то він просив, щоб вони в міліції не вказували на його сина.

Показаннями в судовому засіданні ОСОБА_7 (засудженого щодо цих подій за ст.ст. 136 ч.3, 391 ч.1, 70, 75, 76 КК України вироком апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2007 року, що вступив в законну силу), який підтримав показання, дані ним на досудовому слідстві та зазначив, що в квітні 2006 року після свята Паски ОСОБА_2 запросив його на шашлик. Вони поїхали на дачні ділянки на вул. Варшавській. Коли всі зібрались він випив зайвого і заснув, коли прокинувся, то в ОСОБА_4 був опік на руці і він пропонував йому допомогу, але той попросив тільки випити, а наступного дня ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_4 помер. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 закопали ОСОБА_4, він не міг копати, так як йому стало погано. Пізніше взяли ОСОБА_5 з сусіднього будинку і поїхали під міст в лісонасадження. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вели ОСОБА_5, вони спустились в яр і повернулись без неї. На вулиці Варшавській пішли в якусь хату і там вживали спиртне, на наступний день він поїхав додому.

Показаннями як обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому слідстві про те, що 29 квітня 2006 року він на дачі, де були ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з малим сином, дівчиною на ім’я ОСОБА_5, яка була знайомою ОСОБА_11, і постійного місця проживання не мала та мешкала у вагончику вище від дачі, розпивали спиртні напої. Приблизно о 18-19 год., на дачу прийшов ОСОБА_4, котрий приніс із собою пляшку горілки. Близько 23-24 год. він –ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, приліг поспати на лавку. Далі відчув, що хтось поліз у його нагрудну кишеню сорочки, в якій були гроші в сумі 300 грн. Відкривши очі, побачив ОСОБА_4 і на цьому грунті у нього з останнім виник конфлікт, в ході якого він почав наносити удари ОСОБА_4 в різні ділянки тіла, а саме в обличчя та по тулубу. При цьому до побиття ОСОБА_4 приєднався також ОСОБА_3 Побиття тривало близько 15 хв. Після закінчення бійки він ще перебував деякий час на вулиці, а потім спільно з ОСОБА_8 залишились спати у нижньому будиночку біля багаття. 30 квітня 2006 року всі прокинулись і почали знову вживати алкогольні напої. ОСОБА_4 пив разом із ними, але скаржився на здоров’я та з ліжка встати не міг. Ввечері всі розійшлися по будиночках спати, а ОСОБА_4 залишився на ліжку. В понеділок ІНФОРМАЦІЯ_8 року біля 09 год. він підійшов до ОСОБА_4 та виявив, що той помер. Після цього розбудив ОСОБА_3 та сказав йому про це. Вони  разом занесли труп ОСОБА_12 у будиночок. Після цього вони спільно вирішили, що треба позбутися трупа, дочекавшись темноти. І всі цілий день вживали спиртні напої. Коли стемніло ОСОБА_3 приніс одну лопату, після чого він, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пішли копати яму біля будиночку ОСОБА_5. ОСОБА_7 копнув два чи три рази, після чого сказав, що йому погано і пішов до дівчат. Труп ОСОБА_4 закопували він та ОСОБА_3 (т.3 а.с.76-79).

Аналогічними показаннями засудженого ОСОБА_3 на досудовому слідстві, який, крім  цього,  у представленій йому фотографії на формі №1 із паспортного столу на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, із упевненістю впізнав того самого ОСОБА_4, якого ОСОБА_2 та він побили, а коли той помер, труп його закопали на дачній ділянці. Крім цього, ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 бив ОСОБА_4 дерев’яним бруском (т.2 а.с.85-90).

Аналогічними показаннями засуджених по даній справі ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про обставини побиття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_4 і його смерті (т.2 а.с.45-50, 59-64, 73-77).

Висновком експерта №571/2006 від 15 липня 2006 року щодо трупа чоловічої статі, який викопаний при проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_3 13 червня 2006 року, з якого вбачається, що причиною смерті чоловіка є травма шиї з ураженням правого каротидного синусу. Крім травми шиї з ураженням правого каротидного синусу на трупі чоловіка виявлені наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом головки променевої кістки правого передпліччя, крововиливи в м’які тканини лівої гомілки в середній треті, крововиливи в м’які тканини лівого плеча та передпліччя по задній поверхні, крововилив в м’які покрови голови в лівій тім’яно-потиличній ділянці. Всі виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими і утворились від дії тупих твердих предметів. Ушкодження шиї із крововиливом в м’які тканини в ділянці правого каротидного синуса відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і може спричинити смерть як безпосередньо після утворення так і з відтермінуванням смерті до двох діб після утворення (т.1 а.с.155-161).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицею до нього з участю підозрюваного ОСОБА_3 від 13 червня 2006 року, згідно якого останній розказав про обставини заподіяння 29 квітня 2006 року ним та ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та показав місце захоронення трупа останнього (т.1 а.с.132-142).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицею до нього з участю обвинуваченого ОСОБА_2 від 23 вересня 2009 року, згідно якого останній розказав про обставини заподіяння 29 квітня 2006 року ним та ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та показав місце захоронення трупа останнього (т.3 а.с.92-114).

По епізоду умисного вбивства ОСОБА_5 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3 з метою приховати  інший  злочин, скоєний стосовно ОСОБА_4 –вищенаведеними показаннями в судовому засіданні засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Показаннями як обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому слідстві про те, що після того як він з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 року закопали труп ОСОБА_4, той сказав, що треба вбити ОСОБА_5, оскільки вона може все розповісти міліції. Пропозицію останнього він не сприйняв серйозно, однак пізніше погодився. Після чого вони всі пішли на вул. Варшавську, звідки ОСОБА_6 кудись поїхала, а він, ОСОБА_3, ОСОБА_8 із дитиною, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на таксі поїхали до моста на вул. Винниця у м. Львові, щоб вбити ОСОБА_5, сказавши їй, що їдуть пити горілку. Біля моста всі вийшли із машини та пішли в напрямку дачних ділянок через лісонасадження. Він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли вперед, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 йшли позаду. Після цього він та ОСОБА_3 потягнули ОСОБА_5 вниз з вул. Винниця  до витоку джерела. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з дитиною залишились чекати на дорозі. Коли дійшли до джерела, побачив в руках у ОСОБА_3 камінь, яким той декілька разів вдарив ОСОБА_5 по голові, від чого та впала на землю, і передав камінь йому. Взявши камінь, вдарив ним останню, яка лежала на землі, декілька разів по голові. Після цього вони піднялися наверх. Камінь ОСОБА_3 підібрав і ніс із собою. Вони всі пішли назад до озера, по дорозі розказавши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як вбили ОСОБА_5. Камінь, яким вчинили вбивство, ОСОБА_3 викинув в озеро. Після цього, вони пішли у магазин по вул. Варшавській, де до них приєдналася ОСОБА_6 В магазині вони купили горілки та разом пішли до знайомого ОСОБА_3 на ім’я Славік, який живе неподалік, де розпили спиртне та переночували. На наступний день, прокинувшись, він поїхав до себе додому у с. Бірки. Вдома його замучило сумління, він зрозумів важкість вчиненого і захотів розпочати нове життя, а тому, зібравши свої речі, нікому нічого не говорячи, сів на поїзд та поїхав в Київську область (т.3 а.с.31-32, 76-79).

Показаннями засудженого ОСОБА_3 на досудовому слідстві про те, що після того як він з ОСОБА_2 закопали труп ОСОБА_4, то всі збиралися йти з дачної ділянки, однак ОСОБА_2 сказав, що треба вбити ОСОБА_5, оскільки вона може все розповісти міліції. Він із цим погодився, так як був дуже п’яний і, крім цього, боявся, щоб ОСОБА_2 не вбив його та дівчат. ОСОБА_2 сказав, що вони зараз візьмуть ОСОБА_5 і завезуть її на іншу дачну ділянку, де вб’ють. У цей час хтось сказав, що знає каналізацію, що знаходиться на вул. Винниця  біля дач, де можна сховати труп. ОСОБА_2 сказав, що знає де це є і вони всі повинні їхати туди. Вони пішли на вул. Варшавську, звідки ОСОБА_6 кудись поїхала, а він, ОСОБА_2, ОСОБА_8 із дитиною, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 поїхати на таксі до моста на вул. Винниця  у м. Львові. Вийшовши з машини, пішли в напрямку дачних ділянок через лісонасадження. ОСОБА_2 та він йшли із ОСОБА_5 попереду та вели її під руки і ОСОБА_2 говорив ОСОБА_5, що там є готель, де всі будуть ночувати та далі вживати спиртні напої. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 йшли позаду. Через деякий час ОСОБА_2 сказав ОСОБА_8 та ОСОБА_7, щоб ті йшли вперед та подивились, де там знаходиться каналізація, а тоді взяв ОСОБА_5 та потягнув її вниз від дороги. Він –ОСОБА_3 пішов за ОСОБА_2, який стояв внизу з каменем в руках. На його запитання звідки у нього цей камінь, ОСОБА_2 сказав, що підібрав його ще на дорозі. Після цього ОСОБА_2 дав йому цей камінь і сказав бити ним ОСОБА_5 в голову. Він взяв камінь та вдарив ним ОСОБА_5 в голову, але легенько, тоді ОСОБА_2 взяв у нього камінь та сказав, що він не вміє бити і сам почав наносити каменем удари в голову ОСОБА_5 Скільки саме ударів ОСОБА_2 наніс останній, він сказати не може, однак ударів було багато. Після цього ОСОБА_5 вже не рухалась і тільки хрипіла. Тоді ОСОБА_2 дав йому цей камінь і сказав, щоб він добив ОСОБА_5 і він вдарив ним їй в голову. ОСОБА_2 знову сказав, що він бити не вміє, і взявши у нього камінь, ще два чи три рази вдарив ОСОБА_5 в голову, після чого та хрипіти перестала. В подальшому всі пішли назад до озера, по дорозі розказавши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як вони вбили ОСОБА_5. Камінь, яким вони вчинили вбивство, він ніс із собою. Біля озера викинув камінь в озеро і разом із ОСОБА_2 помилися, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 чекали їх на дорозі. Після цього вони всі пішли у магазин по вул. Варшавській, де до них приєдналася ОСОБА_6 В магазині купили горілки та разом пішли до його знайомого, який живе неподалік і там розпили спиртне та переночували.  Крім цього, зазначив, що 07 травня 2006 року він, ОСОБА_2, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 зустрілись з батьком ОСОБА_2 –ОСОБА_10, який сказав, що йому відомо про захоронення ОСОБА_10 та вбивство ОСОБА_5 і просив його –ОСОБА_3, щоб він взяв всю вину на себе. Сказав, що буде допомагати йому матеріально, на що він відповів, що погоджується. Також батько ОСОБА_2 сказав, щоб вони  викинули свої картки з мобільних телефонів, щоб їх не вирахували (т.2 а.с.85-90).

Показаннями засудженої ОСОБА_6 на досудовому слідстві про те, що після того як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закопали труп ОСОБА_4, вони підійшли до неї та ОСОБА_8, і ОСОБА_2 сказав, що треба вбити ОСОБА_5, оскільки та може все розповісти міліції. ОСОБА_3 із цим погодився. Також вона пригадує, що коли ОСОБА_2 запитав куди заховати труп ОСОБА_5, коли вони її вб’ють, то хтось сказав, що знає каналізацію на вул. Винниця  біля дач. ОСОБА_2 сказав, що також знає де це є і вони всі повинні їхати туди. Потім всі пішли на вул. Варшавську, де вона сіла у таксі та поїхала по особистих справах. Пізно ввечері вона під’їхала на вул. Варшавську, там були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із дитиною. ОСОБА_5 із ними не було. На її запитання ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_5 від них втекла. Після цього у магазині вони купили горілки та разом пішли до знайомого ОСОБА_3, який жив неподалік і там розпили спиртне та переночували. Про те, що ОСОБА_5 вбили, вона довідалась приблизно через годину від ОСОБА_3, котрий сказав їй, що ОСОБА_2 та він вбили ОСОБА_5 шляхом нанесення ударів по голові. Крім цього, остання зазначила, що 07 травня 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 і вона зустрілись з батьком ОСОБА_2 –ОСОБА_10, який сказав, що йому відомо про захоронення ОСОБА_10 та вбивство ОСОБА_5 і просив ОСОБА_3, щоб той взяв всю вину на себе. Крім цього, сказав ОСОБА_3, що буде допомагати йому матеріально, на що той погодився. Також сказав, щоб вони викинули свої картки з мобільних телефонів, щоб їх не вирахували. Ще зазначила, що ініціатором вбивства ОСОБА_5 був ОСОБА_2 (т.2 а.с.45-50).

Аналогічними показаннями на досудовому слідстві засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_7 (т.2 а.с.59-64, 73-77).

Показаннями свідка ОСОБА_13 на досудовому слідстві про те, що 03 травня 2006 року близько 16 год. він разом із своїми знайомими ОСОБА_14 та братом своєї дружини ОСОБА_15 поїхали на вул. Винниця  у м. Львові до озера. Біля озера вирішили оглянути місцевість і з’ясувати із чого саме наповнюється джерело та разом із ОСОБА_15 пішли вздовж струмка, який впадає в озеро. ОСОБА_14 залишився у машині. Коли вони дійшли до витоку струмка, то він помітив чи то руку, чи то ногу людини під автомобільними шинами, що були накинуті. Коли він та ОСОБА_15 підняли вказані шини, то побачили, що під ними лежить труп людини. Чи це був труп чоловіка, чи жінки він сказати не може, так як особливо труп не роздивлявся, а одразу ж із ОСОБА_15 повернулись назад до машини, де повідомили ОСОБА_14 про знахідку, а він –ОСОБА_13 сказав, що сам повідомить працівників міліції. Наступного дня, близько 12 год., на дорозі на виїзді на Раву-Руську помітив працівників ДАІ, зупинився біля них та розповів їм про виявлення трупа і після того разом із ними поїхав на вказане місце (т.2 а.с.30).

Аналогічними показаннями на досудовому слідстві свідків ОСОБА_15 (т.2 а.с.24) та в судовому засіданні ОСОБА_14

Протоколом огляду місця події від 04 травня 2006 року та фототаблицею до нього, згідно якого у лісонасадженні поблизу вул. Винниця  у м. Львові, а саме у заглибині біля витоку із джерела виявлений та оглянутий труп жіночої статі (т.1 а.с.8-9, 14-20).

Висновком експерта № 471/2006 від 07 червня 2006 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_5 є відкрита тупа черепно-мозкова травма, яка проявилась множинними уламковими переломами кісток основи черепу, крововиливами під оболонки головного мозку, що призвело до його набряку та смерті потерпілої, і смерть могла настати за 2-3 доби до розтину її трупа (т.1 а.с.27-34).

Висновком експерта № 224/2006-ім від 01 червня 2006 року, згідно якого у слідах речовини бурого кольору, що вилучені при огляді місця події 04 травня 2006 року виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО, яка може походити від потерпілої ОСОБА_5 (т.1 а.с.74-77).

Висновком експерта №469 від 05 липня 2006 року, згідно якого на кофті, трусах, светрі та куртці ОСОБА_5 виявлено кров людини групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО, яка може походити від потерпілої ОСОБА_5 (т.1 а.с.94-108).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицею до нього з участю підозрюваного ОСОБА_3 від 13 червня 2006 року, згідно якого останній розказав та на місці показав про всі обставини вчинення ІНФОРМАЦІЯ_8 року ним та ОСОБА_2 вбивства ОСОБА_5 (т.1 а.с.132-138, 144-148).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицею до нього з участю обвинуваченого ОСОБА_2 від 23 вересня 2009 року, згідно якого останній розказав та на місці показав обставини вчинення ІНФОРМАЦІЯ_8 року ним та ОСОБА_3 вбивства ОСОБА_5 (т.3 а.с.92-114).

Протоколом впізнання невстановленого трупа, згідно якого ОСОБА_16 у пред’явленому йому трупі жінки, виявленому 04 травня 2006 року в лісонасадженні поблизу вул. Винниця  в м. Львові, чітко впізнав за рисами обличчя та структурі тіла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, котра раніше проживала разом із ним (т.1 а.с.48).

Вироком апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2007 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (т.3 а.с.6-18), згідно якого останні ствердили свої показання, дані ними на досудовому слідстві.

Матеріалами виконаного окремого доручення в порядку ст. 118 КПК України, з яких вбачається, що ОСОБА_2 переховувався від правоохоронних органів з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини (т.3 а.с.57-68).

Згідно акту стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №255 від 19 жовтня 2009 року ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_2 також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав і не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Клінічних ознак алкогольної та наркотичної залежності не виявляє. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Крім цього, під час всіх інкримінованих йому дій ОСОБА_2 у стані фізіологічного афекту не перебував (т.3 а.с.50-52).

Що стосується показань в судовому засіданні засудженого ОСОБА_3 про те, що він не приймав участі в побитті ОСОБА_4, а підсудний ОСОБА_2 –в вбивстві ОСОБА_5, а таке він вчинив сам, а потім попросив ОСОБА_2 сказати, що він разом з ним вбив ОСОБА_5, на що той погодився, то їх колегія суддів оцінює як такі, що спрямовані на сприяння ухиленню ОСОБА_2 від відповідальності за скоєний злочин і спростовуються вищенаведеними доказами.

Оцінивши показання підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні про часткове визнання своєї вини в інкримінованих злочинах, то, на думку колегії суддів, вони не знайшли свого підтвердження, сприймаються такими, що направлені на ухилення останнім від відповідальності за скоєне, спростовані вищенаведеними доказами, а саме первинними показаннями ОСОБА_17, протоколами відтворення обстановки та обставин події, проведених з ОСОБА_17 та ОСОБА_3, висновками відповідних експертиз, що в деталях підтверджують спосіб та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_5, причини та час настання їхньої смерті, та іншими письмовими доказами.

          Крім цього, колегія суддів вважає, що показання ОСОБА_3, ОСОБА_6 на досудовому слідстві та ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як на досудовому слідстві, так і в даному судовому засіданні, засуджених по даній справі вироком апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2007 року, який ніким не оскаржувався і вступив в законну силу, є послідовними і взаємодоповнюючими, відповідають фактичним обставинам справи, детально описані без фізичного та психічного тиску і, відповідно, спростовують твердження ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що він не бив потерпілого ОСОБА_4 дерев’яним бруском та ногами і не був ініціатором вбивства ОСОБА_5  

Вирішуючи питання кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що такі правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 121 ч.2 КК України, оскільки він заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження в групі осіб, що спричинило смерть потерпілого; за ст. 135 ч.3 КК України, оскільки він сам, поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, залишив його в небезпеці, що спричинило смерть останнього; за ст. 115 ч.2 п.п.9, 12 КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з метою приховати  інший  злочин за попередньою змовою групою осіб.

          Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, колегія суддів враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, оскільки він вчинив два тяжких та особливо тяжкий злочини згідно ст. 12 КК України, особу винного, який не момент вчинення злочинів не працював, раніше не судимий (т.3 а.с.113), має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.3 а.с.65), його роль у вчиненні злочинів.

Обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_2 по справі не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 є вчинення злочинів в стані алкогольного сп’яніння.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що покарання, яке буде необхідним та достатнім підсудному ОСОБА_2 для його виправлення та попередження нових злочинів, слід призначити у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій частин статей обвинувачення.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання про речові докази по справі слід вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, колегія суддів, –

з  а  с  у  д  и  л  а:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 135 ч.3, 115 ч.2 п.п.9, 12 КК України, та призначити покарання:

-          за ст. 121 ч.2 КК України –10 (десять) років позбавлення волі;

-          за ст. 135 ч.3 КК України –5 (п’ять) років позбавлення волі;

-          за ст. 115 ч.2 п.п.9,12 КК України –15 (п’ятнадцять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання –15 (п’ятнадцять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без зміни –взяття під варту і початок строку відбуття покарання обчислювати з 09 вересня 2009 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Речові докази по справі: паспорт ОСОБА_2 серії КА №НОМЕР_1, виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 18 березня 1997 року та картку фізичної особи-платника податків №НОМЕР_2, видану 24 жовтня 2002 року, яка знаходиться в паспорті, залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення  копії вироку.

Головуючий                

Суддя                

Народні засідателі