Справа № 22-а-1933/11 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
Суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.
При секретарі: Стасів М.І.
Без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся 20.07.2009 р. до суду із позовом, в якому просив зобов’язати до управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” за 2006-2009 роки.
Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області нарахувати та виплатити з 09.07.2007р. до 01.01.2008р., та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., а також з 01.08.2009р. ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням виплачених сум, в решті позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни»пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, яким внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2008 р. задоволено частково, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 22.05.2008р. –часу ухвалення відповідного рішення Конституційним судом України.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Покликання позивача не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
Поряд з тим, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні річного строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Оскільки позивач звернувся до суду 20.07.2009 р., то строк звернення до суду до 20.07.2008 року ним пропущено. За наведених обставин колегія приходить до переконання, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку з 20.07.2008 року.
Вбачається, що в резолютивній частині рішення суд вжив термін "державну соціальну допомогу", тоді як повинно бути "підвищення до пенсії дитині війни", що слід виправити.
Крім цього судом не враховано, що позивач просив здійснювати перерахунок пенсії в подальшому відповідно із змінами діючого законодавства та встановлення нових прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян. На думку колегії суддів є зайвим обмеження строком нарахування та виплати підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” з 01.08.2009р, оскільки внесення змін у вище вказані норми слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплати розміру підвищення до пенсії дитині війни.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 р. № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області задоволити частково.
Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області та зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 20 липня 2008 року, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: І.В. Бермес
СУДДІ: М.М.Шандра
Н.Л.Шумська